Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а-2118/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2012 року 11:11 № 2а-2118/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря Бескоровайної Н.В. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: Старощука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення № 0005391740 від 01 листопада 2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа -підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач, ФОП ОСОБА_4.) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005391740 від 01 листопада 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Святошинському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача у справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сід-Маріне», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сід-Маріне», який був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що товари, отримані від ТОВ «Сід-Маріне», були використані позивачем у власній господарській діяльності, операції з вказаним контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, тому висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.198.1 ст. 198, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 365 814,00 грн., сформованого за наслідками операцій позивача з ТОВ «Сід-Маріне», правочини з яким укладались без мети настання реальних правових наслідків та були спрямовані на зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.05.2000 pоку, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР № 2 072 017 0000 004545.

Позивач взятий на податковий облік ДПІ у Святошинському районі м. Києва 17.05.2000р. та зареєстрований платником податку на додану вартість.

У період з 04.10.2011 р. по 10.10.2011 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 з питань взаємовідносин з ТОВ «Спортивний магазин «Інтер Атлетика»(код ЄДРПОУ 31569721), ТОВ «Сід-Маріне»(код ЄДРПОУ 37001628) за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. та дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства по податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1799/17-40/2655311079 від 17.10.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

01 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0005391740 , яким позивачу за порушення пп.198.1 ст.198, п.200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 457 267,50 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 365 814,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 91 453,00 грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення -рішення в адміністративному порядку зазначене рішення залишене без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Згідно акту, перевіркою встановлено, що позивачем незаконно сформований податковий кредит за липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Сід-Маріне».

Висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині не підтвердження податковими накладними сум податкового кредиту за липень 2011 року зроблено на підставі даних автоматизованого співставлення податкового кредиту ДПА України, відповідно до якої ТОВ «Сід-Маріне»перебуває у стані 23 -не встановлено місцезнаходження платника податків.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_4 не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів від ТОВ «Сід-Маріне».

З огляду на наведені обставини відповідачем було зроблено висновок про те, що операції позивача з вищевказаним контрагентом не проводилися, відсутній факт передачі товарів, та, як наслідок, у позивача відсутній об'єкт оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток операцій в розумінні п. 185.1. ст. 185 ПК України.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу не доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, між ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ «Сід -Маріне»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 05-1 від 01.07.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується здійснити поставку і передачу у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору ТОВ «Сід -Маріне»здійснило поставку товарів на користь позивача, що підтверджується видатковими накладними: № 70106 від 07.07.2011 р. на суму 244 522,80 грн., з яких ПДВ- 40 753,80 грн., № 70107 від 01.07.2011 р. на суму 494 200,00грн., з яких ПДВ -82 366,67 грн., №70504 від 05.07.2011р. на суму 490 400,86 грн., з яких ПДВ -81 733,48 грн., №70602 від 06.07.2011р. на суму 576 592,00 грн., з яких ПДВ -96 098,67 грн., № 70802 від 08.07.2011 р. на суму 229 471,63 грн., з яких ПДВ - 38 245,27 грн., №71301 від 13.07.2011р. на суму 108 396,00 грн., з яких ПДВ 18 066,00 грн., №71801 від 18.07.2011 р. на суму 51 300,68 грн., з яких ПДВ -8 550,11 грн.

За наслідками поставки товарів ТОВ «Сід -Маріне»були виписані на користь позивача податкові накладні : №70106 від 01.07.2011р. на суму на суму 244522,80грн., з яких ПДВ -40753,80 грн., №70170 від 01.07.2011р. на суму 494200,00грн., з яких ПДВ -882366,67 грн., №70504 від 05.07.2011р. на суму 490400,86 грн., з яких ПДВ -81733,48 грн., №70602 від 06.07.2011р. на суму 576592,00 грн., з яких ПДВ -96098,67 грн., №70802 від 08.07.2011р. на суму 229471,63 грн., з яких ПДВ -38245,27 грн., №71301 від 13.07.2011р. на суму 108396,00 грн., з яких ПДВ 18066,00 грн., №71801 від 18.07.2011р. на суму 51300,68 грн., з яких ПДВ -8550,11 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур ТОВ «Сід-Маріне»№010712 від 01.07.2011р. на суму 494200,00грн., з яких ПДВ -882366,67 грн., №060711 від 06.07.2011р. на суму 576592,00 грн. з яких ПДВ -96098,67 грн., №080711 від 08.07.2011р. на суму 229471,63 грн., з яких ПДВ 38245,27 грн., №180711 від 13.07.2011р. на суму 108396,00 грн., з яких ПДВ -18066,00 грн., №180711 від 18.07.2011р. на суму 51300,68 грн., з яких ПДВ -8550,11 грн. На підтвердження факту оплати позивачем надано суду банківські виписки від 17.08.2011р.та від 18.08.2011р.

Факт оплати товару по даним господарським операціям контролюючим органом не заперечується.

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до показників розділу ІІ «Податковий кредит»податкової декларації з ПДВ за липень 2011 у сумі 365 814,99 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оскільки 01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Деколюкс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення ним товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сід-Маріне»які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з виконанням договору купівлі-продажу товару.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в липні 2011 року і поставка товарів відбулася у цей же період, що підтверджується видатковими накладними, то в силу приписів ст. 198 ПК України право ФОП «ОСОБА_5 на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло, відповідно, у липні 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент звірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку , який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З метою з'ясування питання про наявність у ТОВ «Сід -Маріне»статусу платника ПДВ судом було скеровано відповідний запит до податкового органу за місцем реєстрації контрагента.

Відповіддю на запит суду ДПІ у Печерському районі міста Києва від 02.04.2012р. №1995/9/17-509 повідомила, що станом на 05.03.2012р. ТОВ «Сід-Маріне»значиться в реєстрі платників ПДВ , свідоцтво платника ПДВ №10027312, індивідуальний податковий номер 370016226559, дата початку свідоцтва 05.03.2010р.

Даних про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сід -Маріне»податковим органом суду не надано та Акт перевірки не містить.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Крім того, згідно наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сід -Маріне» за липень 2011 року вбачається, що останніми було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 у розмірі 365 814,00 грн., що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг № 893119 від 14.03.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Сід-Маріне»зареєстроване як юридична особа та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Станом на момент на момент проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Сід-Маріне»не було ліквідовано, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключено.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «Сід-Маріне»за його місцезнаходженням, судом не приймається до уваги.

На переконання суду, дана обставина може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не представлено доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Сід-Маріне»(скасування державної реєстрації), виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність виконання договору з поставки товарів між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Сід-Маріне», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними Довідки про включення до ЄДРПОУ від 20.10.2005 р. до основних видів діяльності ФОП ОСОБА_5 належать: оптова торгівля побутовими товарами (код КВЕД 51.47.9), посередництво в торгівлі різними товарами (код КВЕД 51.19.0).

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ «Сід-Маріне»спортивні товари позивач купував з метою подальшого продажу іншим особам, зокрема, ТОВ «Інтер-Атлетика»за Договором № 1 від 01.01.2011 р. (підтвердженням виконання даного договору є видаткові накладні № БА-0000161 від 01.07.2011р., № БА-0000162 від 01.07.2011р., № БА-0000163 від 05.07.2011р., № БА-0000164 від 06.07.2011р., № БА-0000165 від 08.07.2011р., № БА-0000164 від 06.07.2011р., № БА-000166 від 14.07.2011р.), ТОВ «Компанія Спорттехніка»за договором поставки від 20.04.2001р. №БА-000 (підтвердженням виконання даного договору є видаткові накладні № 2572 від 01.07.2011р., № 2571 від 01.07.2011р., № 2728 від 05.07.2011р., № 2573 від 04.07.2011р., № 2575 від 06.07.2011р., № 2591 від 08.07.2011р., № 2592 від 12.07.2011р., № 2576 від 08.07.2011р., № 2728 від 05.07.2011р., № 2594 від 13.07.2011р., № 2593 від 13.07.2011р., № 2595 від 15.07.2011р., № 2682 від 18.07.2011р., № 2597 від 18.07.2011р., № 2683 від 20.07.2011р., № 2598 від 20.07.2011р., № 2600 від 21.07.2011р., № 2599 від 21.07.2011р., № 2675 від 28.07.2011р., № 2642 від 28.07.2011р., № 2677 від 29.07.2011р., № 2676 від 29.07.2011р.

Кількість, номенклатура товарів та дата поставки, зазначених у вказаних видаткових накладних, повністю відповідають даним, відображених у видаткових накладних, складених між позивачем та ТОВ «Сід-Маріне».

