Рішення

від 14.05.2012 по справі 13/5025/340/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р.Справа № 13/5025/340/12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „К.Д.Ц." м. Хмельницький

до приватного малого підприємства „Кристал" м. Хмельницький

про стягнення суми 150 675,00 грн. з якої 150 000 грн. основного боргу,

375,00 грн. 3% річних, 300,00 грн. інфляційних втрат

Суддя Матущак О.І.

За участю представників сторін:

позивача: Низеннко В.О. по довіреності № 2 від 09.04.2012 р.;

відповідача: Агеєв К.Р. -директор, Плющ Л.П. по довіреності від 03.01.2012 р.

Рішення приймається 14.05.2012 р., оскільки в судових засіданнях 26.04.2012 р. та 10.05.2012 р., оголошувалися перерви.

Позивач у позові просить господарський суд прийняти рішення яким стягнути з відповідача на його користь суму 150 675 грн., з якої 150 000 грн. заборгованості за отриманий товар у відповідності до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 10/01К від 10.01.2011 р., 300 грн. інфляційних збитків а також 375 грн. 3% річних, нарахованих у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представники позивача у неодноразових судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному об'ємі, а також повідомили, що рахунок-фактуру № СФ-0000019 на суму 149 996,77 грн. на виконання вимог 2.1 договору купівлі-продажі № 10/01 К від 10.01.2011 р. відповідач надіслав на електронну адресу позивача, проте оригінал такого рахунку йому в подальшому не передав та не надіслав, тому попередня оплата товару була здійснена позивачем саме у розмірі, зазначеному у такому рахунку-фактурі. Крім цього, представники позивача повідомили, що в електронному реєстрі отриманих електронних повідомлень вказаний рахунок не зберігся у зв'язку з тим, що такий реєстр один раз на рік поновлюється модератором електронної пошти. Також, в обґрунтування позовних вимог позивачем подано суду договір дистрибуції № 26/07/2010-ДК від 26.07.2010 р., укладеного між ПП „Кристал" та приватною фірмою „Діта" та лист ПФ „Діта" за вих. № 01 від 10.01.2011 р., адресований директору ТзОВ „К.Д.Ц." із наданням згоди на купівлю газосигналізаторів у ПМП „Кристал" на суму не більше ніж 150 000 грн.

Саме з приводу існування названого вище договору дистрибуції, позивач вважає, що відповідач не мав права реалізовувати газосигналізатори більше аніж на суму 150 000 грн., а такому і надіслав на електронну адресу позивача рахунок-фактуру саме на суму 149 996,77 грн., а не на суму 200 059,14 грн., як стверджує відповідач.

Крім цього, позивачем подано 11.05.2012 р. письмове пояснення по справі у якому зазначено, що під час подання позовної заяви допущена помилка і замість стягнення збитків, позивач помилково просив стягнути заборгованість, хоча в мотивувальній частині позову посилався як на правову підставу задоволення позову, ст.. 612 ЦК України, яка і передбачає відшкодування збитків.

Відповідач у відзиві на позов від 10.05.2012 р. та додаткових письмових поясненнях від 14.05.2012 р. проти позову заперечували та в цілому зазначили, що позивач не виконав умови п. 4.2 названого вище договору купівлі-продажі, яким передбачено 100% передоплату загальної вартості товару згідно наданого ним рахунку-фактури від 01.02.2011 р. № СФ-0000019 на суму 200 059,14 грн., тому відповідачем правомірно не виготовлено та в подальшому не передано газосигналізаторів саме на таку суму, а коштів отриманих від позивача у сумі 150 000 грн. є недостатньо для виготовлення таких газосигналізаторів саме на суму 200 059,14 грн. Крім цього, представники відповідача стверджують, що передали відповідачу у відповідності до п. 2.1 договору від 10.01.2011 р. рахунок-фактуру від 01.02.2011 р. саме на суму 200 059,14 грн., а не на суму 149 996,77 грн., як стверджує позивач.

Крім цього, відповідачем до відзиву на позов як доказ виготовлення та передачі позивачу рахунку-фактури саме на суму 200 059,14 грн., подано реєстр документів за лютий 2011 р., наказ № 1 від 04.01.2011 р. „Про облікову політику ПМП „Кристал" у 2011 році, службову записку заступника директора ПМП „Кристал" Гоппа В.В. від 31.01.2011 р. та пояснення головного бухгалтера ПМП „Кристал" Борищук О.Ф., якою начеб то виготовлялася рахунок-фактура на суму 200 059,14 грн. і нею ж особисто була наруки передана директору ТзОВ „К.Д.Ц." Цвик І.Л.

Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, розглядом матеріалів справи господарським судом встановлено наступне.

01.01.2011 . між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 10/01К.

У відповідності до п. 1.1 вказаного договору, продавець (відповідач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивача) сигналізатори газу, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 2.1 вказаного договору, асортимент (перелік, кількість) товару, що продається, визначається у рахунку-фактурі, підготовленому продавцем згідно замовлення покупця.

Згідно п.3.1 договору, продавець зобов'язаний у повному обсязі передати товар покупцю у строки, визначені за домовленістю сторін у замовленнях.

Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 вказаного договору, розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% передоплати від загальної ціни товару.

Форма оплати -безготівкова.

В порушення умов п.3.1 договору, сторонами не складалися замовлення і не визначалися строки передачі товару покупцю.

За даними позивача, на виконання умов договору, відповідач надіслав на електрону пошту позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000019 від 01.02.2011р. на суму 149 996,77 грн.

За даними відповідача, рахунок фактуру № СФ-0000019 від 01.02.2011 р. на суму 200 059,14 грн. передано на руки представнику позивача.

Копії зазначених вище рахунків-фактур № СФ-0000019 від 01.02.2011 р., проте із різними сумами, містяться у матеріалах справи.

У вказаних рахунках фактурах значаться газосигналізатори побутові Д&К 1 - вартістю 66,67 грн. за одиницю та Д&К 2 - вартістю 79,17 грн. за одиницю. Різниця між зазначеними рахунками-фактурами полягає у різній кількості газосигналізаторів та підсумковій їх загальній вартості.

Двома платіжними дорученнями № 139 від 01.02.2011 р. на суму 100 000 грн. та № 144 від 04.02.2011 р. на суму 50 000 грн. позивач сплати відповідачу загалом 150 000 грн. передоплати за майбутню передачу газосигналізаторів.

В адресу відповідача за вих. № 08/12 від 08.12.2011 р., позивачем надіслано претензію № 1 з вимогою протягом 7 днів з дня отримання претензії передати газосигналізатори на суму 150 000 грн.

Наступним листом за вих. № 06/02 від 06.02.2012 р., позивач повідомив відповідача про те, що внаслідок прострочення виконання зобов'язання, позивач втратив інтерес і вимагав повернути кошти у сумі 150 000 грн.

Надсилання в адресу відповідача претензії та листа, підтверджено копіями поштових фіскальних чеків відповідно від 09.12.201 р. та 06.02.2012 р. з поштовими повідомленнями про вручення.

У відповідності до умов п.8.3 договору дистрибуції № 26/07/2010-ДК від 26.07.2010 р., укладеного між ПП „Кристал" як компанією та приватною фірмою „Діта" як дистриб'ютором, дистриб'ютор є ексклюзивним продавцем товару компанії і у випадку порушення умов даного договору та продажі компанією товару третім особам без згоди дистриб'ютора, компанія зобов'язана сплатити дистриб'ютору штраф у сумі 50 000 грн.

Листом за вих. № 01 від 10.01.2011 р., ПФ „Діта" надала згоду ТзОВ „К.Д.Ц." на придбання газосигналізаторів у ПМП „Кристал" на суму не більше ніж 150 000 грн.

Приймаючи рішення господарським судом враховується, що відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки сторонами у договорі не обумовлено строку виконання зобов'язання, таке зобов'язання повинно було бути виконано відповідачем (передати газосигналізатори) протягом семи днів з дня отримання претензії, тобто, з врахуванням поштового перебігу до 17.12.2011 р., а оскільки таке зобов'язання не було виконано у вказаний строк і позивач втратив інтерес до виконання зобов'язання в натурі, його вимога про стягнення збитків у сумі 150 000 грн. попередньої оплати є правомірною і узгоджується із названими вище нормами чинного законодавства.

При цьому, судом враховується, що зважаючи на ідентичну вартість одиниці газосигналізаторів у рахунках-фактурах які подані як позивачем, так і відповідачем, після отримання претензії відповідач міг і мав можливість виготовити та передати меншу кількість таких газосигналізаторів в межах суми 150 000 грн. отриманих коштів попередньої 100 % оплати, проте, не тільки не виконав зобов'язання щодо виготовлення та передачі газосигналізаторів, а й будь-яким чином не відреагував на вимоги позивача про їх передачу та повернення коштів і не пояснив причини неможливості виконання зобов'язання.

Крім цього, враховуючи відсутність будь-яких доказів передачі відповідачем та отримання позивачем рахунку фактури, доводи позивача про отримання від відповідача рахунку-фактури саме на суму 149 996,77 грн. є більш переконливими, оскільки в таких межах надано право відповідачу на реалізацію газосигналізаторів дистриб'ютором враховуючи умови названого вище договору дистрибуції та листа-згоди дистриб'ютора.

Всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи встановлені вище обставини та надану їм правову оцінку, господарський суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що невиконання ним обов'язку по виготовленні та передачі газосигналізаторів пов'язане із можливим неналежним виконанням позивачем зобов'язань по попередній оплаті такого товару, а подані відповідачем опосередковані докази будь-якого прямого відношення до суті спору не мають і свідчать про можливе виготовлення тих чи інших документів в межах самого підприємства -відповідача.

Правомірною також є вимога позивача про стягнення суми 375 грн. 3% річних за період з 16.02.2012 р. по 17.03.2012 р., оскільки саме із 16.02.2012 р. у позивача виникло право вимагати а у відповідача обов'язок повернути суму попередньої оплати, тобто зобов'язання щодо передачі товару припинилося і виникло грошове зобов'язання.

При цьому, є необґрунтованою вимога позивача про стягнення нарахованої суми 300 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, оскільки такий рівень інфляції

встановлюється вищим органом державної виконавчої влади один раз у місяць, а інфляція позивачем нарахована за цілий лютий місяць 2012 р., проте, фактично порушення грошового зобов'язання настало саме з 17.02.2012 р. і тривало до закінчення такого місяця, тобто 13 днів, що є менше ніж половина тривалості такого місяця.

Дослідивши усі матеріали справи та давши їм правову оцінку в сукупності, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми 150 000 грн. збитків та 375 грн. 3% річних, тому позов в цій частині підлягає задоволенню у повному об'ємі.

В решті суми позовних вимог щодо стягнення 300 грн. інфляційних втрат у позові належить відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України, на нього належить покласти обов'язки по відшкодуванню витрат по оплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-84, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного малого підприємства „Кристал" м. Хмельницький, вул. Курчатова, 118 (код ЄДРПОУ 14150418) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "К.Д.Ц." м. Хмельницький вул. Калнишевського, 2 (код ЄДРПОУ 32179906) суму 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень, 00 коп.) збитків, 375,00 (триста сімдесят п'ять гривень, 00 коп.) 3% річних та 3 007,50 (три тисячі сім гривень, 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 300 грн., відмовити.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, копії рішення не надсилаються в адреси сторін, оскільки їх представники були присутні у судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Оскільки в судовому засіданні 14.05.2012р. оголошувалась вступна та резолютивна частина рішення, його повний текст виготовлений та підписаний 21.05.2012 р.

Суддя О.І. Матущак

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Калнишевського 2);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова 118).