Постанова

від 29.08.2012 по справі 2а-1670/5071/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5071/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Денисенко В.В., Попенко Б.В.,

представника відповідача - Нальотов А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лама" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішен, -

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2012 року Приватне підприємство "Лама" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010752301/1025 від 18.07.2012 року та № 0010762301/1026 від 18.07.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на 39 714 грн. та заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 45 671 грн. вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів, сплачених при закупівлі у ТОВ "Байкара" бітуму дорожнього, підтверджується належним чином оформленими первинними документами. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товару від ТОВ "Байкара", їх оплату ПП "Лама", які також надавалися відповідачеві під час перевірки. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ПП "Лама" та зазначеним контрагентом, обидві сторони правочинів були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Тому позивач заперечує висновки про нікчемність відповідного правочину та висновки про непідтвердженість фінансово-господарських операцій первинними документами, фіктивний характер виконаних господарських операцій.

Під час розгляду справи та у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Кременчуцькою ОДПІ правомірно та на підставі законодавства збільшено ПП "Лама" суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 45 671 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 39 714 грн., з підстав їх формування за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, та валових витрат, сплачених в ціні товару, придбаного у ТОВ "Байкара". Податковий орган зазначив, що діяльність контрагента позивача, ТОВ "Байкара", спрямована на здійснення господарських операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов'язання. Заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідною угодою, до складу податкового кредиту та валових витрат. На думку відповідача, укладений ТОВ "Байкара" договір не несе ніяких правових наслідків, є нікчемним та суперечить інтересам держави. Тому позивачем неправомірно завищено податковий кредит за травень 2011 року на 39 714 грн. та завищено витрати підприємства у ІІ кварталі 2011 року на 45 671 грн., оскільки вищезазначені обставини впливають на умови формування податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ПП "Лама" збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 45 671 грн. та грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 39 714 грн., є обґрунтованими та прийнятими на підставі законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Лама" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 11 лютого 2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи -31847766. (а.с. 9, 10).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ 19.02.2002 року за реєстраційним № 6240, зареєстрований платником податку на додану вартість 19.03.2002 року, про що видане свідоцтво №200017235. (а.с. 11).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 20.06.2012 року по 26.06.2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Лама" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Сігма Люкс" та ТОВ "Байкара" за період з 01.01.2011 року по 01.01.2012 року, у зв'язку із надходженням постанови начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області від 27.05.2012 року про призначення позапланової документальної перевірки по взаємовідносинам з ТОВ "Байкара" та ТОВ "Сигма люкс" (а.с.93). Дана постанова винесена у ході досудового слідства у кримінальній справі № 113315137, що порушена та розслідується прокуратурою Полтавської області, за обвинуваченням гр. ОСОБА_4, директора ТОВ "Байкара " та ТОВ "Сигма Люкс", за ч.2 ст. 205, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 2144/22-209/31847766 від 15 березня 2012 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на 39 714 грн.;

- п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 45 671 грн. (а.с. 24-37).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 липня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010752301/1025, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 45 671 грн. (а.с. 23);

- №0010762301/1026, яким платнику податків збільшено розмір грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 36 714 грн. (а.с. 22).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18 липня 2012 року № 0010752301/1025 та № 0010762301/1026 слід зазначити наступне.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок визначення доходів та витрат платника податку врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його твердження, порушення платником п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, 138.4 ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України,

Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Норми, про порушення яких позивачем стверджував податковий орган, викладені в законі наступним чином.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Спираючись на вищезазначені положення Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму понесених ПП "Лама" витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ "Байкара" товару (бітуму) по фактично неіснуючим фінансово -господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства. .

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством завищено валові витрати на суму 45 671 грн. за ІІ квартал 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПП "Лама" фактично не здійснювало придбання товару (бітуму) у ТОВ "Байкара", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції фактично контрагентом позивача не виконувалися, а лише полягали у їх документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків, відповідач стверджує про завищення платником від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на 39 714 грн.

Суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між ПП "Лама" (покупець) та ТОВ "Байкара" (постачальник) було укладено договір № 05/04Б від 05.04.2011 року на поставку нафтопродуктів (бітум), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. В подальшому 25.05.2011 року та 31.05.2011 року між ПП "Лама" та ТОВ "Байкара" укладено додаткові угоди до договору поставки нафтопродуктів (бітум) № 05/04Б від 05.04.2011 року. (а.с. 63, 72).

На підставі вказаного договору та додаткових угод від 25.05.2011 року та 31.05.2011 року ПП "Лама" у травні 2011 року було придбано у ТОВ "Байкара" бітум марки БНД 60/90 в загальній кількості 37,560 тонн на загальну суму 252 130 грн., в тому числі ПДВ 41 688 грн., що підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, крім того суду надані копії сертифікатів якості, паспортів якості на бітум, що додатково вказує на реальність відповідних господарських операцій платника. (а.с. 60-78).

Дослідивши в судовому засіданні копії наданих податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, наведені податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують факт придбання ПП "Лама" у травні 2011 року у ТОВ "Байкара" бітуму та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії документів судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Байкара", що підтверджується копією меморіального ордеру, наявними у матеріалах справи (а.с. 81).

Позивачем надано докази подальшого руху придбаного у ТОВ "Байкара" товару (бітуму), так представником позивача надано суду копії додаткових угод від 25.05.2011 року та від 31.05.2011 року до договору поставки нафтопродуктів (бітум) № 78 від 01.04.2011 року укладеного з ТОВ "Агрошляхбуд", копії рахунків, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреності на отримання товару та витяг зі журналу реєстрації довіреностей на підприємстві. (а.с. 62, 67, 68, 70, 71, 73, 74).

Крім того, факт купівлі бітуму у відповідні періоду у ПП "Лама" підтверджено покупцем ТОВ "Агрошляхбуд" окремим листом (а.с.79).

Доводи відповідача про відсутність доказів перевезення бітуму платником суд відхиляє як необгрунтовані. Представниками позивача було пояснено, що бітум перевозився замовником на власному транспорті ( ТОВ "Агрошляхбуд" ) і це підтверджується наданими копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 70,78).

Окремо суд звертає увагу на те, що Кременчуцькою ОДПІ при проведенні перевірки ПП "Лама" було досліджено господарські операції здійснені в інші періоди 2011 року між тими самими контрагентами, з тим самим товаром, але порушень податкового законодавства з таких же саме причин встановлено не було, що вказує на непослідовність позиції податкового органу.

Так, суду надана довідка від 11.11.2011 року представником позивача "Про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Лама" з питань правильності формування податкового кредиту за серпень 2011 року (а.с. 149).

Згідно змісту цієї довідки, у ході перевірки тим же податковим органом перевірено взаємовідносини ПП "Лама" та ТОВ "Байкара" повністю ідентичні тим, про які йдеться в даній адміністративній справі - поставка дорожнього бітуму з подальшим продажем його ПП "Лама" в адресу ТОВ "Агрошляхбуд". Однак при цьому жодних порушень податкового законодавства податковий орган не виявив.

Окремо суд звертає увагу на те, що перевірка платника, на підставі висновків Акту якої прийняті оскаржувані рішення, була проведена на підставі постанови начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області від 27.05.2012 року про призначення позапланової документальної перевірки ПП "Лама" по взаємовідносинам з ТОВ "Байкара" та ТОВ "Сигма люкс" (а.с.93). Дана постанова винесена у ході досудового слідства у кримінальній справі № 113315137, що порушена та розслідується прокуратурою Полтавської області, за обвинуваченням гр. ОСОБА_4, директора ТОВ "Байкара " та ТОВ "Сигма Люкс", за ч.2 ст. 205, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання податковим органом постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно із пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Особливий порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачений пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України поширюється на всі випадки, коли проведення податкової перевірки було призначено відповідно до кримінально- процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Розділом IV пункту 7 Наказу ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованому у Мін'юсті України за № 34/18772 від 12 січня 2011 року, передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, при визначенні органом державної податкової служби грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою про призначення документальної перевірки, відповідно до вимог Кримінального-процесуального кодексу, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зазначена норма кореспондується також із пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеним пунктом, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення- рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Якщо ж за результатами розслідування кримінальної справи не буде підтверджено фактів порушення податкового законодавства (будь-якими особами, не лише засудженими), то результати податкової перевірки, проведеної в межах відповідного розслідування, не будуть використані для винесення податкових повідомлень рішень.

У відповідних випадках податковий орган не позбавлений права провести іншу позапланову документальну перевірку (за наявності відповідних підстав, наприклад, зустрічну, тощо), виявити самостійно відповідні порушення і винести податкове повідомлення-рішення без посилання на матеріали перевірок, здійснених в межах кримінально-процесуального законодавства.

Доказів набрання законної сили судовим рішення по порушеній кримінальній справі, у ході розслідування якої винесена постанова про призначення позапланової перевірки даного платника, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач в порушення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України прийняв оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Суд критично ставиться до посилання Кременчуцької ОДПІ, як на доказ, на показання свідка у кримінальній справі, які містяться у протоколі допиту свідка (а.с. 50, 51), оскільки докази кримінального судочинства не можуть бути доказами при здійсненні адміністративного судочинства, також навіть у своїх показаннях свідок стверджує, що поставки бітуму між ТОВ "Байкара" та ПП "Лама" відбувалися. З цього випливає, що товарність господарських операцій податковим органом не спростована.

Таким чином, в ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання бітуму, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Посилання відповідача на те, що вищезазначений договір є нікчемним, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" -судом встановлено, що таких порушень в договорі між ПП "Лама" та ТОВ "Байкара" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" -з матеріалів справи вбачається, що ПП "Лама" та ТОВ "Байкара" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ПП "Лама" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за травень 2011 року кошти, спрямовані на оплату поставки товару (бітум) від ТОВ "Байкара". Звідси випливає, що позивачем не занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на 39 714 грн. та відповідно не занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 45 671 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0010752301/1025 від 18.07.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0010762301/1026 від 18.07.2012 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Лама " витрати зі сплати судового збору в сумі 853,87 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков