Рішення

від 13.11.2006 по справі 45/245пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/245пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.11.06 р.                                                                               Справа № 45/245пд                               

запозовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

                     „Зоряне”, ЄДРПОУ 31999507, с. Криворіжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута – Плюс”,

                          ЄДРПОУ 32090273, с. Криворіжжя

про визнання угоди недійсною

Суддя  Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача: Кузь В.М. – директор, Пукала А.В.  – дов.

В засіданні суду брали участь  

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю  „Зоряне”, с. Криворіжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута – Плюс”, с. Криворіжжя, про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н від 10.01.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що даний договір був направлений не на погашення заборгованості перед кредиторами, в тому числі і СТОВ „Рута-Плюс”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н б/д, отриманому господарським судом 03.10.2006р. (вх.№02-41/37218), позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що спірний договір був укладений з дозволу кредиторів та не спричинив збитків кредиторам банкрута. При цьому відповідач стверджує, що було здійснене погашення заборгованості із заробітної плати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

14.12.2004р. між позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю  „Зоряне”, с. Криворіжжя та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Рута – Плюс”, с. Криворіжжя був укладений договір купівлі-продажу б/н від 14.12.2004р.

За умовами цього договору позивачем у власність відповідача передані посіви озимої пшениці на суму 130 000 грн. 00 коп. по ціні 200 грн. 00 коп. за один гектар. Кількість незавершеного виробництва становить 650 гектарів.

З пояснень сторін, наданих в судових засіданнях, встановлено, що озима пшениця відповідачу була передана, але з боку останнього її вартість не була сплачена.

Додатковою угодою б/н від 2005р. у договір б/н від 14.12.2004р. були внесені зміни, зокрема змінені умови оплати, а саме було встановлено, що оплата незавершеного виробництва здійснюється покупцем (відповідачем за цим позовом) за договірною ціною, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (позивача), або у будь-якій формі, що задовольняє сторони (шляхом надання послуг, проведення взаємозаліків, тощо).

Постановою господарського суду Донецької області від 11.10.2005р. по справі №27/66Б Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Зоряне” було визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 3 місяці до 11.01.2006р., ліквідатором був призначений арбітражний керуючий Федоров І.В.

28.12.2005р. було проведено засідання комітету кредиторів СТОВ „Зоряне”, на якому було вирішено надати дозвіл на стягнення з відповідача за цим позовом заборгованість сільськогосподарською продукцією – зерном озимої пшениці по ціні 1 000 грн. 00 коп. за одну тону.

Дане рішення прийняте у зв'язку з відсутністю грошових коштів у Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута – Плюс”, с. Криворіжжя та з метою погашення дебіторської заборгованості, що відображено в протоколі №5 засідання комітету кредиторів СТОВ „Зоряне” від 28.12.2005р.

У зв'язку із вищевказаним 10.01.2006р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н.

За змістом вказаного договору відповідач передав у власність позивача сільськогосподарську продукцію партіями по цінам, в асортименті та кількості, визначеними сторонами у накладних.

Позивач зобов'язаний прийняти товар, здійснити розрахунки за товар в строки, розмірі та в порядку, встановлених цим договором.

На підставі договору б/н від 10.01.2006р. позивачем було придбане у відповідача зерно озимої пшениці у кількості 33 096 кг. на суму 33 096 грн. 00 коп.

Дана пшениця була передана позивачу у відповідності із податковою накладною №1 від 23.01.2006р.

Відповідачем для сплати вартості придбаного товару виписаний рахунок №1 від 23.01.2006р. на суму 33 096 грн. 00 коп.

10.01.2006р. між позивачем та відповідачем укладений договір зберігання зерна озимої пшениці у кількості 33 096 кг., згідно з яким відповідач бере обов'язок прийняти зерно на зберігання.

Актом приймання – передачі товару на зберігання б/н від 10.01.2006р. зерно озимої пшениці у кількості 33 096 кг на суму 33 096 грн. 00 коп. було передане відповідачу на зберігання.

Ухвалою від 28.02.2006р. припинені повноваження ліквідатора – арбітражного керуючого Федорова І.В., ліквідатором по справі був призначений арбітражний керуючий Ступак А.Є. та подовжений строк ліквідаційної процедури до 28.05.2006р.

Ухвалою від 26.06.2006р. по справі №27/66Б був подовжений строк ліквідаційної процедури по справі №27/66Б про банкрутство СТОВ „Зоряне”, с.Криворіжжя та повноваження ліквідатора – арбітражного керуючого Ступак А.Є. до 28.11.2006р.

Як стверджує позивач, договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції не був направлений на погашення дебіторської  заборгованості, тому звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н 10.01.2006р.

Відповідач проти позову заперечує та у відзиві на позовну заяву б/н б/д, отриманому господарським судом 03.10.2006р. (вх.№02-41/37218), пояснює, що даний договір був направлений на погашення дебіторської заборгованості.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Як стверджує позивач, арбітражним керуючим Федоровим І.В. договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н від 10.01.2006р. був укладений з метою підприємницької діяльності, а не з метою погашення кредиторської заборгованості.

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю грошових коштів у відповідача, для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу б/н від 14.12.2004р., комітетом кредиторів було прийняте рішення про стягнення з відповідача заборгованості шляхом стягнення сільськогосподарської  продукції.

Даний факт підтверджується протоколом №5 засідання комітету кредиторів СТОВ „Зоряне” від 28.12.2005р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.49-50).

Таким чином, договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н від 10.01.2006р. був укладений на погашення дебіторської заборгованості, яка виникла у відповідача.

Щодо твердження позивача, що спірний договір не був направлений на погашення заборгованості перед кредиторами,  то воно господарським судом до уваги не приймається, оскільки згідно з наданої відповідачем бухгалтерської книги № 1 відповідачем списана  позивачу  дебіторська заборгованість станом на 01.04.2006р., що підтверджується нульовим сальдо станом на 01.04.2006р.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів, які б підтверджували невідповідність умов договору б/н від 10.01.2006р. діючому законодавству.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсною угоди – договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції б/н від 10.01.2006р.

Щодо вимог позивача про застосування наслідків, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю та відсутністю підстав для визнання недійсним договору купівлі – продажу сільськогосподарської продукції б/н від 10.01.2006р.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                  ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Зоряне”, с. Криворіжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута – Плюс”, с. Криворіжжя, про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської  продукції б/н від 10.01.2006р., відмовити.

Рішення прийняте в судовому засіданні 13.11.2006р.

Суддя                                                                         Плотніцький Б.Д.