Постанова

від 30.08.2012 по справі 13б/5014/1391/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2012 р. справа №13б/5014/1391/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Кододова О.В., Склярук О.І., від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2012 року у справі№13б/5014/1391/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оллерус-Авто", м. Луганськ пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллерус-Авто", м. Луганськ порушена справа про банкрутство №13б/5014/1391/2012; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; накладено арешт на майно боржника; справу призначено до розгляду на 21.06.2012р.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. суд припинив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллерус-Авто", м. Луганськ; скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвала суду мотивована тим, що ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів наявності підстав для порушення справи.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. у справі №13б/5014/1391/2012, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що висновок суду про обов'язковість передчасного звернення до виконавчої служби для порушення справи у порядку ст. 52 Закону про банкрутство є безпідставним. Вказує на те, що підставою для порушення справи про банкрутство є довідка з ЄДР з відміткою про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Ухвалою від 16.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Заявник та боржник явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про місце та час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

07.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ звернулось до суду з заявою про порушеня справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллерус-Авто", м. Луганськ.

В обґрунтування зави про порушення справи про банкрутство заявник посилався на те, що боржник, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не знаходиться за його місцезнаходженням.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.04.2012р. рішенням господарського суду Луганської області по справі №30/5014/566/2012 було солідарно стягнуто з відповідачів, зокрема з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллерус-Авто»суму за простим векселем у розмірі 34900грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс".

10.05.2012р. на виконання рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2012р. по справі №30/5014/566/2012 було видано наказ про примусове виконання рішення.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллерус-Авто»(запис 12), у графі «місцезнаходження»вказано «91016, Луганська область, місто Луганськ, Ленінський район, вулиця Радянська, будинок 61», у графі «Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії» вказано «28.03.2012., 1 382 143 0007 019046, внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою».

Крім того, дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитором, в порушенні вимог ст.ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не було надано доказів, в розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих, що судове рішення на користь ініціюючого кредитора не виконано повністю або частково через відсутність у боржника майна або грошових коштів (постанови ВДВС про неможливість виконання рішення за виконавчим провадженням, довідки ВДВС тощо).

Згідно ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами , за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження, підтвердженого належними доказами у справі, відсутні ознаки його неплатоспроможності.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження відкриття виконавчого провадження та хід виконання рішення щодо стягнення на його користь відповідних коштів або документи, який би свідчили про стан виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство.

Також, ініціюючим кредитором не надано відомостей про те, стягувались чи ні грошові кошти з боржника за наказом господарського суду Луганської області по справі №30/5014/566/12 від 10.05.2012 року на користь ТОВ «ВКФ «Донбасткплоенергосервіс»і в якій сумі, відсутні будь-які довідки з органів ВДВС, які б свідчили про неможливість стягнення з ТОВ «Оллерус-Авто»грошових коштів за відповідним судовим наказом.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю боржника є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість перед кредитором не свідчить про неплатоспроможність боржника та неможливість розрахунку із кредиторами у спосіб інший, аніж застосування ліквідаційної процедури.

Як вже зазначалось вище, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ініціюючим кредитором не доведено факту не погашення боржником вимог ініціюючого кредитора. У зв'язку з чим, визнання боржника банкрутом при недоведеності неплатоспроможності боржника є безпідставним.

З наявних матеріалів справи господарський суд не може дійти висновку про те, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а отже підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відсутні.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллерус-Авто», м. Луганськ.

Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. по справі №13б/5014/1391/2012 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Донбастеплоенергосервіс", м. Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. по справі №13б/5014/1391/2012 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 21.06.2012р. по справі №13б/5014/1391/2012 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.В. Кодолова

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2012р.

Надруковано 6 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1- скаржнику; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду