Постанова

від 28.08.2012 по справі 5015/1705/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.12 Справа № 5015/1705/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача -Мельникович М. В. -представник

від відповідача 1 -не з'явився

від відповідача 2 (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Концерн Здоров'я», с Утішків, Буський район, Львівська область № 1759 від 02.07.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. (суддя Гутюєва В. В.)

у справі № 5015/1705/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОКСІ БАНК», м. Львів

до відповідача 1 Приватного підприємства «Вокс-ЛВ», с Утішків, Буський район, Львівська область

до відповідача 2 Приватного підприємства «Концерн Здоров'я», с Утішків, Буський район, Львівська область

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та обладнання від 01.08.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. у справі № 5015/1705/12 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ОКСІ БАНК», м. Львів, договір оренди нежитлового приміщення та обладнання від 01.08.2011 р, укладений між ПП «Вокс-ЛВ»та ПП «Концерн Здоров'я», визнано недійсним, з ПП «Вокс-ЛВ»та ПП «Концерн Здоров'я»на користь позивача стягнуто по 536, 50 грн. судового збору, в частині стягнення судового збору на суму 21 грн. відмовлено

.

Рішення суду мотивоване тим, що всупереч чинному законодавству України, договорів іпотеки та застави, відповідач 1 передав в оренду майно без згоди на це іпотекодержателя/заставодаця, у зв'язкуз чим такий договір підлягає визнанню недійсним.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 2 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що провадження у даній справі, на думку апелянта, мало бути зупиненим у зв'язку з тим, що ПП «АгроТрейд-Захід»звернулося до господарського суду Львівської області у справі № 5015/1161/12 з позовом до ПАТ «ОКСІ БАНК», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ПП «Вокс-ЛВ», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Н. Б. про визнання незаконними дій ПАТ «ОКСІ БАНК»в частині звернення стягнення на заставне майно та скасування державної реєстрації. Апелянт вважає, що задоволення позову у вказаній справі матиме важливе значення для правильного вирішення даної справи, оскільки ПАТ «ОКСІ БАНК»може втратити право власності на спірне майно, а отже, не зможе бути позивачем у справі № 5015/1705/12 та вимагати визнання недійсним договору оренди.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2010 р. між ПАТ «ОКСІ БАНК»(кредитодавець) та ПП «Вокс-ЛВ»(позичальник) укладено кредитний договір з відкриттям невідновлюваної кредитної лінії №11/10-НВКЛ, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець надає грошові кошти (відкриває невідновлювану кредитну лінію) позичальнику з лімітом кредитування 3 750 000 грн. на строк з 24.03.2010 р. до 22.03.2013 р. на поточні потреби та поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 25 % річних за користування кредитом в період з 24.03.2010 р. до 23.03.2011 р. і 26 % річних за користування кредитом в період з 24.03.2011 р. до 22.03.2013 р. на умовах, передбачених договором. В подальшому до кредитного договору укладено низку додаткових угод, якими змінено відсоткову ставку за користування кредитом та збільшено ліміт кредитування до суми 5 150 000 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором.

24.03.2010 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 1 укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріусом за № 657, на підставі якого відповідач 1 передав в іпотеку позивачу наступне нерухоме майно: пташник № 1, що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1, реєстраційний № 29562035; пташник № 2, що знаходиться за цією ж адресою, реєстраційний № 29562042; пташник № 3, реєстраційний № 29562108; пташник № 4, реєстраційний № 29562136; пташник № 5, що реєстраційний № 29562655; пташник № 6, реєстраційний № 29562691; пташник № 7, реєстраційний № 29562728; пташник № 8, реєстраційний № 29562744; пташник № 9, реєстраційний № 29562791; адміністративний корпус з котельнею, що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1, реєстраційний № 29561988; підстанція, що знаходиться за тією ж адресою, реєстраційний № 29566942; автовага, реєстраційний № 29566879; кормоцех, гноєзбірник, пожежні резервуари, що знаходяться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1, реєстраційний № 29567036; пташник, теплогенераторна, що знаходяться за такою ж адресою, реєстраційний № 7994116.

