Постанова

від 29.08.2012 по справі 5011-71/6769-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 5011-71/6769-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача -Кунченко В.Л., довіреність № 155/1/23-2489 від 05.06.2012;

від відповідача -Губерський К.С., довіреність № б/н від 15.12.2011

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" на рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-71/6769-2012 (суддя Нечай О.В.) за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" про стягнення 54 496 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" про стягнення заборгованості в сумі 54 496 грн. 35 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2012 по справі № 5011-71/6769-2012 провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" заборгованості за надані послуги в розмірі 8 500 грн. 00 коп. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості за фактично отримані послуги; в іншій частині позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 43 081 грн. 09 коп., інфляційні втрати в розмірі 192 грн. 13 коп., 3 % річних в розмірі 441 грн. 59 коп., пеню в розмірі 2 281 грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 43 081 грн. 09 коп., інфляційних втрат в розмірі 192 грн. 13 коп., 3 % річних в розмірі 441 грн. 59 коп., пені в розмірі 2 281 грн. 54 коп., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на недоведеність позивачем факту надання послуг відповідачу. Також, як зазначає відповідач, надані позивачем облікові картки за період з листопада 2011 по лютий 2012, відповідно до яких відповідач мав сплатити за отримані послуги, не є доказами надання цих послуг.

За наведених доводів апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" по справі №5011-71/6769-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-71/6769-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року у справі №5011-71/6769-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2012 року у справі №5011-71/6769-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.08.2012 року.

В судовому засіданні 29.08.2012 року представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трикутник-2000" був укладений Договір "Про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів" № 72 від 01.06.2001

Відповідно до пункту 1.1. Договору його предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів на умовах, передбачених цим Договором в нежилому будинку (приміщенні) за адресою: пр. Лісовий, 25.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню орендарів "Енергопостачальною організацією" за спожиту теплову енергію (Додаток № 2).

Відповідно до п. 2.3.2. Договору відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 3 до цього Договору.

Згідно з п. 2 Додатку № 3 до Договору Абонент (відповідач) щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Чапаєва, 9 Б, розрахункова група, тел. 235-97-88, 235-97-90, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як вбачається з п. 3 Додатку № 3 до Договору, сплату за вказаними в п. 2 цього Договору документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим, у нього за період з листопада 2011 року по травень 2012 року утворилась заборгованість в сумі 51 581 грн. 09 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а.с. 82).

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем на момент розгляду справи господарським судом міста Києва становить 51 581 грн. 09 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на недоведеність позивачем факту надання послуг відповідачу. Також, як зазначає відповідач, надані позивачем облікові картки за період з листопада 2011 по лютий 2012, відповідно до яких відповідач мав сплатити за отримані послуги, не є доказами надання цих послуг.

Вищезазначені доводи апелянта відхиляються судом з наступних підстав.

Факт надання послуг позивачем відповідачу за період з листопада 2011 по травень 2012, підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, а також обліковими картками, відповідно до яких відповідач мав сплатити за фактично отримані комунальні послуги.

Крім того, п. 3 Додатку № 3 до Договору чітко встановлено строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, такий обов'язок має бути виконаний до 23 числа поточного місяця.

При цьому, положеннями договору не передбачено інших передумов від яких залежить здійснення відповідачем оплат.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 51 581 грн. 09 коп. боргу за період з листопада 2011 року по травень 2012 року колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 2 281 грн. 54 коп. , 3% річних в сумі 441 грн. 59 коп., та інфляційну складову в сумі 192 грн. 13 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 2.3.6 Договору передбачено, що за сплату передбачених цим Договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочи, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 2 281 грн. 54 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманих послуг.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача 3% річних в сумі 441 грн. 59 коп., та інфляційноъ складової в сумі 192 грн. 13 коп. є правомірним. Також, судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунків інфляційних втрат та 3% річних та встановлено їх арифметичну правильність.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикутник - 2000" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-71/6769-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-71/6769-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Пашкіна С.А.