Рішення

від 03.09.2012 по справі 30/5014/1791/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.12 Справа № 30/5014/1791/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», м. Луганськ

про стягнення 9737 грн. 86 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача -представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс»основного боргу у розмірі 8852 грн. 44 коп., пені у розмірі 498 грн. 48 коп., індексу інфляції у розмірі 19 грн. 61 коп. та 3% річних у розмірі 94 грн. 81 коп. згідно договору про сервісне обслуговування № 300 від 03.10.2011.

Позов мотивований фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати виконаних робіт.

Позивач у судовому засіданні 21.08.2012 подав заяву № 455 від 20.08.2012 про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 722 грн. 21 коп. та 3 % річних у розмірі 143 грн. 60 коп., що судом приймається до розгляду.

Новою ціною позову є стягнення 9737 грн. 86 коп.

Позовними вимогами є стягнення основного боргу у розмірі 8852 грн. 44 коп., індексу інфляції у розмірі 19 грн. 61 коп., 3 % річних у розмірі 143 грн. 60 коп., пені у розмірі 722 грн. 21 коп.

Повноважний представник позивача у судове засідання не прибув, але на адресу суду надійшла телеграма, у якій міститься клопотання позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника, що судом задовольняється.

07.08.2012, 21.08.2012, 03.09.2012 повноважний представник відповідача у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Проте через канцелярію господарського суду відповідачем наданий до матеріалів справи письмовий відзив б/н від 03.09.2012 про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.10.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС»(позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» (відповідачем у справі) був укладений договір про сервісне обслуговування № 300 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договору виконавець (позивач у справі) зобов'язується виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту (далі -«сервісне обслуговування») рухомого складу автомобілів замовника (відповідача у справі) згідно доданого переліку (з зазначенням у ньому типів та моделей, номерів шасі та реєстраційних номерів техніки), зазначеного в додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, на умовах даного договору, за завданням замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконані роботи.

Відповідно до п. п. 3.1. ст. 3 договору сервісне обслуговування техніки замовника здійснюється виконавцем на підставі заявок замовника, за формою додатку № 2, яке є невід'ємною частиною даного договору. Заявки підписуються замовником та скріплюються печаткою підприємства.

У п. п. 3.5. ст. 3 договору сторони визначили, що вартість виконаних робіт, запасних частин та матеріалів з сервісного обслуговування техніки замовника зазначається виконавцем у рахунках по кожній техніці окремо.

Як зазначено у п. п. 3.7. ст. 3 договору, за закінченням робіт виконавець оформлює акт виконаних робіт, що складається на підставі заявки чи наряду-замовлення, який повинен бути підписаний представником замовника.

На підставі нарядів № ST-1200098 від 24.01.2012, № ST-1200099 від 24.01.2012, № ST-1200098 від 24.01.2012 та № ST-1200104 від 24.01.2012 позивач виконав роботи з технічного обслуговування автомобілів відповідача.

Згідно п. п. 4.1. ст. 4 договору підставою для оплати за сервісне обслуговування та продані запасні частини і матеріали є:

- рахунок на передплату, що оформляється виконавцем на підставі заявки замовника у разі передплати;

- рахунок, що оформляється виконавцем на підставі видаткової накладної чи акту виконаних робіт.

Строк оплати рахунку -5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання уповноваженим довіреністю представником замовника акта виконаних робіт чи видаткової накладної. Оригінал рахунку передається представнику замовника або відправляється поштою. За проханням замовника рахунок одночасно може бути направлений замовнику факсимільним зв'язком. У разі відправлення акта виконаних робіт замовнику поштою, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту отримання акта виконаних робіт замовником (п. п. 4.2. ст. 4 договору).

Позивачем були направлені відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт № DN-12000166 від 24.01.2012, № DN-12000220 від 27.01.2012 та № DN-12000221 від 27.01.2012, а також акти виконаних робіт № MT-DN1200098 від 24.01.2012, № MT-DN1200099 від 27.01.2012 та № ST-DN1200104 від 27.01.2012, які підписані належним чином та скріплені печатками підприємств.

Акт виконаних робіт № MT-DN1200098 від 24.01.2012 та рахунок на оплату виконаних робіт № DN-12000166 від 24.01.2012 направлені відповідачу поштою, що підтверджується копією поштового повідомлення № 8307700439183 від 27.01.2012.

Акти виконаних робіт № MT-DN1200099 від 27.01.2012 та № ST-DN1200104 від 27.01.2012, рахунки на оплату виконаних робіт № DN-12000220 від 27.01.2012 та № DN-12000221 від 27.01.2012 направлені відповідачу поштою, що підтверджується копією поштового повідомлення № 8307700439337 від 31.01.2012.

31.01.2012 відповідач отримав акт виконаних робіт № MT-DN1200098 від 24.01.2012 та рахунок на оплату виконаних робіт № DN-12000166 від 24.01.2012 на суму 4361 грн. 82 коп., що підтверджується поштовим повідомленням (а. с. 36).

03.02.2012 відповідач отримав акт виконаних робіт № ST-DN12000104 від 27.01.2012 та рахунок на оплату виконаних робіт № DN-12000221 від 27.01.2012 на суму 2287 грн. 66 коп., а також акт виконаних робіт № MT-DN120099 від 27.01.2012 та рахунок на оплату виконаних робіт № DN-12000220 від 27.01.2012 на суму 3202 грн. 96 коп. (а. с. 37).

Відповідач 06.06.2012 здійснив часткову оплату за виконані позивачем роботи у розмірі 1000 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості складає 8852 грн. 44 коп. (а. с. 67-69).

Згідно ч. 1 п. 4.3 ст. 4 договору рахунок, який був оформлений виконавцем на підставі послідуючої оплати (по факту виконання Сервісного Обслуговування або видачі запасних частин та матеріалів) та неоплачений Замовником у строк, який вказаний у п. 4.2 цього договору, розглядається виконавцем як порушення умов договору та надає право виконавцю стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 722 грн. 21 коп. відповідно до розрахунку пені (а. с. 75).

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 19 грн. 61 коп. за період з лютого 2012 року по травень 2012 року (а. с. 12) та 3% річних у розмірі 143 грн. 60 коп. за період з 15.02.2012 по 20.08.2012 відповідно до розрахунку (а. с. 76).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8852 грн. 44 коп., пені у розмірі 722 грн. 21 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 19 грн. 61 коп. та 3% річних у розмірі 143 грн. 60 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на суму 8852,44 грн., що підтверджено наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт № MT-DN1200098 від 24.01.2012, № MT-DN1200099 від 27.01.2012 та № ST-DN1200104 від 27.01.2012, які належним чином підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками, й відповідачем у справі не спростовано.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується отримання відповідачем рахунків на оплату виконаних робіт № DN-12000166 від 24.01.2012, № DN-12000220 від 27.01.2012 та № DN-12000221 від 27.01.2012.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання в частині оплати за вказаними актами виконаних робіт у встановлений договором строк своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Станом на день розгляду справи відповідачем наявність заборгованості у сумі 8852 грн. 44 коп. не спростовано, доказів про сплату вказаної суми боргу до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8852 грн. 44 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 п. 4.3 ст. 4 договору рахунок, який був оформлений виконавцем на підставі послідуючої оплати (по факту виконання Сервісного Обслуговування або видачі запасних частин та матеріалів) та неоплачений Замовником у строк, який вказаний у п. 4.2 цього договору, розглядається виконавцем як порушення умов договору та надає право виконавцю стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства, ч. 1 п. 4.3 ст. 4 договору та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка визначає, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 722 грн. 21 коп.

Перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає пеня на загальну суму 710 грн. 83 коп. (пеня у сумі 298 грн. 81 коп. за період з 15.02.2012 по 15.08.2012 за актом виконаних робіт № MT-DN1200098 від 24.01.2012; пеня у сумі 240 грн. 35 коп. за період з 18.02.2012 по 18.08.2012 за актом виконаних робіт № MT-DN1200099 від 27.01.2012; пеня у сумі 171 грн. 67 коп. за період з 18.02.2012 по 18.08.2012 за актом виконаних робіт № ST-DN1200104 від 27.01.2012 ).

Доводи позивача про те, що нарахування пені не обмежується шестимісячним терміном з посиланням на п. 4.10 ст. 4 договору є необґрунтованими.

Пункт 4.10 ст. 4 договору передбачає, що нарахування штрафних санкцій, передбачених даним договором, припиняється в момент фактичного виконання зобов'язань в натурі , якщо інше не передбачено виконавцем відносно замовника у претензії або в іншій письмовій формі, в т.ч. у додатковій угоді до даного договору.

Проаналізувавши ст. 230, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також п. 4.3 ст. 4 договору, який передбачає нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення; п. 4.10 ст. 4 договору та абзац 3 п. 3.7 ст. 3 договору, який передбачає, що не надання замовником, в передбачений у даному пункті строк, оригінала довіреності, вважається порушенням умов даного договору, що тягне за собою застосування виконавцем до замовника штрафних санкцій у розмірі 0,1% від суми, зазначеної у акті виконаних робіт або накладної, за кожен день не надання оригінала довіреності, суд дійшов висновку, що нарахування пені, яке передбачено п. 4.3 ст. 4 договору, обмежується шестимісячним терміном.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 19 грн. 61 коп. за період лютий 2012 рік по травень 2012 року та 3 % річних у розмірі 143 грн. 60 коп. за період з 15.02.2012 по 20.08.2012.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає інфляційні нарахування у розмірі 19 грн. 61 коп. за період лютий 2012 рік по травень 2012 року та 3% річних у сумі 143 грн. 60 коп. за період з 15.02.2012 по 20.08.2012.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмовим відзивом від 03.09.2012 відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги за позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 8852 грн. 44 коп., пеню у розмірі 710 грн. 83 коп., інфляційні нарахування у розмірі 19 грн. 61 коп., 3 % річних у розмірі 143 грн. 60 коп.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1607 грн. 62 коп.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», м. Луганськ, кв. Лєвченко, 16-Б, кв. 17, код 33922441, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м. Дружківка Донецької області, вул. Єнгельса, буд. 108, кв. 21, код 24308872, заборгованість у розмірі 8852 грн. 44 коп., пеню у розмірі 710 грн. 83 коп., інфляційні нарахування у розмірі 19 грн. 61 коп., 3 % річних у розмірі 143 грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 1607 грн. 62 коп., видати позивачу наказ після набрання рішення законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 04.09.2012

Суддя І.П. Голенко