Постанова

від 19.10.2006 по справі 8/2358

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/2358

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 жовтня 2006 р.                                                                                 № 8/2358           

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу  Соколова Н.А. дов. від 06.10.2006 року Слісаренко К.І. –голова ( посвідчення)

Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду

від27.06.2006 року  

у справі№ 8/2358

за позовомДержавного підприємства “Коростишівське лісове господарство”   

доКочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області  

простягнення 8316,84грн.

Державне підприємство “Коростишівське лісове господарство”    звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Кочерівської сільської Ради 8316 грн.84 коп. витрат за спорудження та ремонт тину на території сільської ради вздовж дороги "Київ-Чоп" .

Господарський суд  Житомирської області рішенням від 24.11.2005 року (суддя Давидюк В.К.) у задоволенні позовних вимог відмовив, з посиланням на те, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність договірних відносин між сторонами.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 27.06.2006 року ( судді Гулова А.Г., Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.) рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2005 року скасував, позов задовольнив,  стягнув з Кочерівської сільської Ради  на користь Державного підприємства “Коростишівське лісове господарство” 8316 грн.84коп.боргу, судові витрати поклав на відповідача. Постанову вмотивовано тим, що між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання позивачем на замовлення відповідача підрядних робіт по ремонту і спорудженню тину, які носять зобов'язальний характер. Підписавши калькуляцію вартості тину на суму 8316,84грн., а також акт виконання та приймання робіт від 08.05.2003 року,  відповідач  визнав факт виконання  позивачем робіт на суму 8316,84грн.

Кочерівська сільська рада Радомишльського району Житомирської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року скасувати, залишивши без змін рішення господарського суду Житомирської області  від 24.11.2005 року, посилаючись на порушення Житомирським апеляційним господарським судом  норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 41 Закону України „Про місцеві державні адміністрації",  статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на те, що рішення щодо заміни та/або встановлення огорожі на території с. Кочерів повинно розглядатися на сесії сільської ради. Розгляд такого питання не відбувався, а відтак і не могло  розміщуватися замовлення на виконання вказаних робіт. Скаржник зазначає, що законом встановлено певну процедуру, щодо укладання угоди на виконання робіт стороною в якій є орган місцевого самоврядування та яку, в даному випадку, дотримано не було.

Державне підприємство “Коростишівське лісове господарство” не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини  2 статті  1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Крім того, згідно зі статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області встановлено, що Державним підприємством “Коростишівське лісове господарство” в 2003 році було виконано роботи з благоустрою території (спорудження та ремонт тину) вздовж дороги "Київ-Чоп" на загальну суму 8316,84грн. На виконання робіт надано акт від 08.05.2003 року, підписаний головою Кочерівської сільської ради. Завертаючись до господарського суду за стягненням зазначеної суми позивач послався на те,  що домовленість про ремонт і спорудження за рахунок коштів сільської ради тину вздовж дороги "Київ-Чоп" між ним та Кочерівською сільською радою була встановлена згідно виданого в квітні 2003 року розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації Рудченка М.М. Суд встановив відсутність такого розпорядження. Відсутнє воно і в матеріалах справи.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, щодо окремих видів договорів.

Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору   необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Таким чином, норма зазначеної статті пов'язує момент з якого договір визнається укладеним з моментом акцепту його оферентом,  тобто з моментом закінчення процесу оформлення договору.

Згідно з вимогами підпункту 34 пункту 1 статті 26 "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відносяться питання затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції. Підпунктом 44 пункту 1 статті 26 закону, про який йдеться, визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад зокрема відносяться питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.

Згідно підпункту 13 пункту 3 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський голова є розпорядником бюджетних, позабюджетних цільових коштів, використовує їх лише за призначенням, визначених радою. Як встановлено господарським судом Житомирської області, кошти на здійснення спірного благоустрою бюджетом не передбачені.

Сільський, селищний голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади (підпункт 1 пункту  3 статті 42 вищезгаданого закону).

Зважаючи на те, що фінансування робіт з благоустрою мало здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, а стороною в договорі виконання робіт є орган місцевого самоврядування - моментом закінчення процесу оформлення договору - є затвердження його на сесії відповідної сільської ради.   

Житомирський апеляційний господарський суд на вказані обставини уваги не звернув і зробив неправильний висновок про те, що  між сторонами у даній справі склалися правовідносини з приводу виконання позивачем на замовлення відповідача підрядних робіт по ремонту і спорудженню тину, які носять зобов'язальний характер.

За таких обставин, постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2005 року - залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

Враховуючи викладене, керуючись статтями  1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у справі  № 8/2358 скасувати, рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2005 роду залишити без зміни.

 Касаційну скаргу Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області  задовольнити.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                          Л.Продаєвич