Постанова

від 28.08.2012 по справі 5016/77/2012(15/1)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р.Справа № 5016/77/2012(15/1) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі: Трамбовецькій Є.І.

за участю представників сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусс-Н" - ОСОБА_2; довіреність б/н від 01.11.2011р.

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з 'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 17.07.2012р.

по справі №5017/77/2012(15/1)

Кредитори :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Статусс-Н",

2. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай-Сі-Ел Україна",

Банкрут : Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-К.М.Б."

Ліквідатор : арбітражний керуючий Гучок В`ячеслава Юріївна

про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17 січня 2012 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусс-Н»»(далі -ТОВ «Статусс-Н») було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-К.М.Б.»(в подальшому -ТОВ «Сервіс-К.М.Б.») за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом -Закон про банкрутство) у зв'язку з відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням та наявністю заборгованості на суму 76 500 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 р. ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гучок В.Ю.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2012 р. (суддя Ржепецький В.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»вирішено ліквідувати; вимоги кредиторів визнані погашеними та провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин справи, оскільки господарським судом обмежено можливість реалізації податковою службою здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Скаржник зазначає про те, що ліквідатором не були надані податковій службі документи фінансово-господарської діяльності банкрута, незважаючи на ухвали суду від 15.05.2012 р. і від 31.05.2012 р., тоді як дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Усі учасники були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, однак деякі своїми процесуальними правами не скористалися, своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції не направили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусс-Н", дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню, але не з тих підстав, що в ній зазначені.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з приписами спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з п. 104 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»наявність усіх передбачених підстав, визначених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, не вимагається .

Відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відтак, допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставин, викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, ТОВ «Стутусс-Н» надало, зокрема, копію рішення господарського суду Миколаївської області від 06.12.2011 р. про стягнення з ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»на користь ТОВ «Статусс-Н»75 000 грн. боргу і 1500 грн. судового збору; постанову держвиконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 06.01.2012 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 5016/3876/2011 (3/228); довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.01.2012 р., у якій міститься запис про внесення інформації щодо відсутності ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»за юридичною адресою тощо.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором були визнані грошові вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в сумі 195 345,88 грн.

20 квітня 2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва звернулось до господарського суду із заявою, в якій просило зобов'язати ліквідатора банкрута поновити первинні та зведені облікові документи ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»та надати вказані документи для здійснення податковою службою документальної позапланової виїзної перевірки, мотивуючи тим, що на підприємстві працює одна особа, відсутні основні засоби, маються розбіжності у податковій звітності з податку на додану вартість, що свідчить про вірогідне здійснення безтоварних операцій, а відтак про неправомірність формування валових витрат, податкового кредиту та порушення банкрутом податкового законодавства, а саме: ст.ст. 44, 138, 139, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого можливі втрати бюджету на суму близько 10 млн.грн.

Ухвалами від 15.05.2012 р. та від 31.052012 р. господарський суд Миколаївської області зобов'язав ліквідатора витребувати у контрагентів банкрута первинні бухгалтерські документи ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»за період з 20.01.2010 р. по 17.02.2012 р. на підставі відомостей про здійснення в зазначений період господарських операцій, які містяться у виписках з банківських рахунках.

На виконання цих ухвал ліквідатором банкрута 15.06.2012 р. та 20.06.2012 р. до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва надані лише документи, що були отримані від ПП «Лагуна-С», від ТОВ «Ай-Сі-Ел», лист від ТОВ «Агрофірма «Перше травня»та картка рахунку: 36.1. Інші документи не знайдені ліквідатором у зв'язку з відсутністю керівних органів ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»за місцезнаходженням, були втрачені або ненадані контрагентами банкрута.

Виносячи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, місцевий господарський суд виходив з того, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 02.07.2012 р. свідчать про відсутність у банкрута основних та оборотних засобів для ведення господарської діяльності, погашення грошових зобов'язань, що підтверджується довідками КП Миколаївське МБТІ від 02.03.2012 р. № 1534, УДАІ УМВС України в Миколаївській області № 9/1066 від 09.02.2012 р., інспекції Держтехнагляду від 10.05.2012 р., управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради № 02-06/499 від 10.02.2012р., Головного управління Держкомзему у Миколаївській області № 348/1800-12 від 10.02.2012р., витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 35361152 від 22.03.2012 р., витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 35361150 від 22.03.2012 р., інформації Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва № 1285/10/23-117 від 17.02.2012 р. про відсутність відкритих розрахункових рахунків, а тому вимоги ініціюючого кредитора не можуть бути задоволені з причин відсутності рухомого та нерухомого майна боржника та їх слід вважати погашеними. Також господарським судом зазначено про те, що заходи вжиті ліквідатором щодо розшуку первинних бухгалтерських документів виявились безрезультатними, що підтверджено матеріалами звіту, тоді як можливості проведення перевірки за відсутності документів, передбачених ст.ст. 44.1, 75.1.2 Податкового кодексу України, чинне законодавство не встановлює.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. Тому у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, суд першої інстанції не перевірив, чи можуть вимоги ТОВ «Статусс-Н»бути підставою для порушення провадження по справі про банкрутство.

Так, з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.01.2012 р. /а.с. 25-27, т.1/ вбачається, що ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»було зареєстровано 19 січня 2010 року ; 10.10.2011 р. міститься запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, а вже 31.10.2011 р. внесена інформація щодо відсутності банкрута за юридичною адресою.

Разом з тим, відповідно до ч. 11, 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації , починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений частиною 11 цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

За приписами ч. 14 ст. 19 зазначеного Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

На необхідність дослідження правомірності дій щодо порядку та строку внесення змін до Єдиного державного реєстру наголошено у постановах Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011, від 10.07.2012 р. у справі № 5016/3505/2011(15/69) та від 17.07.2012 р. по справі № 24/5005/3908/2012 (38/5005/15951/2011).

Натомість, судом першої інстанції не було дано правову оцінку цим обставинам та не досліджено правомірність внесення запису про відсутність ТОВ «Сервіс-К.М.Б.»за його місцезнаходженням, з урахуванням порядку, встановленого ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

При цьому слід зазначити, що належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника повинні бути подані саме на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 7 Закону про банкрутство, ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року № 50/74 та Вищий господарський суд України від 11.04.2012 р. у справі № 28/135-б.

Згідно із ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.07.2012 р. по справі № 5016/77/2012 (15/1) - скасувати.

Справу передати господарському суду Миколаївської області для розгляду.

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2012р.

Головуючий В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк