Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-5112/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-5112/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Град»про стягнення заборгованості,

встановив:

Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва (орган прокуратури) в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (ДПІ у Деснянському районі) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Град»(ТОВ «Смарт Град») про стягнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 386471,06 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами розгляду матеріалів ДПІ у Деснянському районі щодо додержання вимог податкового законодавства ТОВ «Смарт Град»встановлено наявність у товариства податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 386471, 06 грн.

Заборгованість виникла на підставі податкової декларації з плати за землю на 2011 рік за №1817 від 28 січня 2011 року, є узгодженою та підтверджується даними картки по особовому рахунку товариства.

В зв'язку з непогашення заборгованості у строки визначені законодавством, на адресу відповідача податковим органом направлено податкову вимогу, яку з причини невручення адресату розміщено на дошці податкових оголошень. Разом з тим, податковий борг товариством не погашено в зв'язку з чим він підлягає стягненню в судовому порядку.

Одночасно в позові наведено правове обґрунтування звернення із даним позовом органу прокуратури, як повноваженого здійснювати захист інтересів держави, в тому числі шляхом представництва її інтересів у суді.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, представник відповідача ТОВ «Смарт Град»- Ткаченко Філіпп Олексіович (довіреність від 10 січня 2012 року) надав суду письмові заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що договори оренди земельних ділянок, як підстава нарахування орендної плати розірвані рішенням Київської міської ради від 14 липня 2011 року. При цьому, за положеннями пунктів 11.6 відповідних договорів останні є розірваними з моменту прийняття Орендодавцями відповідного рішення. За період користування земельними ділянками орендна плата сплачена в повному обсязі.

Посилаючись у запереченнях на норми податкового законодавства представник відповідача зазначає, що товариство не є орендарем, а відтак і платником орендної плати; внаслідок розірвання договорів оренди відсутній об'єкт оподаткування, як і сама підстава нарахування орендної плати, якою за приписами законодавства є безпосереднього договір.

Посилається представник відповідача також на врегулювання відносин пов'язаних з орендою землі Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Винятком є лише встановлення строків внесення орендної плати Податковим кодексом України, про що прямо зазначено в Законі України «Про оренду землі».

Серед іншого, представник також наголошує на передбаченому, як податковим так і земельним законодавством обов'язку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які укладають договори оренди, щомісячно інформувати відповідний орган державної податкової служби про розірвання договорів оренди землі. Разом з тим, на думку представника відповідача, доказів виконання зазначеного обов'язку позивачем не надано.

Окрім того, в запереченнях міститься посилання на положення Податкового кодексу України щодо розв'язання законодавчих колізій, у випадку наявності яких, рішення приймається на користь платника податків. При цьому, представником наголошено на необхідності дотримання судами правила вирішення відповідних колізій виходячи зі змісту остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України».

В свою чергу, представниками як органу прокуратури так і податкового органу в інтересах якого заявлено даний позов надано письмові пояснення, у яких звернуто увагу на ті обставини, що згоду на розірвання відповідних договорів товариство надало лише 27 грудня 2011 року. Необхідність надання такої згоди визначена у рішенні Київської міської ради про розірвання договорів, на яке посилається відповідач і з моменту прийняття якого вважає договори розірваними.

Окрім того, свою позицію прокуратура обґрунтовує тим, що з реєстрації в Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради договори не були зняті до лютого 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 13 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник ДПІ у Деснянському районі -Козак Олексій Сергійович (довіреність від 05.06.2012 року №1137/9-017) заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Аналогічну позицію в судовому засіданні висловила також представник органу прокуратури -старший помічник прокурора Деснянського району м. Києва -Ущаповська Оксана Іванівна (посвідчення №11).

В свою чергу, представник відповідача - Ткаченко Філіпп Олексіович (довіреність від 10 січня 2012 року) проти задоволення позову заперечував посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

В подальшому, а саме 06 липня 2012 року представники осіб, які приймають участь в справі, посилаючись на частину 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, суд керуючись відповідною нормою КАС України, якою передбачено, що у випадку заявлення всіма особами, які беруть участь у справі клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, - ухвалив розглянути справу за позовом першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Град»про стягнення заборгованості, - у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Град»зареєстровано як юридичну особу 06 лютого 2007 року; керівником юридичної особи є Гергелюк Юрій Миколайович, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За результатами розгляду матеріалів ДПІ у Деснянському районі щодо додержання вимог податкового законодавства ТОВ «Смарт Град» прокуратурою Деснянського району м. Києва встановлено наявність у товариства податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 386471,06 грн., яка виникла на підставі податкової декларації з плати за землю на 2011 рік за №1817 від 28 січня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Наявність заборгованості вбачається з облікової картки особового рахунку ТОВ «Смарт Град»станом на 29 лютого 2012 року.

