Постанова

від 29.08.2012 по справі 11/5009/4026/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 11/5009/4026/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Прокуратури Запорізької області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 07.12.2011р.

у справі господарського суду Запорізької області №11/5009/4026/11

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Запорізькій області

до Приватного підприємства "Вотан"

про стягнення 67 738,18 грн.,

за участю представників:

від позивача: Федь В.П. -довіреність у справі,

від відповідача: Місаілова О.В. -довіреність у справі,

від Генеральної прокуратури України: Рудак О.В. -прокурор відділу,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Вотан" і просило суд стягнути з останнього 720,88 грн. заборгованості з орендної плати за період липень -серпень 2009р. та 67 017,30 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення орендованого майна, нарахованої за період з 24.11.2009р. по 17.03.2011р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №2282/д від 30.07.2007р. щодо сплати орендних платежів та повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач посилається на відсутність заборгованості з орендної плати та просить суд застосувати скорочену позовну давність в один рік до позовних вимог про стягнення неустойки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів його обґрунтованості та доведеності. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за умовами п.9.3 договору оренди сторони домовились про збільшення позовної давності стосовно стягнення неустойки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. (головуючий, суддя Бойко І.А., судді Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.) рішення суду першої інстанції змінено. Відповідно до постанови присуджено до стягнення з відповідача 28 448,05 грн. неустойки. У задоволенні позовних вимог про стягнення 38569,25 грн. неустойки та про стягнення заборгованості з орендної плати за період липень-серпень 2009р. у сумі 720,88 грн. відмовлено.

Вказана постанова мотивована відсутністю у відповідача заборгованості з орендних платежів та спливом позовної давності в один рік до позовних вимог щодо стягнення неустойки, про застосування якої заявлено відповідачем. За висновком суду апеляційної інстанції нарахування неустойки є правомірним за період з 15.07.2010р. по 17.03.2011р. у сумі 34 256,78 грн. Але стягненню підлягає неустойка у сумі 28 448,05 грн., оскільки сплачена відповідачем після припинення дії договору сума у розмірі 5808,73 грн., яка не є орендної платою, має враховуватися до суми неустойки.

Не погоджуючись з вказаною постановою, заступник прокурора Запорізької області в інтересах позивача звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 30.07.2007р. між сторонами укладено договір №2282д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно -нежитлові приміщення першого, другого поверхів двоповерхової адміністративної будівлі, загальною площею 303 кв.м. за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Бейбулатова, б.11.

Зазначені приміщення передані відповідачу за актом прийому-передачі від 30.07.2007р. (а.с.10).

20.09.2007р. між сторонами укладено договір про зміни №1, згідно якого загальна площа орендованих приміщень змінена з 303 кв.м. на 275 кв.м. Вказані приміщення передані відповідачу за актом прийому-передачі від 20.09.2007р. (а.с.13).

Судами з'ясовано, що рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2010р. в іншій справі 15/250/09 між тими ж сторонами присуджено до стягнення з відповідача 14 357,05 грн. неустойки, виселено останнього з орендованого приміщення та зобов'язано повернути за актом приймання-передачі до державної власності в особі Головного управління статистики у Запорізькій області державне нерухоме майно, розташоване за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Бейбулатова, б.11, загальною площею 275 кв.м.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010р., рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2010р. у зазначеній вище справі змінено в частині належної до стягнення суми неустойки за користування майном, а саме: присуджено до стягнення неустойку за період з 11.08.2009р. по 23.11.2009р. При цьому апеляційним судом встановлено, що строк дії договору оренди припинився 07.08.2009р. В іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Повернення відповідачем орендованого приміщення лише 17.03.2011р., про що між сторонами складено акт приймання-передачі державного нерухомого майна, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період липень -серпень 2009р. у розмірі 720,88 грн. та 67 017,30 грн. неустойки, нарахованої за період 24.11.2009р. по 17.03.2011р. у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення його повернення у зв'язку з припиненням 07.08.2009р. договору оренди.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, що заборгованість з орендних платежів за період липень-серпень 2009р. у розмірі 720,88 грн. у відповідача відсутня.

Пунктом 9.3. договору оренди визначено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції із змісту цього пункту договору не вбачається узгодження сторонами застосування позовної давності та термін, на який вона збільшується, а тому є помилковим висновок суду першої інстанції про домовленість сторін стосовно збільшення позовної давності.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що нарахування неустойки є правомірним лише за період з 15.07.2010р. по 17.03.2011р. у сумі 34 256,78 грн. через пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача неустойки з 24.11.2009р. по 14.07.2010р. з огляду на таке.

Так, згідно з частиною шостою статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (постанова ВСУ від 20.03.2012р. у справі №40/117).

Неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України призвело до безпідставного зменшення належного до стягнення з відповідача розміру неустойки, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає зміні.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, сплата орендних платежів після припинення договору оренди не передбачена, а тому сплачені відповідачем орендні платежі у сумі 5 808,73 грн. після припинення дії договору -07.08.2009р. підлягають зарахуванню до суми неустойки.

Враховуючи викладене, належною до стягнення з відповідачем сумою неустойки є 61 208,57 грн. (67 017,30 грн. -5 808,73 грн.).

Відповідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Прокуратури Запорізької області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. у справі господарського суду Запорізької області №11/5009/4026/11 змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:

"Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задовольнити частково.

В частині стягнення заборгованості з орендної плати за період липень-серпень 2009р. у сумі 720,88 грн. відмовити.

В частині стягнення неустойки у сумі 5 808,73 грн. відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Вотан" (вул.Молодіжна, буд.7а, с.Фруктове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72383, код ЄДРПОУ 25489775) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до державного бюджету м.Мелітополь (р/р 31116093700013 ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676932, код платежу 22080200) 61 208,57 грн. неустойки.

Стягнути з Приватного підприємства "Вотан" (вул.Молодіжна, буд.7а, с.Фруктове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72383, код ЄДРПОУ 25489775) на користь державного бюджету Орджонікідзевського району м.Запоріжжя (банк одержувача Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, рахунок №31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку -095) 612,08 грн. державного мита."

3. Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідні накази на виконання пункту 2 даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.