Рішення

від 28.08.2012 по справі 10/060-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2012 р. Справа № 10/060-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/060-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТЕХНОЛОДЖІ»,

м. Ірпінь Київської області

про стягнення 23 428, 74 грн.

Представники:

від позивача: Стецюк О.О. -довіреність № 152 від 27.08.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною завою б/н від 02.07.2012 року (вх. № 1797 від 09.07.2012 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТЕХНОЛОДЖІ»про стягнення 23 428, 74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за субліцензійним договором № 0007-10/СЛ від 20.04.2010 року, а саме щодо проведення розрахунку за використання знаку для товарів та послуг «ТНК», в результаті чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 428, 74 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2012 року порушено провадження у справі № 10/060-12 та призначено розгляд справи на 31.07.2012 року.

Присутнім в судовому засіданні від 31.07.2012 року представником позивача надані документи, витребувані судом, та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

У судове засідання 31.07.2012 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.07.2012 року не виконав.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2012 року розгляд справи відкладено на 14.08.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

02.08.2012 року та 14.08.2012 року на адресу господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТЕХНОЛОДЖІ»надійшли листи № 27/07-12 від 27.07.2012 року (вх. № 12255 та № 12763 відповідно) з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням повноважного представника відповідача у черговій відпустці.

Через канцелярію господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»надійшло клопотання б/н та дати (вх. № 12649 від 10.08.2012 року), в якому позивач просить суд розглядати справу без участі повноважного представника останнього або відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю представника прийняти участь в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 року розгляд справи відкладено на 28.08.2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін.

Присутній в судовому засіданні 28.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання 28.08.2012 року представник відповідача втретє не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК ВР Коммерс» (ліцензіар) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТЕХНОЛОДЖІ»(ліцензіат) укладено субліцензійний договір № 0007-10/СЛ про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг (далі -договір).

Враховуючи те, що ліцензіар володіє невиключним правом на використання знаку для товарів і послуг, яке охороняється свідоцтвом № 19697, виданим 15.05.2001 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (додаток № 1 до договору), далі -знак, на основі субліцензійного договору № 0012-06/СЛ від 18 листопада 2006 року, а ліцензіат бажає придбати на умовах даного договору ліцензію на використання знаку, сторони домовились про наступне.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору, ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на строк до 20.04.2015 року невиключну ліцензію на використання знаку в порядку та на умовах, які передбачені даним договором.

Територією дії договору, відповідно до пункту 1.2., є об'єкти рухомого майна, які використовуються на автозаправних станціях/комплексах (далі -АЗС) - одяг обслуговуючого персоналу та нерухомого майна - зовнішні та/або внутрішні елементи оформлення АЗС, які є власністю лацензіата та/або знаходяться в правомірному користуванні у ліцензіата в Київській та Черкаській областях України (додаток № 2 до договору).

Пунктом 4.1. даного договору встановлено, що винагорода за використання права (далі -винагорода) становить 713, 33 грн. за одну АЗС строком за один календарний місяць. Розмір щомісячної винагороди за надане право визначається по наступній формулі: щомісячна винагорода = (дорівнює) винагорода х (помножити на) кількість АЗС х (помножити на) корегуючий коефіцієнт, де: щомісячна винагорода - загальна сума винагороди, яка повинна бути оплачена ліцензіатом за відповідний місяць; кількість АЗС -кількість АЗС, вказаних в додатку № 2 до даного договору; винагорода -713, 33 грн.; корегуючий коефіцієнт -змінна величина, яка визначається як співвідношення вартості гривневої вартості одного долара США, встановленого Національним банком України на 25 число місяця, передуючого місяцеві, у якому повинна бути здійснення виплата щомісячної винагороди передплатою, до гривневої вартості одного долара США, встановленого Національним банком України на день укладання даного договору. Вартість долара США, встановлена Національним банком України на день укладення даного договору становить 7, 9259 грн.

При цьому, у випадку надання права на неповний календарний місяць -розмір винагороди розраховується і сплачується в співвідношенні з вищевказаною формулою без будь-яких вирахувань та /або перерахунків.

Згідно п. 4.2. договору, виплата винагороди за період 1 місяця в перший раз здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ліцензіара не пізніше 15 робочих днів з моменту укладення даного договору та підписання додатку № 2 до даного договору, без застосування корегуючого коефіцієнта.

Кожна наступна виплата винагороди здійснюється передплатою за період 1 місяць шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ліцензіара не раніше 25 числа і не пізніше останнього числа місяця, який передує оплаті (п. 4.2. договору).

Пунктом 9.2. договору встановлено, що останній припиняє свою дію з моменту припинення субліцензійного договору № 0012-06/СЛ від 18.11.2006 року.

Додатком № 2 до договору встановлено, що відповідач має право використовувати знак для товарів та послуг «ТНК»на трьох АЗС.

З матеріалів справи вбачається, що з 20.04.2010 року по 24.06.2012 року відповідач повинен був сплатити позивачеві 57 986, 65 грн. за використання знаку для товарів та послуг «ТНК», про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 24.06.2012 року.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за використання знаку для товарі та послуг «ТНК»розрахувався лише частково - в сумі 34 557, 91 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 23 428, 74 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є субліцензійним договором, загальні положення про який встановлені положеннями глави 75 Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1109.

Згідно статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення повної оплати за використання знаку для товарів та послуг (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за використання знаку для товарів та послуг).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 23 428, 74 грн. , а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ТЕХНОЛОДЖІ»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе, буд. 39, код ЄДРПОУ 36382282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 33500195) 23 428 (двадцять три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 74 коп. заборгованості, а також судові витрати: 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -30.08.2012 року.

Суддя А.І. Привалов