Постанова

від 27.08.2012 по справі 2а-2365/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року 2а-2365/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

представника позивача: Катющенко І.О.,

представника відповідача: Пустякової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської

області Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий»(далі -позивач або ТОВ «Будівельна компанія «Зодчий») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі -відповідач або Баришівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 10.05.2012 № 0000172332 та № 0000162332.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання підрядних робіт між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСК Геос" (далі -ТОВ "ВСК Геос") мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, тощо.

Крім цього, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ "ВСК Геос" був зареєстрований як юридична особа, був платником податку на додану вартість, мав відповідну ліцензію на здійснення будівельних робіт, його державну реєстрацію не було скасовано, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження вчинення посадовими особами ТОВ "ВСК Геос" порушення законодавства під час укладення і виконання правочинів з позивачем; відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру визначеного податкового кредиту.

А відтак, позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Будівельна компанія «Зодчий»з ТОВ "ВСК Геос" ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому податкові повідомлення-рішення, які прийняті на основі наведених тверджень є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Будівельна компанія «Зодчий»як юридична особа зареєстроване Московською районною державною адміністрацією м Києва з 18.06.2001, як платник податків перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 2001 року. З 31.07.2001 позивач є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, виробництво будівельних металевих конструкцій, монтаж та встановлення збірних конструкцій.

У період з 09.04.2012 по 13.04.2012 на підставі наказу Баришівської ОДПІ від 21.04.2011 № 186, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна Компанія «Зодчий»код ЄДРПОУ 31513108 з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ВСК Геос»код ЄДРПОУ 36756148 за період з 01.09.2010 по 28.02.2011.

За результатами перевірки складений акт від 20.04.2012 № 167/220/31513108 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення відповідачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 245953,51 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 91088,19 грн., за IV квартал 2010 року у розмірі 136198,07 грн., за І квартал 2011 року у розмірі 18667,25 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 196762,82 грн., в тому числі у вересні 2010 року на суму 72870,56 грн., у жовтні 2010 року на суму 41585,04 грн., у листопаді 2010 року на суму 58715,02 грн., у грудні 2010 року на суму 8658,40 грн., у лютому 2011 року у розмірі 14933,80 грн.

На підставі Акта перевірки Баришівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 10.05.2012 № 0000172332, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 302776, 07 грн. в тому числі, за основним платежем -245953, 51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -56822, 56 грн. та форми «Р»від 10.05.2012 за № 0000162332, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242221, 07 грн. в тому числі, за основним платежем -196762, 82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -45458, 25 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З матеріалів адміністративної справи та пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень є висновок податкового органу про те, що угоди, укладені ТОВ «Будівельна Компанія «Зодчий»з ТОВ «ВСК Геос»є нікчемними і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки у момент укладення даних договорів, сторони не дотримались вимог, які встановлені частиною першою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України щодо наявності вільного волевиявлення учасників правочину та зазначили про відсутність наміру сторін створити реальні правові наслідки, що обумовлені ними.

При цьому, як вбачається із змісту Акта перевірки та пояснень представника відповідача такий висновок ґрунтується виключно на висновках акта про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ВСК Геос" від 20.01.2012 №135/23-3/36756148.

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що як їм стало відомо зі змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВСК Геос" від 20.01.2012 №135/23-3/36756148, який був складений ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, директором ТОВ "ВСК Геос" є ОСОБА_3 У ході його опитування працівниками податкової міліції 01.12.2011 останній пояснив, що дане підприємство зареєстрував за винагороду, у нотаріуса підписав ряд документів зміст яких йому не відомий, керівництво підприємством фактично не здійснював і чим воно займалось йому, як особі, яка внесена до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в якості засновника та керівника, також не відомо. Як пояснив ОСОБА_3, ТОВ «ВСК Геос»в органах реєстрації та інших установах він не реєстрував та нікого не уповноважував на такі дії. Також, ОСОБА_3 пояснив, що ніколи не складав та не підписував податкових накладних, податкових декларацій, договорів, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей та інших документів ТОВ «ВСК Геос».

У зв'язку з чим посадові особи ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшли висновку про те, що податкові декларації за травень -грудень, які були податні до податкового органу та за січень-квітень 2011 року і розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є недійсними.

Оскільки ТОВ «ВСК Геос»на неодноразові запити ДПІ у Печерському районі м. Києва (від 21.10.2010 № 12395/10/23-311 та від 11.05.2011 № 5784/10/23-311), які були направлені за адресою вул. Старонаводницька, 8-Б, м. Київ, не було надано жодних пояснень та їх документального підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями, так як листи УДППЗ «Укрпошта» поверталися з поясненнями, що ТОВ «ВСК Геос»вибуло, перевіряючі дійшли висновку про відсутність факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання правових наслідків.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 697398, місцезнаходженням ТОВ «ВСК Геос»є вул. Сєрова, 14, м. Бориспіль, Київська область. Аналогічна адреса зазначена в пункті 3 Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВСК Геос».

З наведеного слідує, що запити про надання пояснень та їх документального підтвердження були направлені не за адресою ТОВ «ВСК Геос», яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У зв'язку з чим, є цілком логічним їх повернення з довідкою поштового відділення «підприємство вибуло».

Судом встановлено, що ТОВ «ВСК Геос», як юридична особа зареєстроване з 09.11.2009 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 10701020000037983, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Як платник податків контрагент позивача перебуває на обліку у податкових органах з 11.11.2009 за № 53279. Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «ВСК Геос»є інші роботи з завершення будівництва, будівництва будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.12.2009 № 100258593, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ «ВСК Геос»був зареєстрований платником податку на додану вартість з 09.12.2009 по 25.05.2011. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ВСК Геос»як платника податку на додану вартість було анульовано за власним бажанням ТОВ «ВСК Геос»з 25.05.2011.

Крім цього, 22.12.2009 ТОВ «ВСК Геос»було отримано ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві) на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ за № 490640 з строком дії з 22.12.2009 по 22.12.2012 (том І а.с.119).

Як вбачається із змісту Акта перевірки відповідача та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Будівельна компанія Зодчий» та ТОВ «ВСК Геос»укладено договори на проведення підрядних робіт від 01.09.2010 № 25-10/38, від 01.09.2010 № 26-10/39, від 01.09.2010 27-10/30, від 01.09.2010 № 28-10/25, від 26.08.2010 № 29-10/10, від 18.10.2010 № 33-10/32, від 03.11.2010 № 34-10/42, від 03.11.2010 № 35-10/43, від 03.12.2010 № 36-10/46, від 01.06.2010 № 25, від 01.07.2010 № 30, від 01.09.2010 № 38, від 01.09.2010 № 38, від 03.11.2010 № 42, від 03.11.2010 № 43, від 08.12.2010 № 46, які зі сторони ТОВ «ВСК Геос»підписані його директором ОСОБА_3 та скріплені печатками ТОВ «ВСК Геос».

Зазначені договори містять інформацію щодо договірної ціни робіт, порядок передачі та приймання робіт. Так, відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 зазначених договорів, підрядник передає замовнику акти приймання -передачі виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про фінансування (форми КБ-3).

На підтвердження виконання зазначених робіт позивачем, як у ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, надані довідки про договірні ціни на проведення будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-3, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554, акти приймання виконаних підрядних робіт, складених за типовою формою №КБ-2в, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554, а саме за вересень 2010 року по договору від 26.08.2010 № 29-10/10 на суму 123333, 33 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 2729-10/30 на суму 44277, 88 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 25-10/38 на суму 96534, 53 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 26-10/39 на суму 9360, 00 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 28-10/25 на суму 90847, 01 грн. (без ПДВ), за жовтень 2010 року по договору від 01.09.2010 № 27-10/30 на суму 35588, 35 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 25-10/38 на суму 151367, 44 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 26-10/39 на суму 20969, 41 грн. (без ПДВ), за листопад 2010 року по договору від 01.09.2010 № 25-10/38 на суму 36466, 50 грн. (без ПДВ), по договору від 03.11.2010 № 34-10/42 на суму 7485, 38 грн. (без ПДВ), по договору від 03.11.2010 № 35-10/43 на суму 12229, 81 грн. (без ПДВ), по договору від 01.09.2010 № 26-10/39 на суму 66559, 05 грн. (без ПДВ), по договору від 18.10.2010 № 33-10/32 на суму 170834, 44 грн. (без ПДВ), за грудень 2010 року по договору від 08.12.2010 № 36-10/46 на суму 43292, 00 грн. (без ПДВ), за січень 2011 року по договору від 08.12.2010 № 36-10/46 на суму 74669, 00 грн. (без ПДВ), а також податкові накладні, які підписані від імені ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_3 та скріплені печаткою підприємства (том І а.с. 122-248, том ІІ а.с.2-17).

Суд звертає увагу на ту обставину, що дані акти приймання виконаних робіт містять перелік робіт і витрат, обґрунтування (шифр і № позиції нормативу, одиницю виміру, кількість, поточну ціну одиниці, витрати на виконання робіт та витрати труда працівників на обсяг робіт (люд/год).

Зміст даних актів повністю корелюється з примірними формами первинних облікових документів у будівництві КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 та які згідно роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (листи від 08.12.2009 № 12/19-2-9/11-5008, від 09.03.2010 № 12/19-2-9-21-2368, від 06.05.2010 № 2/12-20/4993) підлягають застосуванню при виконанні будівельних робіт та є первинними документами бухгалтерського обліку саме у будівництві.

Зміст наданих позивачем до перевірки актів виконаних робіт містить усі обов'язкові реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, надані до перевірки та наявні в матеріалах справи податкові накладні скріплені підписом директора та печаткою ТОВ "ВСК Геос", містять необхідні реквізити.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено, в ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Факт перерахування коштів за наданні роботи зафіксовано у в акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи (том І а.с.107-115).

Згідно з даними Акта перевірки, що також не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВСК Геос»включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо надання робіт (послуг) від ТОВ «ВСК Геос»та його оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Таким чином, факт надання позивачеві робіт (послуг) від ТОВ «ВСК Геос»та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пояснень представника позивача перед укладенням договорів на виконання будівельних (підрядних, субпідрядних) робіт для перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «ВСК Геос»позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість, дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

А відтак, позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у TOB «ВСК Геос», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВСК Геос»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем не заперечувався факт наявності та надання позивачем до перевірки усіх документів первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо надання робіт (послуг) від ТОВ «ВСК Геос»та його оплати.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві в зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни придбаних товарів послуг та формування валових витрат. Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВСК Геос»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт надання послуг ТОВ «ВСК Геос»та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості робіт, послуг, придбаних у ТОВ «ВСК Геос», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем також не заперечувався той факт, що придбання робіт, послуг у ТОВ «ВСК Геос»пов'язане із підготовкою, організацією та веденням позивачем господарської діяльності.

При цьому, суд не бере до уваги ту обставину, що при перевірці контролюючим органом дотримання податкового законодавства ТОВ "ВСК Геос" було встановлено не надання останнім фінансово-господарських документів на підтвердження здійснення господарських операцій, в тому числі й з позивачем, оскільки відсутність таких документів у контрагента (ТОВ «ВСК Геос») не свідчить про безтоварність операції з контрагентом-покупцем/замовником, тому відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести керівник такого підприємства, а не його контрагент-покупець/замовник.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «ВСК Геос»правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемними правочини, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари (роботи, послуги) були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «ВСК Геос»товарів (робіт, послуг) з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності (том ІІІ а.с.5-69).

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Як встановлено у ході розгляду справи та не було спростовано відповідачем на момент вчинення відповідних господарських операцій контрагент позивача, а саме, ТОВ «ВСК Геос»був зареєстрований як юридична особа, а його директором був ОСОБА_3

Також суд вважає, що лише пояснень ОСОБА_3 про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "ВСК Геос", не є належним та достатнім доказом провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «ВСК Геос», мали реальний характер (роботи, послуги були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ТОВ «ВСК Геос»підписані ОСОБА_3, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є керівником ТОВ «ВСК Геос».

Жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ВСК Геос»виконані не ОСОБА_3 а іншою особою суду не надано.

А відтак, висновок відповідача про те, що усі правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ВСК Геос» мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з відсутністю необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів є формальним і необ'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Крім того, висновок про нікчемність всіх угод ТОВ "ВСК Геос" не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «ВСК Геос»в оплату за проведену роботу, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що роботи ТОВ «ВСК Геос»не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

У 2011 році порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання робіт, послуг позивачем у ТОВ «ВСК Геос»документально підтверджується.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання робіт, послуг у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся та податку на додану вартість, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Разом з цим, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт реальної поставки товарів (робіт, послуг), зв'язок витрат зі своєю господарською діяльністю, а також надав суду на підтвердження цих витрат належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання. З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень відповідно до пояснень відповідача слугував висновок податкового органу про нікчемність правочинів, який був зроблений виключно на висновках Акта перевірки контрагента позивача; відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання робіт, послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 10.05.2012 № 0000162332 та № 0000172332.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 серпня 2012 року