На підтвердження виникнення у позивача податкових зобов'язань за результатами вказаних операцій позивачем було надано суду копії податкових накладних, виписаних покупцям - ТОВ «Компанія Спорттехніка»та ТОВ «Інтер-Атлетика»: № 700003 від 01.07.2011р.на суму 100,00 грн., №700004 від 01.07.2011р. на суму 800,00грн., №700005 від 04.07.2011р. на суму 460,00грн., №700007 від 05.07.2011р. на суму 4059,00 грн., №700009 від 06.07.2011р. на суму 755,00 грн., №700011 від 08.07.2011р. на суму 380,00грн., №700012 від 08.07.2011р. на суму 1500,00грн., №700013 від 12.07.2011р. на суму 290,00грн., №700015 від 13.07.2011р. на суму 3200,00 грн., №700014 від 13.07.2011р. на суму 150,00 грн., №700018 від 15.07.2011р. на суму 33,00 грн., №700019 від 18.07.2011р. на суму 14816,00 грн., №700020 від 18.07.2011р. на суму 2713,00 грн., №700021 від 20.07.2011р. на суму 31752,00 грн. № 700022 від 20.07.2011р. на суму 478,00 грн., №700023 від 21.07.2011р. на суму 16,00 грн., №700024 від 21.07.2011р. на суму 825,0 грн., №700025 від 28.07.2011р. на суму 63,00 грн., №700026 від 28.07.2011р. на суму 462,00 грн., №700027 від 29.07.2011р. на суму 277,20 грн., № 700028 від 29.07.2011р. на суму 900,00 грн.

Крім того, з метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операції з перевезення вантажів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні).

Позивачем було надано суду пояснення, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося постачальником безпосередньо контрагентам позивача, яким в подальшому зазначені товари були реалізовані - ТОВ «Інтер-Атлетика»та ТОВ «Компанія Спорттехніка», яким було передано товарно-транспортні накладні як вантажоодержувачам.

З метою перевірки даної обставини судом було скеровано запити до ТОВ «Інтер-Атлетика»та ТОВ «Компанія Спорттехніка»з вимогою про надання копій товарно-транспортних накладних.

Відповіддю від 30.07.2012р. на запит суду ТОВ «Компанія Спорттехніка»надано копії товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН в кількості 3 штуки від 18.07.2012, 08.07.2012, 13.07.2012. та повідомлено, що товар отриманий ТОВ «Компанія Спорттехніка»від постачальника ОСОБА_4 по видатковим накладним №2683 від 20.07.2011, № 2598 від 20.07.2011, №2600 від 21.07.2011, №2599 від 21.07.2011, №2642 від 28.07.2011, №2675 від 28.07.2011, №2575 від 06.07.2011р., доставлявся самостійно постачальником на власному автомобілі; товар, що отриманий ТОВ «Компанія Спорттехніка»від постачальника ОСОБА_4 по видатковим накладним №2595 від 15.07.2011, №2571 від 01.07.2011, №2573 від 04.07.2011, №2728 від 05.07.2011, №2592 від 12.07.2011, №2595 від 15.07.2011 , №2677 від 29.07.2011, №2676 від 29.07.2011 року, доставлявся самостійно покупцем товару на власному автомобілі, марки ГАЗ 3310 Валдай АІ 6296 СВ, водій ОСОБА_6.

Відповіддю від 30.07.2012р. №784 на запит суду ТОВ «Спортивний магазин «Інтер Атлетика»надало копії товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН в кількості 7 штук: 3 ТТН за 01.07.2011, 1-ТТН за 05.07.2011, 1-ТТН за 08.07.2011, 1-ТТН за 06.07.2011, 1-ТТН за 13.07.2011, які підтверджують доставку товару покупцю, та повідомлено, що товар, що отриманий ТОВ «Спортивний магазин «Інтер Атлетика»від постачальника ОСОБА_4 по видатковій накладній №БА-0000166 від 14.07.2011 доставлявся самостійно постачальником на власному автомобілі.

З приводу вказаного суд зазначає, що відповідно до п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника) , другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику .

Таким чином, в силу наведених норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортні накладні можуть зберігатись лише у учасників вантажоперевезення -вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Оскільки в розглядуваних операціях позивачем здійснювалась посередницька діяльність і перевезення товарів здійснювалось його контрагентом -ТОВ «Сід-Маріне»- на адресу кінцевих покупців, то документів на перевезення вантажів позивач міг не мати.

В свою чергу, реальність поставки товарів, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Сід-Маріне»та товарів, реально прийнятих покупцями, їх найменуванням, обсягом, строками поставки. Підтвердженням цього є надані позивачем договори, видаткові накладні про передачу позивачем товарів покупцям - ТОВ «Спортивний магазин «Інтер Атлетика»та ТОВ «Інтер Атлетика»- та переліком товарів, отриманих позивачем від ТОВ «Сід-Маріне».

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «Сід-Маріне»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про нікчемність укладених угод , відсутність факту поставки послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Сід-Маріне», суд дійшов висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Сід-Маріне», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними особами є таким, що порушує публічний порядок та був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Сід-Маріне»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Сід-Маріне», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_5 правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 365 814,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 91 453,50 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0005391740 від 01 листопада 2011 року .

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 13 серпня 2012 року.