Рішення

від 31.08.2012 по справі 5004/771/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5004/771/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Гарант-Інвест», м. Ковель

до відповідачів: 1) малого підприємства «Сатурн», м. Луцьк

2) другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, м. Луцьк

3) публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»»м. Чернігів

про визнання права власності та зняття арешту

за зустрічним позовом: публічного акціонерного товариства Банк «Демарк», м.Чернігів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гарант-Інвест», м. Ковель

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: мале підприємство «Сатурн», м. Луцьк

другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, м. Луцьк

Рівненська товарна біржа, м. Рівне

про визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р.

Суддя Шум М.С.

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

від ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»: Нечипорук І.С., представник (дов. №26/1 від 26.07.2012р.)

від МП «Сатурн»: Москалюк В.П., ліквідатор

від ПАТ «Банк «Демарк»»: Кіт В.М., директор відділення (дов. №01/20-444 від 26.11.2009р.)

від ДВ ДВС Луцького МУЮ: Онуфрійчук Ю.В., ст. держвиконавець (дов. №571 від 17.01.2012р.)

від Рівненської товарної біржі: н/з

Суть спору: позивач (за первісним позовом) -товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Гарант-Інвест»звернувся з позовом до відповідачів - малого підприємства «Сатурн», другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на трансформаторну підстанцію, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр.. Перемоги, 30 та зобов'язання другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти арешти із майна: трансформаторної підстанції, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр. Перемоги, 30.

Ухвалою суду від 31.07.2012р. залучено до участі у справі в якості відповідача ПАТ Банк «Демарк»».

Представник позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, вважає, що ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»набуто майно на законних підстава, через прилюдні торги, при цьому додатково зазначив, що на даний час жодною особою не було оскаржено легітимність проведення прилюдних торгів з продажу трансформаторної підстанції, які відбулися 14.09.2011р.

Ліквідатор МП «Сатурн»в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог, при цьому зазначив, що продаж майна на стадії ліквідації підприємства проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, при підготовці до проведення аукціону перевірено відсутність обтяжень внесених ДВС на майно, яке належало МП «Сатурн». Одночасно наголосив на тому, що кошти отримані від реалізації майна скеровано на погашення заборгованості МП «Сатурн»перед ПАТ Банк «Демарк». Також вказує на те, що на даний час оригінал наказу господарського суду Волинської області №8/100-1 від 22.03.2010р. знаходиться у ліквідатора, та ДВС не вчинялись дії щодо його повернення.

Відповідач (за первісним позовом) -ПАТ Банк «Демарк»у запереченні на позовну заяву та його представник в судовому засіданні вимоги ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»позовні вимоги заперечили, при цьому зазначили, що продаж майна МП «Сатурн»з аукціону проведено під час діючої заборони на відчуження, накладеної другим ВДВС Луцького МУЮ та приватним нотаріусом ОСОБА_5

Представник відповідача - другого відділу ДВС Луцького МУЮ вимоги позивача заперечив, оскільки ДВС вчинялися заходи на виконання наказу господарського суду від 22.03.2010р. №8/100-1 та на виконання вимог ухвали господарського суду Волинської області від 02.03.2011р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р. у справі №8/100-50, в частині скасування постанови ДВС від 07.12.2010р. про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим 17.08.2012р. на адресу суду від ПАТ Банк «Демарк»надійшла зустрічна позовна заява №03/12-4254 від 14.08.2012р. про визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону14.09.2012р.

Ухвалою суду від 27.08.2012р. порушено провадження за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства Банк «Демарк»до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гарант-Інвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: мале підприємство «Сатурн», другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Рівненська товарна біржа про визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р.

В судовому засіданні представник ПАТ Банк «Демарк»вимоги викладені в зустрічній позовній заяві підтримав, просив суд визнати недійсним протокол №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р.

Представник ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»та ліквідатор МП «Сатурн»вимоги заявлені у зустрічній позовній заяві заперечили, вважають, що протокол №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р. не може бути предметом судового спору.

Другим ВДВС Луцького міського управління юстиції та Рівненською товарною біржею пояснень з приводу заявленого зустрічного позову суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 17.08.2010р. другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції у зв'язку з виконанням наказу господарського суду Волинської області №8/100-1 від 22.03.2010р., складено акт опису й арешту майна МП «Сатурн»та оголошення заборони на його відчуження, яким описано та арештовано майно МП «Сатурн»в т.ч. трансформаторну підстанцію, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр. Перемоги, 30, що належить ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест».

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2010р. другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №20660897 з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №8/100-1 від 22.03.2010р.

07.12.2010р. другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області №8/100-1 від 22.03.2010р., якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду. Оригінал наказу скеровано на адресу ліквідатора МП «Сатурн».

06.05.2011р. ДВС Луцького міського управління юстиції винесено постанову про відновлення виконавчого провадження у зв'язку з чим поновлено чинність арешту майна МП «Сатурн»згідно акт опису й арешту майна від 17.08.2010р.

Відповідно до ч. 1. ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема таким виконавчим документом є судовий наказ (п. 3, ч.2 ст. Закону).

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що обов'язковою умовою для виконання судового рішення державною виконавчою службою є наявність в матеріалах виконавчого провадження оригіналу наказу на примусове виконання рішення суду. Проте як встановлено судом при огляді матеріалів виконавчого провадження №20660897 в матеріалах виконавчого провадження відсутній оригінал наказу суду №8/100-1 від 22.03.2010р., причини його відсутності представником другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції не повідомлено, а також не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів на його повернення від ліквідатора МП «Сатурн»державною виконавчою службою не вживались.

У зв'язку з чим суд вважає, що другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції за відсутності оригіналу наказу суду завчасно вчинено дії щодо поновлено чинності арешту майна МП «Сатурн»згідно акту опису й арешту майна та оголошення заборони на його відчуження за відсутності оригіналу виконавчого документа.

Разом з тим 14.09.2011р. Рівненською товарною біржею на підставі договору про надання послуг по проведенню аукціону з реалізації майна від 25.08.2011р. укладеного між МП «Сатурн»та Рівненською товарною біржею, проведено торги з реалізації нерухомого майна МП «Сатурн», а саме трансформаторної підстанції, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр. Перемоги, 30.

Підставою для продаж майна з аукціону МП «Сатурн»є рішення засновника МП «Сатурн»від 06.12.2010р. про припинення діяльності МП «Сатурн»шляхом ліквідації, яким також призначено ліквідатора МП «Сатурн»Москалюка В.П.

У відповідності до вимог ч. 5 ст.60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Згідно ч. 9 ст. 111 ЦК України разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

На виконання умов договору про надання послуг по проведенню аукціону з реалізації майна від 25.08.2011р. Рівненською товарною біржею 14.09.2011р. проведено торги з реалізації нерухомого майна МП «Сатурн».

З протоколу №72-09/11-Н проведення аукціону від 14.09.2011р. вбачається, що переможцем аукціону з реалізації майна - МП «Сатурн», трансформаторної підстанції, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр. Перемоги, 30, визнано ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»за ціною продажу 36 825 грн.

Судом встановлено, що договір про надання послуг по проведенню аукціону з реалізації майна від 25.08.2011р. та результати аукціону в судовому порядку недійсними не визнавались.

Протоколом №72-09/11-Н проведення аукціону від 14.09.2011р. визначено, що розмір коштів в сумі 36825 грн. переможець аукціону перераховує на розрахунковий рахунок Рівненської товарної біржі протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання даного протоколу.

Як вбачається з платіжних документів наданих МП «Сатурн»переможцем конкурсу - ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»виконано обов'язок щодо оплати вартості нерухомого майна отриманого за результатами торгів. Кошти отримані за результатами проведеного аукціону скеровано на погашення заборгованості перед ПАТ Банк «Демарк»(а.с.48-50, 66, 67).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про правомірне набуття ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»права на майно, яке перебувало у власності МП «Сатурн».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

За змістом ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, з урахуванням ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Захищаючи право суб'єкта господарювання ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест»у відповідності до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на трансформаторну підстанцію, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр.. Перемоги, 30 та зобов'язання другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти арешти із майна: трансформаторної підстанції, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр. Перемоги, 30 і господарський суд, враховуючи вищевикладене дійшов висновку про підставність заявлених позивачем позовних вимог та необхідність задоволення останніх.

Наведені відповідачем -ПАТ Банк «Демарк»заперечення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки підставою для звернення позивача до суду є вчинення ДВС дій пов'язаних з арештом майна ТОВ ВКФ «Гарант-Інвест», а не МП «Сатурн», а наведені відповідачем обставини не спростовують доводів позивача та встановлених судом обставин.

Також судом не приймаються доводи другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції, оскільки вжиті заходи ДВС фактично вчинені з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача - другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата судового збору), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Розглянувши зустрічний позов публічного акціонерного товариства Банк «Демарк»до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Гарант-Інвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: мале підприємство «Сатурн», другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Рівненська товарна біржа про визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р., господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом виходячи з наступного:

зустрічна позовна заява позивача містить вимогу про визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні господарських договорів, та з інших підстав.

Підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Нормами Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р. №1448 протокол проведення аукціону визначається як документ, що містить висновки про початкову і остаточну ціну реалізації майна; пропозиції покупців та відомості про покупця, який запропонував у ході аукціону найвищу ціну (переможець аукціону). Протокол підписується ліцитатором, переможцем аукціону (його представником) і в триденний термін надсилається організатору аукціону. Залежно від результатів аукціону організатор аукціону зазначає у протоколі відповідні суми та номери рахунків, на які переможець аукціону повинен внести кошти за придбане майно згідно із статтею 25 Закону України «Про заставу», та затверджує протокол. Копія затвердженого протоколу видається переможцю аукціону.

Аналіз Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна свідчить про те, що протокол проведення аукціону по своїй суті є лише документом, що фіксує порядок, умови та результати проведення аукціону та не виступає актом державного чи іншого органу.

Одночасно з цим нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

В даному випадку позивачем в позовній заяві жодним чином не обґрунтовується та не підтверджується відповідними положеннями чинного законодавства України можливості протоколу проведення аукціону виступати предметом окремого оскарження в господарському суді.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизначення або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту -визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р. суперечить ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

В постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. №10/732, викладена правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способу захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі зі її непідвідомчістю суду.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду, визначеним ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, а також відповідно до положень ч.1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа №01-8/2229 від 25.11.2005р. «Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року»(з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якої господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладені в його постановах від 13.07.2004р. зі справи №10/732 та від 14.12.2004р. зі справи №6/11.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку звертаючись з зустрічним позовом про визнання недійсним протоколу №72-09/11-Н про проведення аукціону від 14.09.2012р., позивач за зустрічним позовом обрав такий спосіб захисту порушеного права, який не відповідає визначеним на законодавчому рівні можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1 . Первісний позов задовольнити повністю.

2 . Визнання за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Гарант-Інвест»право власності на трансформаторну підстанцію, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр.. Перемоги, 30

3 . Зобов'язання другий відділ Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти арешти із майна: трансформаторної підстанції, загальною площею 49,3 м.кв., яка знаходиться в м. Луцьку, пр. Перемоги, 30.

4 . Стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (м. Луцьк, вул.. Винниченка, 27А, ід. код 35041370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Гарант-Інвест»(м.Ковель, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 20146210) 1073 грн. в повернення витрат судового збору.

5 . В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано

31.08.12