Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-9858/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2012 року 13:24 № 2а-9858/12/2670

16 серпня 2012 року№ 2а-9858/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІОРАМА»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДІОРАМА»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2012 року № 0000192306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у ТОВ «Лемпрон».

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «Лемпрон» було встановлено заниження податку на додану вартість, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами мають фіктивний характер.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіорама»(код ЄДРПОУ 33938404) з питань дотримання вимог податкового законодавства - своєчасність, достовірність, повнота нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Лемпрон» (код ЄДРПОУ 37256712) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Перевірка проводилась на підставі наказу від 25.01.2012 року за №143 виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу Бойком Олександром Миколайовичем, відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Оболонському районі м.Києва, згідно ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями.

За результатами перевірки складено Акт №104/23-6/33938404 від 10.02.2012 року, яким встановлені порушення п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 273 000,00 грн., у тому числі за лютий 2011 р. на суму 273 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000192306 від 02.03.2012 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Радіорама»по податку на додану вартість в розмірі 273 000,00 гривень, а також штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

Як встановлено судом, приводом проведення перевірки позивача став акт №219/23-1/37256712 від 12.04.2011 року ДПІ у Вишгородському районі Київської обл. про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого за даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 37 027,0 тис. грн. Додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 р. не подавався. Отже, основні засоби у ТОВ «Лемпрон»відсутні. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», р. 07 «Сума амортизаційних відрахувань»відсутні.

Відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 2 особи, які, враховуючи загальний обсяг декларуємних доходів від реалізації товарів робіт, послуг) фізично не могли здійснювати такий об'єм роботи»

З огляду на це відповідач прийшов до висновку, що на ТОВ «Лемпрон»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі такого висновку, незважаючи на надані під час перевірки позивачем первинні документи, які підтверджують проведення господарської операції, а саме: надання рекламних послуг ТОВ Лемпрон»на користь ТОВ «Радіорама», відповідач стверджує, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Лемпрон».

Проте, суд не може погодитись із таким висновком у зв'язку з наступним.

Між ТОВ «Радіорама»та ТОВ «Лемпрон»укладено договори про надання позивачу рекламних послуг: №2401-1-11 від 24.01.2011 р., №102-1-11 від 01.02.2011р., №1402-1-11 від 14.02.2011р., №2102-1-11 від 21.02.2011р., №2202-1-11 від 22.02.2011р.

На підтвердження виконання таких договорів позивачем надано до перевірки та суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ЛЕ-22869 від 28.02.2011 р., №ЛЕ-22870 від 28.02.2011р., №ЛЕ-22871 від 28.02.2011р., №ЛЕ-22872 від 28.02.2011р., №ЛЕ-22873 від 28.02.2011р., а також податкові накладні складені ТОВ «Лемпрон»: №126 від 28.02.2011 р., №127 від 28.02.2011 р., №128 від 28.02.2011 р., №129 від 28.02.2011 р., №130 від 28.02.2011 р.

На підставі вказаних податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 273 00,00 грн. та відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Суд вважає вказані дії позивача правомірними, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Лемпрон»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Радіорама»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Лемпрон»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, звіт виконаних робіт на диску, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами та ґрунтуються лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки ; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Також суд звертає увагу на те, що ТОВ «Лемпрон»декларувало податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем (стор. 10 Акту перевірки).

Доказів несплати такого зобов'язання відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 02 березня 2012 року № 0000192306.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІОРАМА».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 21 серпня 2012 року