Судом також встановлено, що в зв'язку з простроченням сплати товариством податкових зобов'язань, ДПІ у Деснянському районі відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано податкову вимогу №49 від 05 січня 2012 року, яку в подальшому, з причини повернення без вручення розміщено на дошці податкових оголошень.

В зв'язку з непогашенням суми боргу, а також виходячи з того, що заборгованість є узгодженою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визнаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, серед обов'язків платників податків, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України закріплено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, зі змісту пункту 36.1 статті 36 ПК України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, визнається податковим обов'язком.

Дана норма кореспондується із приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України, в силу яких платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За положеннями цього ж пункту, така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Слід зазначити, що серед іншого, грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

В свою чергу, податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідні визначення наведені у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

В розрізі наведеного слід зазначити, що як вбачається з положень підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є формою у якій справляється плата за землю, що, в свою чергу, є загальнодержавним податком (п.п. 9.1.10 п .9.1 ст. 9 ПК України).

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з орендної плати про стягнення яких заявлено даний позов є узгодженими в силу того, що задекларовані останнім самостійно.

За приписами пункту 56.11 статті 56 ПК України, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає.

Сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену платником податку у поданій платником податків податковій декларації останній зобов'язаний протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків встановлених даним Кодексом.

Так, питання плати за землю врегульовано розділом XIII ПК України, а безпосередньо строк сплати плати за землю статтею 287, зі змісту пункту 287.3 якої вбачається, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З облікової картки особового рахунку ТОВ «Смарт Град»станом на 29 лютого 2012 року, а також наданого представником податкового органу розрахунку вбачається, що заборгованість товариства з орендної плати за землю виникла за листопад та грудень 2011 року.

Так, граничним строком сплати заборгованості за листопад є 30 грудня 2011 року, а за грудень 2011 року -30 січня 2012 року.

Тут слід зазначити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу пунктом 58.1 ПК України визначено, що форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Зокрема, відповідний порядок затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 №985, який зареєстровано в Мін'юсті 30 грудня 2010 р. за №1440/18735 (Порядок №985).

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, в силу пункту 59.5 цієї ж статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, граничним строком сплати заборгованості за листопад 2011 року є 30 грудня 2011 року, а за грудень 2011 року -30 січня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано податкову вимогу №49 від 05 січня 2012 року, яку з причини повернення без вручення слід вважати врученою з 20 січня 2012 року, тобто у день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, що відповідає положенням пункту 3.10 Порядку №985.

Сума, визначена податковою вимогою становить 193235,52 гривень, оскільки саме таку суму становив податковий борг з плати за землю станом на 05 січня 2012 року, яким датовано відповідну вимогу.

За наведених обставин, суд вважає необґрунтованим та безпідставним посилання представника відповідача на відсутність підстав для задоволення позову виходячи з того, що сума податкової вимоги не відповідає сумі заявленій до стягнення в судовому порядку.

Разом з тим, суд визначаючись щодо позовних вимог виходить з того, що відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є земельними відносинами та регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також іншими нормативно-правовими актами у галузі земельних відносин, серед яких і Закон України «Про оренду землі».

Зокрема статтею 1 даного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що 27 листопада 2008 року Київська міська рада прийняла рішення №746/746 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт Град»земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на проспекті Броварському у Деснянському районі м. Києва»(Рішення №746/746).

На підставі даного рішення між відповідачем та Київською міською радою укладені договори оренди земельних ділянок №62-6-00532, №62-6-00534, №62-6-00535, №62-6-0536, копії яких долучено до матеріалів справи.

В подальшому, а саме 14 липня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення №791/6178 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 12 квітня 2010 року №07/4-151-вих-10 на рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №746/746».

З резолютивної частини рішення вбачається, що протест заступника прокурора м. Києва задоволено; рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №746/746 скасовано; ТОВ «Смарт Град»запропоновано надати згоду на розірвання відповідних договорів.

Водночас рішенням Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати ТОВ «Смарт Град»про його прийняття, а також у разі відмови від розірвання договорів оренди земельних ділянок, забезпечити підготовку та подання до Київської міської ради проекту позову про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

В контексті наведених обставин суд звертає увагу на посилання представника відповідача відносно дати розірвання відповідних договорів, зокрема з дня прийняття Київською міської радою рішення, яким скасовано рішення №746/746, а саме з 14 липня 2011 року.

Обґрунтовуючи таку позицію, представник відповідача посилається на пункт 11.6, що містить кожний з укладених договорів та яким передбачено, що договір вважається розірваним з моменту прийняття Орендодавцем (тобто Київською міською радою) відповідного рішення.

Відповідні обставини досліджено судом в розрізі приписів Закону України «Про оренду землі», якими врегульовано зокрема питання зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Так, судом встановлено, що пункт 11.6 договорів, на який посилається представник відповідача, передбачає, що розірвання договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття Орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішення.

Тут слід підкреслити, що рішенням передбачено отримання у ТОВ «Смарт Град»згоди на розірвання договорів, а також наслідки ненадання такої згоди.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що твердження представника відповідача про розірвання договору з моменту прийняття Орендодавцем відповідного рішення не знайшли свого підтвердження, оскільки розірвання договору передбачало отримання від Орендаря відповідної згоди.

Так, ТОВ «Смарт Град» про розірвання договорів повідомлене листом Головного управління земельних ресурсів від 23 вересня 2011 року №06-34/26731, в той час згоду надало листом за №15-12 лише 27 грудня 2011 року.

Слід зазначити, що з урахування тієї обставини, що позов заявлено про стягнення заборгованості за листопад та грудень, ТОВ «Смарт Град»мало практичну можливість для надання згоди на розірвання договорів іще протягом жовтня місяця, а відтак враховуючи, що за положенням ПК України, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році, заборгованість за листопад та грудень 2011 року не виникла б.

Разом з тим, вбачається, що як за вересень, так і за жовтень, орендна плата за землю, товариством сплачувалась в повному обсязі, оскільки за даними облікової картки особового рахунку ТОВ «Смарт Град»заборгованість рахується лише за листопад та грудень 2011 року.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Так, суд вважає, що договір оренди земельних ділянок, вважати розірваним з дати прийняття Орендодавцем відповідного рішення та в умовах відсутності згоди Орендаря на їх розірвання немає правових підстав. Таким чином не вбачається і невиконання органом місцевого самоврядування, яким відповідні договори укладені, обов'язку щодо подання органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки інформації про їх розірвання.

Окремо слід зазначити і те, що листами №07-387/3366 від 10 лютого 2012 року, №07-387/4840 від 27 лютого 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ «Смарт Град»повідомлено, що договори оренди земельних ділянок зняті з реєстрації, про що зроблені відповідні записи у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та в автоматизованій системі «Кадастр».

Відповідно до умов розглядуваних договорів передача земельних ділянок здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в день реєстрації договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації відповідного договору. У разі припинення або розірвання договору земельної ділянки Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених договором.

Тобто, зняття договорів оренди земельних ділянок з реєстрації в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) земельних ділянок, виконання ТОВ «Смарт Град»обов'язку повернути земельні ділянки Орендодавцеві -Київській міській раді, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельних ділянок свідчать про розірвання договорів.

Таким чином, як зазначалось вище, згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У випадку з договором оренди право користування виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як це передбачено статтею 20 Закону «Про оренду землі». Тобто, право користування в разі оренди виникає з дня державної реєстрації договору.

Як передбачено другим абзацом пункту 287.1 статті 287 ПК України, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Припинення права користування відбувається, зокрема, у разі розірвання договору оренди.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі»передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Згідно з цією нормою, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Як випливає зі змісту згаданої норми, наслідком розірвання договору є виникнення обов'язку орендаря повернути ділянку. Причому всі ризики неповернення несе недобросовісний орендар

До моменту фактичного повернення (тобто до виконання відповідного обов'язку) орендар є таким, що фактично користується ділянкою, хоча і без належних правових підстав.

В свою чергу, пункт 287.1 статті 287 ПК України вказує на те, що плата за землю стягується за період фактичного користування. В нашому випадку - до оформлення факту повернення ділянки внаслідок розірвання договору.

Отже, за загальним правилом, орендна плата в розумінні ПК України стягується з дня реєстрації договору оренди до дня повернення ділянки після розірвання цього договору.

Відтак, визначення відповідачу податкового боргу у сумі орендної плати за землю за листопад і грудень 2011 року є обґрунтованим.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 121 Конституції України, однією із функцій прокуратури України є представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Вказані підстави представництва передбачено статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до частини другої даної статті підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Окрім того, право звертатись до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах, надано прокурору частинами першою та другою статті 60 КАС України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку позов задовольнити повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Град» (код ЄДРПОУ - 34925616) заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 386471,06 гривень на р/р 33213811700004 УДК у Деснянському районі ГУДК у м. Києві, код платежу 13050100, ідентифікаційний номер 26077891 банк ГУДК у м. Києві, МФО 820019.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак