Ухвала

від 23.08.2012 по справі 2а/2370/1945/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1945/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. при секретарі -Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за поданням Державної податкової інспекцій у м. Черкасах до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс»про стягнення коштів за податковим боргом,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року позивач -Державна податкова інспекція в м. Черкасах звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом по податку на додану вартість в розмірі 554 465,52 грн., в якому просила:

- стягнути кошти з ТОВ «Інтер-Карго-Транс» за податковим боргом в сумі 554 465,52 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року подання про стягнення коштів за податковим боргом задоволено повністю:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс», ідентифікаційний код: 35754864, в доход бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області 554 465 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 52 коп. податкового боргу.

Не погоджуючись із вказаною постановою від 06 червня 2012 року, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені подання про стягнення коштів за податковим боргом в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши з'явившихся сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що подання про стягнення коштів за податковим боргом є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс»(ідентифікаційний код 35754864) зареєстровано як юридична особа 11 березня 2008 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.05.2012р. (а.с. 4-5), та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах Черкаської області як платник податків і зборів з 12.03.2008р. за № 12666, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 285/29-0398Ю від 13.03.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер-Карго-Транс»на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.04.2011р. при проведенні взаємовідносин з контрагентами складено акт № 2705/23-1/35754864 від 07.12.2011р., згідно якого встановлено порушення відповідачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 226 325 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 24 013 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 141 246 грн. та за ІV квартал 2010 року на суму 61 067 грн.; а також пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 11.08.2010р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 181 060 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 19 211 грн., за липень 2010 року на суму 60 888 грн., за серпень 2010 року на суму 35 203 грн., за вересень 2010 року на суму 16 905 грн., за жовтень 2010 року на суму 11 350 грн. та листопад 2010 року на суму 37 504 грн.

На підставі вищевказаних актів позивачем оформлені податкові повідомлення-рішення № 000004762301 від 22.12.2011р. та № 000004752301 від 22.12.2011р., відповідно до якого визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 226 325 грн., в тому числі за основним платежем 181 060 грн. та штрафними санкціями 45 265 грн., та податку на прибуток на загальну суму 282 906 грн., в тому числі за основним платежем 226 325 грн. та штрафними санкціями 56 581 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем в апеляційному порядку оскаржені не були та добровільно не сплачені.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до документів, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс», а саме:

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9011376478 від 14.03.2012р., відповідачем самостійно нараховано суму податку на додану вартість за лютий 2012 року, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 739 грн.;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 9018191911 від 11.04.2012р., відповідачем самостійно нараховано суму податку на додану вартість за березень 2012 року, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 1 487 грн.;

- податкової декларації з податку на прибуток підприємств № 9020110500 від 19.04.2012р., відповідачем самостійно нараховано суму податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в розмірі 2 494 грн.

Проте, зазначені вище суми самостійно розрахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств відповідачем в установлені чинним законодавством терміни не сплачено.

Також, за порушення строків сплати узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість за період з 22.12.2011р. по 22.05.2012р. та з податку на прибуток підприємств за період з 22.12.2011р. по 27.01.2012р. Державною податковою інспекцією в м. Черкасах Черкаської області відповідачу нараховано пеню, загальний розмір якої становить 47 476 грн. 11 коп.

Виходячи з вищезазначеного, загальна сума грошових зобов'язань відповідача складає 554 465 грн. 52 коп.

Даючи правову оцінку вищезазначеним обставинам, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 156 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Так, згідно абз. 1 п. 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Пунктом 57.2 статті 57 розділу II Податкового кодексу України, в свою чергу, визначено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (набрання судовим рішенням законної сили).

Своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку, згідно п. 176.1 статті 176 Податкового кодексу України є одним з обов'язків платника податків.

Контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби (п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України).

За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податковою боргу платника податків.

У зв'язку з несплатою товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс»узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки позивачем на адресу відповідача була направлена податкова вимога № 455 від 13.03.2012р. на суму 555 905 грн. 27 коп., отримана відповідачем 03.04.2012р.

Оскільки відповідне право органів державної податкової служби на звернення до суду щодо стягнення податкового боргу передбачено статтею 20 Податкового кодексу України, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача заборгованості з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств на загальну суму 554 465 грн. 52 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Карго-Транс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.