Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-9858/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9858/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Чарковської Л.М., Жукової В.І., представника позивача - Турської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІОРАМА» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДІОРАМА» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.03.2012 року № 0000192306.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІОРАМА» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.03.2012 року № 0000192306.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «РАДІОРАМА» є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 01.12.2005 року.

В період з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року службовими особами ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РАДІОРАМА» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Лемпрон», в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 104/23-6/33938404 від 10.02.2012 року, на підставі якого ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 року № 0000192306, яким ТОВ «РАДІОРАМА» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 273 001,00 грн., у тому числі: 273 000,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 2772/10/12-414 від 14.05.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.03.2012 року № 0000192306 - залишено без змін, а скарга - без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 9905/6/10-2115 від 13.06.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.03.2012 року № 0000192306 та рішення ДПС у м. Києві № 2772/10/12-414 від 14.05.2012 року - залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції, ні в даному судовому засіданні.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «РАДІОРАМА» та ТОВ «Лемпрон» були укладені договори на розміщення реклами, відповідно до п. 1 яких ТОВ «РАДІОРАМА» доручає, а ТОВ «Лемпрон» приймає на себе зобов'язання по розміщенню рекламних матеріалів ТОВ «РАДІОРАМА»:

- на радіостанціях в регіонах України і м. Києва в період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року ( договір № 2401-1-11 від 24.01.2011 року);

- на телебаченні в регіонах України і м. Києва в період з 09.02.2011 року по 28.02.2011 року (договір № 102-1-11 від 01.02.2011 року);

- на радіостанціях в регіонах України і м. Києва в період з 20.02.2011 року по 28.02.2011 року (договір № 1402-1-11 від 14.02.2011 року);

- на радіостанціях в регіонах України і м. Києва в період з 25.02.2011 року по 28.02.2011 року (договір № 2102-1-11 від 21.02.2011 року);

- на радіостанціях м. Харків в період з 26.02.2011 року по 28.02.2011 року (договір № 2202-1-11 від 22.02.2011 року).

Факт виконання ТОВ «РАДІОРАМА» та ТОВ «Лемпрон» умов договорів на розміщення реклами № 2401-1-11, № 102-1-11, № 1402-1-11, № 2102-1-11, № 2202-1-11 підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 року № ЛЕ-22869, від 28.02.2011 року № ЛЕ-22870, від 28.02.2011 року № ЛЕ-22871, від 28.02.2011 року №ЛЕ-22872, від 28.02.2011 року № ЛЕ-22873 на загальну суму 1 638 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 273 000,00 грн.), податковими накладними № 126 від 28.02.2011 року, № 127 від 28.02.2011 року, № 128 від 28.02.2011 року, № 129 від 28.02.2011 року, № 130 від 28.02.2011 року та звітом виконаних робіт на диску.

Сума податку на додану вартість у розмірі 273 00,00 грн., сплачена ТОВ «РАДІОРАМА» у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «Лемпрон» була віднесена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

З акту перевірки ТОВ «РАДІОРАМА» вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України став акт ДПІ у Вишгородському районі № 219/23-1/37256712 від 12.04.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лемпрон» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2011 року.

Так, згідно акту перевірки ТОВ «Лемпрон», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.09.2010 року № 100302098 анульоване у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність останнього за місцезнаходженням. Останньою податковою звітністю ТОВ «Лемпрон» є: декларація з ПДВ за березень 2011 року, розрахунок комунального податку за IV квартал 2010 року, податкова декларація з податку на прибуток за 2010 рік.

Крім цього, за даними декларацій з податку на прибуток, виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 37 027,00 грн. Додаток К1/1 до декларації не подавався, значення в рядку 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», в рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні.

Відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 2 особи. На ТОВ «Лемпрон» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що на думку перевіряючих ДПІ у Вишгородському районі свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між ТОВ «РАДІОРАМА» та ТОВ «Лемпрон» договорів на розміщення реклами, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «РАДІОРАМА» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що договори на розміщення реклами № 2401-1-11 від 24.01.2011 року, № 102-1-11 від 01.02.2011 року, № 1402-1-11 від 14.02.2011 року, № 2102-1-11 від 21.02.2011 року та № 2202-1-11 від 22.02.2011 року, укладені між ТОВ «РАДІОРАМА» та ТОВ «Лемпрон», а також всі операції за даними договорами є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, придбані на їх послуги не були виключені з цивільного обігу, на момент укладення договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення, що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Лемпрон» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства відповідачем надано не було.

Той факт, що за місцем реєстрації ТОВ «Лемпрон» відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності не є достовірним доказом фіктивності угод, укладених такими юридичними особами.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім цього, доказів того, що на момент надання послуг (розміщення рекламних матеріалів на радіостанціях та телебаченні в регіонах України, м. Києва та м. Харків), видачі податкових накладних контрагент не був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідачем надано не було, що дає підстави вважати, що контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні ТОВ «Лемпрон», що був зареєстрований платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких не спростовано, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивачем до перевірки не було надано затверджених завдань на трансляцію рекламних роликів, монтажні листи, ефірні довідки, що підтверджують фактичне отримання послуг, оскільки надання ТОВ «Лемпрон» зазначених документів не є обов'язковим для виконання договорів про надання послуг з розміщення реклами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не довів правомірності своїх дій по винесенню податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012 року № 0000192306.

Натомість, позивачем було надано суду докази, щодо правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Лемпрон» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, а тому, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко Є.О. Сорочко Повний текст ухвали складено та підписано - 28.01.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.