Постанова

від 13.08.2012 по справі 2а-1870/5333/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 р. Справа № 2a-1870/5333/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Лебідь А.В.,

представника відповідача - Шульги М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом науково-виробничої приватної фірми "Альба-сек'юріті" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Науково - виробнича приватна фірма «Альба секьюріті», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000352260/21892 від 13.06.2012р. та №0000362260/21893 від 13.06.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ДПІ в м. Суми проведена документальна планова виїзна перевірка за результатами якої складено акт №1178/2260/30698638/32 від 31.05.2012 та винесено податкові повідомлення-рішення №0000352260/21892 від 13.06.2012р. та №0000362260/21893 від 13.06.2012р.

Позивач не згоден з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями і вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки про те що НВПФ «Альба секьюрити» завищила валові витрати у 2010 році по господарським операціям з TOB «Екобудгруп», з TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», з TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд» та зазначає, що відповідачем не взяті до уваги документи надані Позивачем в обґрунтування правомірності віднесення сум до складу валових витрат.

На підтвердження виконаних робіт TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка», TOB «Ольтенія Білд» у позивача наявні належним чином оформлені первинні документи, тобто, позивач не порушив п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо порушення НВПФ «Альба сек»юрити» пп. 7.2.3, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 " Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з TOB «Екобудгруп» на загальну суму 119157,00 грн., по господарським операціям з TOB «ВСК Геос» на загальну суму 96828,71 грн., по господарським операціям з TOB «БК Флайбуд» на загальну суму 20051,00 грн., по господарським операціям з TOB «Гарант-сервіс-А» на загальну суму 1666,67 грн.

Позивач зазначає, що згідно з п.п. 7.2.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос» та TOB «БК Флайбуд» на підставі актів виконаних робіт виписали Позивачу по кожному акту окремо податкові накладні. Також TOB «Гарант-сервіс-А» поставив Позивачу матеріали для монтажу пожежної сигналізації, факт поставки матеріалів підтверджується видатковою накладною та податковою накладною.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже позивач зазначає, що жоден з вказаних пунктів Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не порушено.

Також, позивач не погоджується з висновками відповідача про завищення ним податкового кредиту з ПДВ у 2011 році по господарським операціям з TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд».

Отже протягом 2011 року, відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ по даті актів прийняття робіт КБ-2 від TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд» Позивачем було нараховано податковий кредит з ПДВ згідно п.201.4 ст.201 ПКУ по кожному акту окремо на відповідні суми ПДВ було складено податкові накладні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

При проведенні перевірки НВПФ «Альба-сек"юріті» встановлено, що підприємство уклало договори на проведення субпідрядних робіт по монтажу пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу з TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка», TOB « Ольтенія Білд», які не знаходяться за місцем реєстрації та не мають ліцензії на проведення монтажних робіт по встановленню пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, відтак відповідач вважає, що вказані угоди не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і суспільства і є нікчемними.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ДПІ в м. Суми проведена документальна планова виїзна перевірка НВПФ «Альба сек»юрити» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.03.2012р. За результатами перевірки складено акт №1178/2260/30698638/32 від 31.05.2012 (далі акт перевірки, т.1 а.с. 21-101), на підставі якого ДПІ в м. Сумах винесено податкові повідомлення - рішення №0000352260/21892 від 13.06.2012р. про збільшення грошового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 367140 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69075 грн. (т.1 а.с. 19), №0000362260/21893 від 13.06.2012р. про визначення грошового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 272221 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 59427 грн. (т.1 а.с.20).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено валові витрати у 2010 році по господарським операціям з TOB «Екобудгруп» на загальну суму 520786,00 грн., по господарським операціям з TOB «ВСК Геос» на загальну суму 484144,00 грн., по господарським операціям з TOB «БК Флайбуд» на загальну суму 100255,00 грн., у 1-му кварталі 2011 року по господарським операціям з TOB «АС-Техніка» на загальну суму 76973,00 грн., по господарським операціям з TOB «Ольтенія Білд» на загальну суму 219801,00 грн.

Також податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.4 Податкового Кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ у 2010 році по господарським операціям з TOB «Екобудгруп» на загальну суму 119157,00 грн., по господарським операціям з TOB «ВСК Геос» на загальну суму 96828,71 грн., по господарським операціям з TOB «БК Флайбуд» на загальну суму 20051,00 грн., по господарським операціям з TOB «Гарант-сервіс-А» на загальну суму 1666,67 грн., та у 2011 році по господарським операціям з TOB «АС-Техніка» на суму 15394,66 грн. та по господарським операціям з TOB «Ольтенія Білд» на суму 19122,83 грн.

Донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося в зв'язку з тим, що в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище підприємствами.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що між Позивачем були укладені договори субпідряду з TOB «Екобудгруп» від 17 червня 2009 року (т.1 а.с. 113-114), з TOB «ВСК Геос» від 1 вересня 2010 року №01/10-10 (т.1 а.с.246-247), з TOB «БК Флайбуд» від 9 квітня 2010 року №09/04-СУ (т.2 а.с. 123-124), з TOB «АС-Техніка» від 1 березня 2011 року №Су - 3 (т.2 а.с. 194-195), з TOB «Ольтенія Білд» від 3 січня 2011 року №110301 (т.2. а.с. 242 - 244). Згідно вказаних договорів TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд» як субпідрядники зобов'язуються виконувати ремонтно - будівельні та монтажні роботи на об'єктах, наданих Позивачем як генпідрядником. На виконання зазначених договорів TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд» в період з 1.04.2010 по 31.03.2011 були здійснені монтажні роботи на значній кількості об'єктів в м.Суми та Сумській області, про що було складено відповідні акти виконаних робіт по формі КБ-2 (т.1 а.с.115-204, т.2 а.с. 1-89, 125-174, 196-221, т.3 а.с. 1-33). Крім того, TOB «Гарант-сервіс-А» згідно оплаченого позивачем рахунку-фактури (т.2 а.с. 230) 30 вересня 2010 року поставив НВПФ «Альба сек»юрити» матеріали для монтажу пожежної сигналізації на суму 10000,00 грн. в тому числі ПДВ 1666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № ГС-30-9/2 від 30.09.2010р. (т.2 а.с. 231)

Також, на виконання умов зазначених вище договорів підприємствами - контрагентами було виписано в адресу НВПФ «Альба сек'юріті» податкові накладні (т.1 а.с. 205-238, т.2 а.с.90-122, 175-184, 222-228, 232 т.3 а.с.34-44). Оплата по вказаним вище договорам проведена НВПФ «Альба сек'юріті» в повному обсязі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок заначених підприємств, про що зазначено в акті перевірки.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що документи (акти приймання виконаних робіт, видаткова накладна, податкові накладні) щодо операцій по виконанню договорів субпідряду та придбання матеріалів між НВПФ «Альба сек»юріті» та зазначеними вище контрагентами мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (якій був чинним на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України (який розповсюджується на господарські операції, що були здійснені після набрання ним чинності).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних НВПФ «Альба сек»юріті» та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (якій був чинним на момент виникнення правовідносин), передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (який розповсюджується на господарські операції, що були здійснені після набрання ним чинності), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт) щодо господарських операцій НВПФ «Альба сек»юрити» та зазначених вище підприємств мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Твердження представника ДПІ в м. Суми про те, що контрагенти позивача не знаходяться за місцем реєстрації, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ЄДРПОУ, на час здійснення господарських операцій в реєстрі відсутні записи про не знаходження вказаних підприємств за місцем реєстрації.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагенти були в реєстрі ЄДРПОУ як суб'єкти підприємницької діяльності та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, як на основний доказ нікчемності угод податковий орган посилається на відсутність у TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд» ліцензій на виконання робіт протипожежного призначення.

Суд зазначає, що всупереч твердженню відповідача, договори між позивачем та TOB «Екобудгруп», TOB «ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка», TOB «Ольтенія Білд» були укладені не про виконання робіт з монтажу пожежної автоматики, а про виконання ремонтно будівельних та монтажних робіт. Як вбачається з матеріалів справи TOB «Екобудгруп» з 15.11.2005 по 15.11.2010 мало ліцензію АБ №206869 на виконання будівельних робіт, в тому числі робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, що визначено Переліком робіт до ліцензії. TOB «ВСК Геос» має аналогічну ліцензію AB №490640 з 22.12.2009 по 22.12.2012 на ці ж види робіт. Таку ж ліцензію AB №488190 на ці ж види робіт має TOB «Ольтенія Білд» з 13.10.2009 по 13.10.2012. Аналогічні ліцензії мали TOB «БК Флайбуд» та TOB «АС-Техніка». Саме роботи з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем і приладів, а не роботи протипожежного призначення, і були предметом вищевказаних договорів. Тобто роботи виконувалися TOB «Екобудгруп», TOB ВСК Геос», TOB «БК Флайбуд», TOB «АС-Техніка» та TOB «Ольтенія Білд» на законних підставах.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, навіть, якщо контрагент Позивача порушив норми Закону України «Про ліцензування певних видув господарської діяльності» настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цього контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості придбаних товарів або послуг до складу валових витрат (або витрат операційної діяльності) або права на відшкодування ПДВ у разі, якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру таких витрат або податкового кредиту.

Отже, судом встановлено, що оскаржувані правочини мали реальний характер, послуги та товар були отримані на підставі спірних угод, та використані в господарській діяльності позивача, оплата здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірними правочинами і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність договорів між позивачем та переліченими вище підприємствами ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочинів протиправного умислу при їх укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже суд доходить висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті щодо нікчемності зазначеного правочину та донарахованих в зв»язку з цим податкових зобов'язань.

Щодо вимоги про покладення витрат по підготовці документів на відповідача у сумі 2146,00 грн., суд зазначає, що відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані витрати не відносяться до складу судових, а відтак стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов науково-виробничої приватної фірми "Альба-сек'юріті" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000352260/21892 від 13 червня 2012 року та № 0000362260/21893 від 13 червня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (Покровська площа, 2, м. Суми, 40000) на користь науково-виробничої приватної фірми "Альба-сек'юріті" (вул. Жовтнева, 25, м. Суми, код 30698638, п/р 26008001330740 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528) суму судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2012 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек