Постанова

від 17.08.2012 по справі 2а-5595/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2012 р. (10:12) Справа №2а-5595/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В.,

представника позивача - Жаворонкової Г.В., представника відповідача - Казанцевої З.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Дочірнє підприємство Приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод» звернулось до окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012р. № 0000312200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 428751 грн. (285834 грн. - за основним платежем та 142917 грн. - штрафні санкції) та податкового повідомлення - рішення від 14.05.2012р. №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 535940 грн. (357293 грн. - за основним платежем та 178647 грн. - штрафні санкції). Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків, зазначених у акті перевірки № 854/22-00/32192272 від 27.04.2012 про порушення позивачем податкового законодавства щодо безтоварності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ФІХ Віойл» за грудень 20112року. Позивач зазначає, що придбані у ТОВ «ФІХ Віойл» товари Дочірнє підприємство Приватне підприємство «Кряж» Красногвардійський шиферний завод» використало для здійснення господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.65-72). Просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскаржувані рішення прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість", обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Дочірнє підприємство Приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод» зареєстроване Красногвардійською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 04.11.2002 року (код ЄДРПОУ 321992272), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 515816 (а.с.8), на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ в АР Крим перебуває з 18.11.2002р. за № 995р.( а.с.20) та зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво від 29.02.2012р. № 200030099, видане Джанкойською ОДПІ (Красногвардійське відділення)) (а.с.21).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000312200 та № 0000322200 від 14.05.2012р, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Судом встановлено, що з 23.04.2012р. по 25.04.2012р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по факту взаємовідносин з ТОВ « Фінансово - інвестиційний холдинг «Віол» (ЄДРПОУ 37247619) за період з 01.01.2009р. по 15.07.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.04.2012 р. № 854/22-0/32192272.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. в), г), д) пп.7.2.1, абз. 1 п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010р. на суму 285834 грн.; п. 5.1 п.п.5.2.1 п.5.2., абзацу четвертого п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 357293 грн.; ч.1, ч.3 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 255, ст. 256, ст. 262 Цивільного кодексу України в частині здійснення нікчемного правочину - угод між ТОВ «Фінансово-інвестиційний холдинг «Віойл» та ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (договір поставки № 51/1 від 01.11.2010р., загальна сума угоди 1715006,50 грн., в т.ч. ДПВ -285834,45 грн.).

14 травня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 535940 грн. (357293 грн. - за основним платежем та 178647 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення - рішення №0000312200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 428751 грн. (285834 грн. - за основним платежем та 142917 грн. - штрафні санкції).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 20.1.4);

під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу (п. 20.1.2);

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції (п. 20.1.28).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 р.) визначалося, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв до 01.01.2011 р.) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, єдиними достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з ПДВ, з урахуванням того, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно положень п.5.1 і п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток (п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток (п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» в грудні 2010 року мало взаємовідносини з ТОВ «ФІХ Віойл».

Між ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» та ТОВ «ФІХ Віойл» був укладений договір № 51/1 від 01.12.2010р. про поставку сітки № 24, труби поліпропіленової, цементу, рейки. В вищезазначеному договорі є всі істотні умови цього виду договору.

Згідно даним бухгалтерського обліку позивача, ТОВ «ФІХ Віойл» на виконання умов договору № 51/1 від 01.12.2010р. поставило на адресу ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» товари, на що виписало видаткові накладні на загальну суму 1 715 006,50 грн., у тому числі ПДВ 285834,45 грн.

Витрати на придбання товару у ТОВ «ФІХ Віойл» в сумі 1 429 172,05 грн. були включені до складу валових витрат в декларацію з податку на прибуток за 2010р. по рядку 04.1.

Доставка товарів від ТОВ «ФІХ Віойл» здійснювалась транспортом ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод», на підтвердження чого надані подорожні листи.

На поставку товарів постачальником - ТОВ «ФІХ Віойл» на адресу ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 285834,45 грн.

Суми податку на додану вартість за всіма отриманими від ТОВ «ФІХ Віойл» податковими накладними були відображені ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2010 року та включені до складу податкового кредиту в декларацію з ПДВ за грудень 2010р. по рядку 10.1.

Судом встановлено та перевіркою підтверджено, що сировина та матеріали, які були оприбутковані в грудні 2010р. від постачальника ТОВ «ФІХ Віойл», за даними бухгалтерського обліку ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» в повному обсязі списані та використані у виробництві для випуску готової продукції та на ремонт основних засобів. Податковою та судом досліджено первинні документи, які підтверджують списання даних товарно-матеріальних цінностей у виробництві та ремонті: накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти на списання ТМЦ.

Готова продукція, яка була вироблена з використанням ТМЦ, придбаних у ТОВ «ФІХ Віойл», була оприбуткована на склад в грудні 2010р., що підтверджується накладними на передачу готової продукції, копії яких надані до перевірки. Залишки ТМЦ, отриманих у ТОВ «ФІХ Віойл», за даними бухгалтерського обліку відсутні.

Вся ці факти відображені в акті перевірки.

Одночасно, податковим органом вказано, що відносно посадових осіб ТОВ «ФІХ Віойл» порушена кримінальна справа № 11270130 по ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - здійснення фіктивного підприємництва. Згідно інформації отриманої від ДПІ у м. Вінниці у ТОВ «ФІХ Віойл» відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, а саме: фактичне місцезнаходження підприємства не встановлене, згідно податкової звітності у ТОВ «ФІХ Віойл» відсутні трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання господарської діяльності та відсутня інформація щодо наявності виробничих, складських чи офісних приміщень, як на праві власності, так і орендованих. Таким чином, ТОВ «ФІХ Віойл» в порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України вчиняло безтоварні операції за нікчемними угодами та діяло виключно для формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, в тому числі ДП ПП «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод».

Крім того, податкова наполягає, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011р. у справі № 2а/0270/1384/11 задоволено адміністративний позов ДПІ в м. Вінниці, визнано недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «ФІХ Віойл» та припинено юридичну особу ТОВ «ФІХ Віойл».

Згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011р. у справі № 2а/0270/1384/11 визнано недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «ФІХ Віойл» та припинено юридичну особу ТОВ «ФІХ Віойл».

Підставою для прийняття вказаного судового рішення є незнаходження ТОВ «ФІХ Віойл» за адресою, яка вказана в реєстраційних документах. При цьому, не встановлено, про який час йдеться, чи збігається час відсутності за юридичною адресою з часом укладення договорів між ТОВ «ФІХ Віойл» та Дочірнім підприємством Приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод».

Проте, відомості про набрання вказаним судовим рішенням законної сили в матеріалах справи відсутні, відповідач також на час розгляду справи їх не надав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16 серпня 2012року юридична особа ТОВ «ФІХ Віойл» не перебуває в процесі припинення, відомостей про наявність обмежень дієздатності даної юридичної особи в реєстрі не має.

14 травня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 535940 грн. (357293 грн. - за основним платежем та 178647 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення - рішення №0000312200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 428751 грн. (285834 грн. - за основним платежем та 142917 грн. - штрафні санкції). Вказані податкові повідомлення - рішення прийняті в зв'язку з висновком контролюючого органу, про нікчемність правочинів та про безтоварність господарських операцій з ТОВ «ФІХ Віойл».

Відповідно до п.4-5 роз.1 Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N984 від 22.12.2010 року акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N984 від 22.12.2010 року, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи що стосуються господарських операцій за участю Дочірнього підприємства Приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод», які підтверджують придбання позивачем всієї продукції та фактичну її доставку за рахунок позивача (товарно-транспортні накладні), реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нереальність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «ФІХ Віойл», є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у податковому повідомлені-рішенні порушень вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в випадку, що є предметом судового дослідження.

Доводи відповідача про порушення позивачем приписів ЦК України щодо правочинів, вчинених позивачем з контрагентом (ТОВ «ФІХ Віойл») ґрунтуються на здогадах, є абстрактними і не можуть взагалі прийматися як обґрунтування висновку, оскільки базуються на припущеннях, що зроблені без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків, що тягнуть за собою негативні наслідки для добросовісного суб'єкта господарювання. Висновки про порушення суб'єктом господарювання низки статей ЦК України, без дослідження позиції та аргументів контрагента позивача, в даному конкретному випадку є невмотивованими, в тому числі, оскільки базуються тільки на умовиводах про недобросовісність контрагента позивача.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами, в тому числі несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п.53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття ( поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива). Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»від 18.03.2004 р. № 1629-IV визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії, а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ФІХ Віойл».

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що податковим органом неправомірно було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 535940,00 грн. (357293,00 грн. - основний платіж та 178647,00 грн. штрафні санкції) та неправомірно було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 428751,00 грн. (285834,00 грн. - основний платіж та 142917,00 грн. штрафні санкції).

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 14 листопада 2011 року №0000322200 та № 0000312200 не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, а тому є протиправними та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.08.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 22.08.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позові вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 14.05.2012р. №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 535940,00 грн., де 357293,00 грн. основний платіж, 178647,00 грн. штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 14.05.2012р. № 0000312200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 428751,00 грн., де 285834,00 грн. основний платіж, 142917,00 грн. штрафні санкції.

4 Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Приватного підприємства «Кряж» Красногвардійський шиферний завод» (ідентифікаційний код 32192272) 2188,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.