Ухвала

від 19.12.2012 по справі 2а-2365/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2365/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий»до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Зодчий»(далі -позивач або ТОВ «Будівельна компанія «Зодчий») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі - відповідач або Баришівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.05.2012 № 0000172332 та № 0000162332.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Будівельна компанія «Зодчий»як юридична особа зареєстроване Московською районною державною адміністрацією м. Києва з 18.06.2001, як платник податків перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 2001 року. З 31.07.2001 позивач є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, виробництво будівельних металевих конструкцій, монтаж та встановлення збірних конструкцій.

У період з 09.04.2012 по 13.04.2012 на підставі наказу Баришівської ОДПІ від 21.04.2011 № 186, відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 , підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 , підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 , статті 79 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна Компанія «Зодчий»код ЄДРПОУ 31513108 з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ВСК Геос»код ЄДРПОУ 36756148 за період з 01.09.2010 по 28.02.2011.

За результатами перевірки складений акт від 20.04.2012 № 167/220/31513108 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення відповідачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до заниження позивачем податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 245953,51 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 91088,19 грн., за IV квартал 2010 року у розмірі 136198,07 грн., за І квартал 2011 року у розмірі 18667,25 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 196762,82 грн., в тому числі у вересні 2010 року на суму 72870,56 грн., у жовтні 2010 року на суму 41585,04 грн., у листопаді 2010 року на суму 58715,02 грн., у грудні 2010 року на суму 8658,40 грн., у лютому 2011 року у розмірі 14933,80 грн.

На підставі Акта перевірки Баришівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 10.05.2012 № 0000172332, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 302776, 07 грн. в тому числі, за основним платежем -245953, 51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -56822, 56 грн. та форми «Р»від 10.05.2012 за № 0000162332, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242221, 07 грн. в тому числі, за основним платежем -196762, 82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -45458, 25 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ВСК Геос», як юридична особа зареєстроване з 09.11.2009 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 10701020000037983, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Як платник податків контрагент позивача перебуває на обліку у податкових органах з 11.11.2009 за № 53279. Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «ВСК Геос»є інші роботи з завершення будівництва, будівництва будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу.

Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ВСК Геос»як платника податку на додану вартість було анульовано за власним бажанням з 25.05.2011 року.

Крім цього, 22.12.2009 ТОВ «ВСК Геос»було отримано ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві) на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ за № 490640 з строком дії з 22.12.2009 по 22.12.2012 (том І а.с.119).

Як вбачається із змісту Акта перевірки відповідача та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Будівельна компанія Зодчий» та ТОВ «ВСК Геос»укладено договори на проведення підрядних робіт, які підписані директором останнього - ОСОБА_5 та скріплені печатками ТОВ «ВСК Геос». Зазначені договори містять інформацію щодо договірної ціни робіт, порядок передачі та приймання робіт.

На підтвердження виконання зазначених робіт позивачем, як у ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, надані довідки про договірні ціни на проведення будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-3, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554, акти приймання виконаних підрядних робіт, складених за типовою формою №КБ-2в, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554, а також податкові накладні, які підписані від імені ТОВ «ВСК Геос»ОСОБА_5 та скріплені печаткою підприємства (том І а.с. 122-248, том ІІ а.с.2-17).

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що дані акти приймання виконаних робіт містять перелік робіт і витрат, обґрунтування (шифр і № позиції нормативу, одиницю виміру, кількість, поточну ціну одиниці, витрати на виконання робіт та витрати труда працівників на обсяг робіт (люд/год).

Зміст даних актів повністю корелюється з примірними формами первинних облікових документів у будівництві КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 та які згідно роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (листи від 08.12.2009 № 12/19-2-9/11-5008, від 09.03.2010 № 12/19-2-9-21-2368, від 06.05.2010 № 2/12-20/4993) підлягають застосуванню при виконанні будівельних робіт та є первинними документами бухгалтерського обліку саме у будівництві.

Зміст наданих позивачем до перевірки актів виконаних робіт та інших документів містять усі обов'язкові реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» .

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено, в ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду першої та апеляційної інстанції не надав.

Факт перерахування коштів за надані роботи зафіксовано у в акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи (том І а.с.107-115).

Згідно з даними Акта перевірки, що також не заперечувалось сторонами, сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВСК Геос»включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо надання робіт (послуг) від ТОВ «ВСК Геос»та його оплати, що і не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, факт надання позивачеві робіт (послуг) від ТОВ «ВСК Геос»та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу .

Як встановлено судом першої інстанції, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ВСК Геос»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Відповідачем не заперечувався факт наявності та надання позивачем до перевірки усіх документів первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо надання робіт (послуг) від ТОВ «ВСК Геос»та його оплати.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВСК Геос»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Разом з цим, факт надання послуг ТОВ «ВСК Геос»та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості робіт, послуг, придбаних у ТОВ «ВСК Геос», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними

При цьому, колегія суддів не бере до уваги ту обставину, що при перевірці контролюючим органом дотримання податкового законодавства ТОВ «ВСК Геос»було встановлено ненадання останнім фінансово-господарських документів на підтвердження здійснення господарських операцій, в тому числі й з позивачем, оскільки відсутність таких документів у контрагента (ТОВ «ВСК Геос») не свідчить про безтоварність операції з контрагентом-покупцем/замовником, тому відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести керівник такого підприємства, а не його контрагент-покупець/замовник.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «ВСК Геос» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Крім того, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також колегія суддів вважає, що лише пояснень директора контрагента про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВСК Геос», не є належним та достатнім доказом провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «ВСК Геос», мали реальний характер (роботи, послуги були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, усі документи від імені ТОВ «ВСК Геос»підписані ОСОБА_5, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є керівником ТОВ «ВСК Геос»та жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача виконані не директором а іншою особою суду не надано.

А відтак, висновок відповідача про те, що усі правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ВСК Геос»мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з відсутністю необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів є формальним і необ'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 , а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат..

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Разом з тим, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт реальної поставки товарів (робіт, послуг), зв'язок витрат зі своєю господарською діяльністю, а також надав суду на підтвердження цих витрат належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.