Відповідно до договору застави від 24.03.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. за реєстраційним № 3863, відповідач 1 передав позивачеві в заставу обладнання, а саме установки для наповнення годівниць, довжина 90 м пт. №№ 2, 1, 6, 7, 8, 9, 10, 3, 4, 5, лінії напування пт. №№ 6, 7, 8, 9, 10.

Крім цього, 02.06.2010 р. та 02.08.2010 р. сторонами укладено договори про внесення змін до договору іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б. за реєстраційними №№ 1873 та 3863.

Відповідно до п.4.2.3 кредитного договору № 11/10-НВКЛ від 24.03.2010 р., позичальник зобов'язаний своєчасно здійснювати сплату кредитодавцеві нарахованих процентів за користування кредитом та комісійної винагороди в порядку та на умовах, передбачених договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 основного зобов'язання по сплаті кредиту, позивачем прийнято рішення про звернення стягнення на заставне майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що передбачено ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно протоколу позачергового засідання правління ПАТ «ОКСІ БАНК»від 14.10.2011 р., прийнято рішення про набуття у власність нерухомого майна та обладнання, що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1. Також позивачем подано документи, передбачені законодавством для реєстрації права власності до ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Відтак, 14.10.2011 р. ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєстровано право власності позивача на зазначене вище майно, що підтверджується витягами з Реєстру про державну реєстрацію прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, які знаходяться в матеріалах справи.

21.10.2011 р. між позивачем та відповідачем 1 складено акт прийому-передачі нерухомого майна та обладнання, відповідно до якого відповідач 1 передав позивачеві нерухоме майно та обладнання.

01.08.2011 р. між ПП «Вокс-ЛВ»(наймодавець) та ПП «Концерн здоров'я»(наймач) укладено договір оренди нежитлового приміщення та обладнання терміном до 31.12.2013 р., відповідно до умов п.1.1 якого у строкове платне користування передавались: пташники №№ 1 -9, адміністративний корпус з котельнею, підстанція, кормоцех, гноєзбірник, пожежні резервуари, пташник, теплогенераторна та обладнання для відгодівлі курей. Однак, відповідач 1 не надав суду доказів погодження укладення даного договору оренди з позивачем.

Постановою господарського суду Львівської області у справі № 5015/5293/11 від 09.11.2011 р. ПП «Вокс-ЛВ»(відповідача 1) визнано банкрутом.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Аналогічна норма передбачена ст. 9 Закону України «Про іпотеку», а саме, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки або передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування.

Так, договір оренди нежитлового приміщення та обладнання від 01.08.2011 р., укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 під час дії договору іпотеки та договору застави.

Відповідно до п. 4.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб, без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя. Такі ж самі положення передбачені п. 4.1.4 договору застави, згідно якого заставодавець зобов'язаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб, без отримання попередньо письмової згоди на це від заставодержателя.

Проте, всупереч наведеним нормам права, договору іпотеки/застави та чинного законодавства України, відповідач 1 передав в оренду майно без згоди на це іпотекодержателя/заставодаця.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Підприємницька діяльність ПП «Вокс-ЛВ»завершена у відповідності до абц. 2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття постанови господарського суду Львівської області від 09.11.2011 р. у справі № 5015/5293/11, якою ПП «Вокс-ЛВ»визнано банкрутом.

Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Враховуючи, що відповідно до ст. 759 ЦК України, договір оренди є платним, а відтак, передбачає отримання прибутку, його укладення і виконання є одним з видів підприємницької діяльності, він не може бути чинним в ліквідаційній процедурі.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та обладнання від 01.08.2011 р.

Місцевим господарським судом також вірно визначено, що в частині стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору на суму 21 грн. вимога є безпідставною, оскільки за звернення до господарського суду з немайновим спором підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 073 грн. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплаті підлягала половина від зазначеного розміру судового збору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. у справі № 5015/1705/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Концерн Здоров'я», с Утішків, Буський район, Львівська область -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 30.08.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.