Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-5292/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5292/12/0170/2

21.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби- Коверко Ілона Сергіївна,

відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 06.06.2012 у справі № 2а-5292/12/0170/2

за позовом Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 27056,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2012 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету Сімферопольського району 27056,94 грн. податкового боргу з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2012 та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 21.08.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія , вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції, яка діяла на момент подання декларації, проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) були юридичні особи, на яких відповідно до Законів України був покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент проведення перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень) було встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків був зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»було встановлено, що платники податків були зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент проведення перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень) платники податку, відповідали за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби 09.11.2010 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за 3 квартал 2010 року, згідно з якою сума податку на додану вартість, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду становила 773,00 грн.

Враховуючи переплату, що числилась за відповідачем у розмірі 14,92 грн., а також часткову сплату ним суми, вказаної у податковій декларації з податку на додану вартість у розмірі 706,00 грн., сума заборгованості відповідача за вказаний період, з урахуванням пені 4,86 грн., становить 56,94 грн.

Також, Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим 14.04.2010 проведено невиїзну перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Аква-Крим»за період з 03.09.2007 по 23.10.2007, за результатами якої складений акт № 627/17-01/НОМЕР_1 від 14.04.2010.

В ході планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 14.04.2006 по 31.03.2009 були встановлені взаємовідносини з ТОВ «Аква Крим»на загальну суму 107997,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 17999,60 грн. Суму податку на додану вартість фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 включено до податкового кредиту у відповідному періоді. Для підтвердження взаємовідносин позивачем направлений запит до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 26.06.2009 № 1356/7/17-01 «Про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Аква Крим»за період з 14.04.2006 по 31.03.2009 по наступним податковим накладним: № 261 від 03.09.2007 на суму 65172,00 грн. (ПДВ 10862,00грн.), № 274 від 23.10.2007 на суму 42825,60 грн. (ПДВ 7137,60 грн.).

Згідно отриманої відповіді з ДПІ у м. Сімферополі від 30.07.2009 № 10177/7/23-2 та від 07.10.2009 № 20692/7/23-02 встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Аква Крим»анульовано 30.03.2007, також згідно отриманих письмових пояснень від директора ТОВ «Аква Крим»Смирнова А.Г., за період з 14.04.2006 по 31.03.2009, господарська діяльність на підприємстві не здійснювалась та фінансово - господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 не було.

Згідно висновків акту перевірки № 627/17-01/НОМЕР_1 від 14.04.2010 встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме - занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі - 18000грн.

Акт перевірки отриманий відповідачем 16.04.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 128100. Будь-яких заперечень на акт перевірки № 627/17-01/НОМЕР_1 від 14.04.2010 відповідачем не надано.

На підставі зазначеного акту перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 00006211701/3 від 02.11.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27000,00 грн., у тому числі 18000,00 грн. за основним платежем та 9000,020 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 12.11.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент направлення податкової вимоги) було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. У зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога № 1/3421 від 06.12.2010, яка отримана відповідачем 02.01.2011, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За даними позивача та облікової картки платника податку, станом на день розгляду справи за відповідачем числиться податковий борг в загальній сумі 27056,94 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів сплати податкового боргу в сумі 27056,94 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на безпідставне незадоволення судом першої інстанції його клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 15.1 ст. 15 Закону N 2181-III, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним (пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону N 2181-III).

Крім того, на теперішній час діє Податковий кодекс України.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України).

За таких обставин строк звернення контролюючого органу до суду був визначений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на теперішній час визначається Податковим кодексом України, та становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку у цієї частині.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2012 у справі № 2а-5292/12/0170/2 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська