Постанова

від 27.08.2012 по справі 13/5025/340/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 13/5025/340/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Кристал" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.12 р. у справі № 13/5025/340/12 (суддя Матущак О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Д.Ц."

до Приватного малого підприємства "Кристал"

про стягнення суми 150675,00 грн. з якої 150000,00 грн. основного боргу, 375,00 грн. 3% річних, 300,00 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

позивача - Мацюк Т.В. - за довіреністю, Клюка В.Ф. - за довіреністю.

відповідача - Агеєв К.Р. - керівник, Плющ П.Л. представник за довіреністю

В судовому засіданні 27.08.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 року у справі № 13/5025/340/12 позов задоволено частково. Стягнуто з ПМП "Кристал" на користь ТзОВ "К.Д.Ц." суму 150000,00 грн. збитків, 375,00 грн. 3% річних та 3007,50 грн. витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 300,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПМП "Кристал" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 року зі справи скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач вважає невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, вказує на недопустимість доказу по справі - рахунку - фактури № СФ-0000019 від 01.02.2011 року на суму 149996,77 грн. та зазначає про наявність такого ж рахунку - фактури на суму 200059,14 грн. Відтак, на думку відповідача, у останнього не виникло зобов'язання із поставки товару, оскільки позивачем не оплачено на умовах 100% попередньої оплати товар на суму 200059,14 грн., а здійснено оплату лише на суму 150000 грн.

ТзОВ "К.Д.Ц." надано суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені ними в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

01.01.2011 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 10/01К. У відповідності до п. 1.1 вказаного договору, продавець (відповідач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивача) сигналізатори газу, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов цього договору. Асортимент (перелік, кількість) товару, що продається, визначається у рахунку-фактурі, підготовленому продавцем згідно замовлення покупця (п. 2.1. Договору). Продавець зобов'язаний у повному обсязі передати товар покупцю у строки, визначені за домовленістю сторін у замовленнях (п. 3.1 Договору). Розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% передоплати від загальної ціни товару. Форма оплати -безготівкова (п.п. 4.2, 4.3. Договору).

В порушення умов п. 3.1 договору, сторонами не складалися замовлення і не визначалися строки передачі товару покупцю. Доказів надання позивачем відповідачу відповідних замовлень сторонами не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору, відповідач надіслав на електрону пошту позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000019 від 01.02.2011 року на суму 149996,77 грн. За твердженнями відповідача, рахунок фактуру № СФ-0000019 від 01.02.2011 року на суму 200059,14 грн. було передано на руки представнику позивача. Копії зазначених вище рахунків-фактур № СФ-0000019 від 01.02.2011 року містяться у матеріалах справи. У вказаних рахунках фактурах значаться газосигналізатори побутові Д&К 1 - вартістю 66,67 грн. за одиницю та Д&К 2 - вартістю 79,17 грн. за одиницю. Різниця між зазначеними рахунками-фактурами полягає у різній кількості газосигналізаторів та підсумковій їх загальній вартості.

Платіжними дорученнями № 139 від 01.02.2011 року на суму 100000,00 грн. та № 144 від 04.02.2011 р. на суму 50000,00 грн. позивачем сплачено відповідачу загалом 150000,00 грн. передоплати за майбутню передачу газосигналізаторів.

На адресу відповідача за вих. № 08/12 від 08.12.2011 року позивачем надіслано претензію № 1 з вимогою протягом 7 днів з дня отримання претензії передати газосигналізатори на суму 150000,00 грн.

Наступним листом за вих. № 06/02 від 06.02.2012 року позивач повідомив відповідача про те, що внаслідок прострочення виконання зобов'язання, позивач втратив інтерес і вимагав повернути кошти у сумі 150000,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, надсилання на адресу відповідача претензії та листа, підтверджено копіями поштових фіскальних чеків відповідно від 09.12.2011 року та 06.02.2012 року з поштовими повідомленнями про вручення.

Приймаючи рішення господарським судом враховується, що відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність доводів позивача, що стосуються договірної ціни на поставку газосигналізаторів на суму 149996,77 грн. згідно рахунку фактури № СФ-0000019 від 01.02.2011 року. Апелянтом не доведено згоди ТзОВ "К.Д.Ц." на отримання товару на суму 200059,14 грн., відтак доводи апелянта про непроведення повної передоплати судом до уваги не приймаються.

Таким чином, враховуючи однозначну вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 150000,00 грн., викладену у листі від 06.02.2012 року вих. № 06/02 та невиконання у семиденний строк зобов'язання по поставці товару згідно претензії № 1 від 08.12.2011 року вих. 08/12, апеляційний господарський суд погоджується із правомірністю доводів позивача та законністю прийнятого рішення в частині стягнення 150000,00 грн.

При цьому колегією суддів враховано, що згідно п.8.10. Договору купівлі - продажу №10/01К від 10.01.2011 року, останній діє до 31.12.2011 року.

Щодо стягнення 3% річних колегія суддів зазначає, що у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення 150000,00 грн., тому нарахування 3% річних є цілком правомірним та обґрунтованим.

Судова колегія погоджується також із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості вимоги позивача про стягнення нарахованої суми 300,00 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, оскільки такий рівень інфляції встановлюється вищим органом державної виконавчої влади один раз у місяць, а інфляція позивачем нарахована за цілий лютий місяць 2012 року, проте, фактично порушення грошового зобов'язання тривало неповну кількість днів у місяці.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Кристал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.05.2012 року у справі № 13/5025/340/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.