Постанова

від 01.08.2012 по справі 2а-4423/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2012 року 15:54 № 2а-4423/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря Бескоровайної Н.В. та представників сторін:

від позивача: Кочмарьової Т.С.,

від відповідача: Шевченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінкеррієр Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592305 від 22 березня 2012 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінкеррієр Україна»(далі -позивач, ТОВ «Грінкеррієр Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.08.2012 року просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000592305 від 22 березня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагент, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо», був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання контрагентами своїх податкових зобов'язань.

З цих підстав вважає податкове повідомлення-рішення № 0000592305 від 22.03.2012 року таким, що прийняте з порушенням порядку встановленого законодавством України, без дотримання принципів обґрунтованості, розсудливості та просить його скасувати.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на безтоварний характер операцій позивача з ТОВ «АММО», яке не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам. На підтвердження наведених обставин відповідач посилався на відсутність у контрагента будь-яких активів та найманих працівників, виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів, тощо.

Крім того, відповідач зазначав, що в провадженні СВ Голосіївського РУГУ МВС України м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00178, порушена за матеріалами Управління Служби безпеки України у м. Києві за фактом підробки документів та створення невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності, суб'єктів підприємницької діяльності. В ході судового слідства встановлено, що невстановлені особи, з метою зайняття забороненими видами діяльності, а саме: конвертації безготівкових коштів в готівку та ухилення від оподаткування, створили наступні підприємства - ТОВ «АММО»(код ЄДРПОУ 37044991), ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37044958), ТОВ «Стандарт-2000»(код ЄДРПОУ 37033822), ТОВ «ДСК ЛТД» (код ЄДРПОУ 37044970), ТОВ Фрайм»(код ЄДРПОУ 372310835), ТОВ «Вільна комерція»(код ЄДРПОУ 36531179), ТОВ «Бізнес Інвестиція»(код ЄДРПОУ 36592252), ТОВ «Рібекс ЛТД»(код ЄДРПОУ 33630331), ТОВ «Верес-Ком»(код ЄДРПОУ 24562139) та ТОВ «Есайті Компані»(код ЄДРПОУ 36528941).

Допитаний в межах кримінальної справи №71-00178 засновник та директор ТОВ «АММО»ОСОБА_3. пояснив, що за час діяльності вказаного підприємства ніякої господарської діяльності не здійснював, договори не укладав, товари та послуги не поставляв, печаткою підприємства не розпоряджався.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «АММО», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними. Відтак податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, не можуть братися до уваги при формуванні податкового кредиту.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінкеррієр Україна»(ідентифікаційний код 33444948) зареєстровано Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 червня 2006 року, місцезнаходження юридичної особи: 02160, місто Київ, пр.-т Возз'єднання, 7-А, офіс 406.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

У період з 22.02.2012 р. по 28.02.2012 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінкеррієр Україна»в частині дотримання вимог податкового законодавства України щодо формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «АММО»(код ЄДРПОУ 37044991) за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 20/23-522-33444948 від 05.03.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

22 березня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0000592305 , яким позивачу за порушення пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 138 849,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 122 201,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 835,00 грн.

Висновок податкового органу зводиться до того, що господарські відносини між позивачем та постачальником - ТОВ «АММО»(код ЄДРПОУ 37044991) слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави, які укладені без мети настання реальних наслідків, що призвело до порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України».

Зазначене підприємство було створено без урахування вимог п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Під час перевірки встановлено, що в провадженні старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа № 70-00178 досудовим слідством по якій встановлено факт створення ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «АММО», невстановленими особами з метою зайняття забороненими видами діяльності, а саме - конвертації безготівкових коштів в готівку та ухилення від оподаткування.

Так, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «АММО»зареєстровано громадянином ОСОБА_3, який опитаний 24.01.2011 року ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «АММО»він відношення не мав, жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «АММО»не підписував та нікого не уповноважував. За юридичною адресою ТОВ «АММО»не знаходиться.

Вказане, за висновками податкового органу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «АММО»на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами, тому договори про надання кур'єрських послуг та по організації комплексної обробки вантажу, укладені позивачем з вказаним підприємством, є нікчемними, а видаткові, податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені цього підприємства, не можуть братися перевіркою до уваги.

З огляду на зазначене, відповідачем зроблено висновок, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 122 201,00 грн., чим порушено пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та у відповідності до пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України до позивача, у зв'язку з порушенням наведених вище норм, здійснено нарахування штрафних санкцій у сумі 16 835,00 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Грінкеррієр Україна»та ТОВ «АММО»(в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту), було укладено договір № 26/11-10-01 від 26.11.2010 р. про виконання робіт.

Відповідно до п.п.1.1 договору, позивач -(замовник) доручає, а ТОВ «АММО (виконавець) бере на себе зобов'язання з надання кур'єрських послуг у відповідності з технічними можливостями виконавця та вимогами замовника.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець бере на себе виконання такої роботи: здійснювати збір матеріалів, необхідних замовнику в межах м. Києва, а у разі потреби за його межами та на території України взагалі: доставка зібраних матеріалів до офісу замовника або у місце, вказане замовником у заявці.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «АММО»(виконавець - в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту), було укладено договір №26/11-10-02 від 26.11.2010р. щодо організації комплексної обробки вантажу на території України.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «АММО»зобов'язувалось надати позивачу послуги по обробці вантажів на території України (п.1.2. договору), зокрема: вантажно - розвантажувальні роботи з використанням транспортних засобів, при необхідності електровантажника або автокрана; пакування/перепакування вантажу; огляд вантажу з метою безпеки та герметичності пакування; маркування вантажу; завантажування вантажу; забезпечення доставки вантажу в пункт призначений замовником ; інші вантажні послуги на території України (п.1.2. договору).

З посиланням на вказані договори між позивачем та ТОВ «АММО»були підписані акти виконаних робіт №ОУ-0000020 від 19.01.2011р., №ОУ-0000022 від 17.01.2011р., №ОУ-0000021 від 31.01.2011р., №ОУ-0000023 від 31.01.2011р., №ОУ-0000019 від 11.01.2011р., №ОУ-0000327 від 31.12.2010р., №ОУ-0000326 від 24.12.2010р., №ОУ-0000324 від 10.12.2010р., №ОУ-0000328 від 16.12.2010р., №ОУ-0000325 від 17.12.2010р., №ОУ-0000329 від 31.12.2010р., №ОУ-0000325 від 17.12.2010р., №ОУ-0000329 від 31.12.2010 р.

Крім того, позивачем було надано суду виписані на його користь ТОВ «АММО»податкові накладні №957 від 17.12.10р., №1005 від 24.12.10р., №1051 від 31.12.10р., №1052 від 31.12.10р., №918 від 10.12.10р., №948 від 16.12.10р., №16 від 11.01.11р., №68 від 31.01.11р., №69 від 31.01.11р., №47 від 19.01.11 p., №27 від 17.01.11р. на загальну суму податкового кредиту 122 014, 00 грн.

Відповідно до платіжних доручень №28 від 13.01.11р., №73 від 26.01.11р., №74 від 26.01.2011p., №135 від 16.02.11р., №171 від 23.02.11 року ТОВ «Грінкеррієр Україна»були перераховані грошові кошти на користь ТОВ «АММО» на підставі вищевказаних договорів.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ТОВ «Грінкеррієр Україна»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «АММО».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі -Закон № 509-XII), на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно зі статтями 10, 11 Закону № 509-XII до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту у період до 01.01.2011р.), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні приписи з приводу порядку формування податкового кредиту містяться також у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011 року та регулює спірні правовідносини, що виникли після вказаної дати.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Дніпровському районі міста Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АММО»оскільки останній, як виконавець не мав трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Засновник та директор ТОВ «АММО»-ОСОБА_3 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від його імені. Зазначені обставини підтверджуються постановою про порушення кримінальної справи № 71-00178 від 30 червня 2011 року, постановою про проведення перевірки від 30 червня 2011року, протоколом допиту ОСОБА_3 від 04 листопада 2011 року, протоколом допиту ОСОБА_4 від 03 березня 2011 року, протоколом обшуку від 03.03.2011 року.

Так, з акту перевірки вбачається, що в ході перевірки відповідачем було встановлено, що в провадженні СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа № 71-00178, яка порушена за легалізованими матеріалами Управління СБ України у м. Києві, за фактом підробки документів та створення невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності, ряду суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Компанія «Антаріон»(код ЄДРПОУ 34353807), ТОВ «Компанія «Сайдеко»(код ЄДРПОУ 33747902), ТОВ «Компанія «Техноторгспецпостач»(код ЄДРПОУ 33748953), ТОВ «Радамант Груп»(код ЄДРПОУ 35644524), та підробки документів податкової звітності та фінансово -господарської діяльності вищевказаних підприємств за ознаками злочинів, передбачених ч.2. ст. 358, ч.2 ст. 205 КК України.

В ході досудового слідства по кримінальній справі було встановлено, що невстановлені особи, з метою зайняття забороненими видами діяльності, а саме: конвертації безготівкових коштів в готівку та ухилення від оподаткування створили також ТОВ «АММО»(код ЄДРПОУ 37044991).

Допитаний у якості свідка засновник та директор ТОВ «АММО»(код ЄДРПОУ 37044991) ОСОБА_3, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, повідомив, що на прохання знайомого Ігоря, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, зареєстрував на себе ТОВ «Аммо», підписавши при цьому ряд документів та незаповнених бланків, не вникаючи в суть цих документів. Фінансово-господарської документації від імені ТОВ «Аммо»гр. ОСОБА_3 не підписував, договорів та угод як директор від ТОВ «Аммо»не укладав та не підписував, печатку підприємства не замовляв та нею не користувався, банківський рахунок не відкривав та ним не управляв. Де знаходиться товариство та чим воно займається цій особі не відомо.

З Акту перевірки, протоколу допиту, а також із витягу з ЄДР стосовно ТОВ «Аммо»не вбачається, що зазначена особа передоручала будь-які іншій особі ведення справ зазначеного підприємства (в контексті положень ч. 1 ст. 246 ЦК України) та доручала представляти інтереси цього підприємства іншим особам. Доказів такого передоручення не надано і під час розгляду справи.

При цьому, з протоколу допиту від 03.03.2011 р. іншої особи -ОСОБА_4 , доказів наявності у якого представницьких повноважень від імені контрагента позивача не надано під час розгляду справи, вбачається, що під час обшуку у цієї особи вилучено печатки декількох підприємств, зокрема, ТОВ «АММО», які йому передавалися під час підготовки документів .

Також під час обшуку у цієї особи вилучено флеш-накопичувачі з системою управління рахунками в режимі «Клієнт-банк»зазначених підприємств за допомогою яких кошти з рахунків цих підприємств перераховувались на рахунки ТОВ «Фрайм». В подальшому з рахунків останнього кошти перераховувались на рахунок фізичної особи за придбання векселя.

З протоколу допиту ОСОБА_4 вбачається, що печатки ТОВ «АММО»та ТОВ «Фрайм»(на рахунки якого перераховувались кошти з рахунку контрагента позивача), під час підготовки документів вказаних підприємств йому передавалися ОСОБА_5. (не керівник контрагента позивача) чи чоловіком на ім'я ОСОБА_3. Операції з коштами на рахунках всіх зазначених підприємств він проводив за вказівкою вищевказаної особи ОСОБА_5 З цих показів також вбачається, що ОСОБА_4 отримував вказівки щодо керування коштами та контролю за їх рухом від працівників АТ «Укрінбанк». Податкову звітність зазначених підприємств він, за вказівкою вищезгаданої особи ОСОБА_5, подавав до податкових органів.

При цьому, з протоколу обшуку від 03.03.2011 р., проведеного УСБУ у м. Києві, вбачається, що у ОСОБА_4 вилучено документацію ТОВ «АММО», зокрема податкові накладні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та також встановлено перевіркою, що ТОВ «АММО»(код ЄДРПОУ 37044991), зареєстроване та проваджувало фінансово-господарську діяльність без відома та згоди засновника та призначеного у законному порядку керівника.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна інформація про чисельність працюючих на ТОВ «АММО», згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, відсутня.

З інформації, наданої ДПІ у Печерському районі міста Києва стосовно ТОВ «АММО», також вбачається відсутність у підприємства трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подавалась).

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 25.04.2012 №1366113 основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «АММО»є: діяльність архівів, пакування, посередництво у торгівлі, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, що не відповідає змісту укладених з позивачем угод.

Суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Аналогічні положення містяться також в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, яке набуло чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «АММО», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Грінкеррієр Україна»податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правові позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, за встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що договір, видаткові та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «АММО»гр. ОСОБА_3, не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, операції з надання послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами. В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «АММО», саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що товари позивачу ТОВ «АММО»фактично не поставлялись та позивачем не придбавались.

Створення ТОВ «АММО»для фіктивного підприємництва свідчить про відсутність у нього будь-яких можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеними з ТОВ «Грінкеррієр Україна»угодами та відсутність будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та досягнення економічного результату.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2., п.п.7.2.6 п.7.2. , п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АММО»на загальну суму 122 014,00 грн., в т.ч. в грудні 2010р. у сумі 67 335,00 грн., в січні 2011р. в сумі 54 679,00 грн.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки суд встановив порушення податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 16 835,00 грн. грн. є також правомірним.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № №0000592305 від 22 березня 2012 року то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 17 серпня 2012 року.