Ухвала

від 15.08.2012 по справі 2а/1270/4003/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року справа №2а/1270/4003/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Костроміній Г.С., з участю представника позивача Холода С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/4003/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанське будівельне управління-3" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанське будівельне управління-3" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000062200 від 24.04.2012 року, яким ТОВ «Лисичанське будівельне управління -3» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -103178 грн., за штрафними санкціями -2199 грн., а всього на загальну суму 153 377 грн.; № 0000072200 від 24.04.2012 року, яким ТОВ «Лисичанське будівельне управління - 3» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основних платежем - 86 805 грн. 81 коп., за штрафними санкціями - 7 770 грн. 95 коп., а всього на загальну суму 94 576 грн. 76 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лисичанське будівельне управління - 3», судові витрати у розмірі 1996 грн. 54 коп., пов'язані зі сплатою судового збору.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» - актом перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» № 803/23-35554567 від 11.11.2011 р. Ленінською МДПІ у м. Луганську встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт (послуг), укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками та покупцями суперечать положенням ЦК України, іншим нормативно-правовими актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215. ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» при придбанні та продажу товарів (послуг), та згідно центральної бази даних пошуково-довідкової системи ДПА України, поданих декларацій про прибуток підприємства на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутні власні або орендовані основні засоби, кількість працюючих - 1 особа, прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), не знаходиться за податковою адресою.

У відношенні засновника та директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ч.3 ст.212 КК України.

Таким чином, встановлено укладання нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків по операціям поставок (продажу) товарів на адресу покупців, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. безпідставно задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з продажу робіт на адресу підприємств - контрагентів, в тому числі позивачу на загальну суму вартості товарів (робіт, послуг) - 323276,56 грн. та суму ПДВ -64655,31 грн.

Таким чином, позивачу перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії товариства призвели до витрат дохідної частини Державного бюджету України.

При укладанні договору між ТОВ «ЛБУ-3» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодінням майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

По взаємовідносинам з ПП «Ново-Ком» в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП "Ново-Ком" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ПП "Ново-Ком" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Таким чином, актом перевірки ПП «Ново-Ком» №315/231-36917481 від 10.02.12 року Алчевською ОДПІ встановлено, що ПП «Ново-Ком» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт (послуг), укладені ПП «Ново-Ком» з постачальниками та покупцями суперечать положенням ЦК України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними, в порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанське будівельне управління-3», перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, зареєстровано платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 14-19).

У період з 22.03.2012 року по 26.03.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново-ком», за результатами якої 28.03.2012 року складено акт № 4/22-34672519 (т.1 а.с. 20-132).

За висновками акту перевірки встановлено порушення Закону України:

- п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 103178,00 грн.;

- пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 86805,81 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем 24 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000062200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 105 377,00 грн., в тому числі за основним платежем - 103178,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2199,00 грн., та № 0000072200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94 576,76 грн.. в тому числі за основним платежем - 86805,81 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7770,95 грн. (т. 1 а.с. 133, 134).

Відповідно до п.58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

До 01.04.2011 року порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334), який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Пункт 5.1. ст. 5 Закону № 334 встановлено, що до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

До 01.01.2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету (у період, за який в тому числі податковим органом здійснювалась перевірка позивача) визначав (далі - Закон № 168).

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки, саме відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на правомірність формування витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Неналежність документів відповідач в акті перевірки пов'язує з тим, що господарські операції, які здійснювались позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново-ком» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В акті перевірки зазначено, що факт відсутності у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново-ком» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактично дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем.

Такий висновок відповідача ґрунтується на твердженнях про нікчемність угод позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком» з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції вірно зроблений висновок про те, що у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

Фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-ком» підтверджено, відповідно договорами, довідками про вартість виконаних робіт та витрат, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (т.1 а.с.135-289).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (підрядник) було укладено договори підряду на здійснення ремонтно-будівельних робіт від 20.10.2010 № 20/10, №1/12 від 01.12.10., № 21/1 від 21.01.2011, № 10/02 від 10.02.2011, № 01/06/1 від 01.06.2011, № 01/06/ 2 від 01.06.2011, № 01/06/3 від 01.06.2011, № 01/07 від 01.07.2011, № 18/07 від 18.07.2011, відповідно до яких підрядник зобов'язується в обумовлений строк виконати ремонтно-будівельні роботи, зміст, вартість, обсяг та характер яких визначаються кошторисами (а.с. 135-152).

Відповідно до договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, згідно типової форми № КБ-3. (т.1 а.с.156-205).

Доказом фактичного виконання робіт є акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, (т.1 а.с. 156-205). На вказані в актах приймання виконаних робіт суму вартості робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписані відповідні податкові накладні (т.1 а.с.232- 241).

Фактична сплата за виконані роботи проведена у безготівковій формі, та підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 259-274).

Також між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір № 12/08 від 12.08.2011 купівлі-продажу будівельних матеріалів в кількості та за ціною відповідно до накладних (а.с. 153).

Фактичне отримання товару підтверджується видатковою накладною (т.1 а.с. 206). На зазначену в накладній суму виписана податкова накладна (т.1 а.с. 242). Фактична сплата за виконані роботи проведена у безготівковій формі, та підтверджується платіжним дорученням (т.1 а.с. 272)

Між позивачем та ПП «Ново-ком» було укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей в кількості та за ціною відповідно до накладних № 110 від 08.12.2010, № 1101 від 23.12.2010 (т.1 а.с.154,155).

На виконання умов договору ПП «Ново-ком» реалізовано будівельні матеріали відповідно до рахунків-фактур (т.1 а.с.223-231). Фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 207-223).

На виконання умов вказаного договору, позивачем сплачено продавцеві вартість отриманого товару з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 275-290)

Необхідність проведення робіт, отримання товарів і, як наслідок, укладення відповідних договорів відповідає господарській діяльності позивача ( будівництво будівель та інших споруд, виробництво виробів з бетону для будівництва, монтаж металоконструкцій).

Для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином колегія суддів вважає, що відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не надані докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново-ком» недійсними.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за місцезнаходженням не підтверджується належним чином, оскільки відомостей щодо внесення відповідних записів Єдиного державного реєстру відповідачем не надано.

Посилання відповідача на відомості, встановлені досудовим слідством, врахуванню не підлягають, оскільки не підтверджуються належними доказами, якими в даному випадку можуть виступати відповідні судові рішення у кримінальній справі.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/4003/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанське будівельне управління-3" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 15 серпня 2012 року, в повному обсязі складена 20 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок