Ухвала

від 23.08.2012 по справі 2а/2370/619/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/619/12 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

за участю представника позивача -Коваля К.М., представника відповідача -Сизька Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика» про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством та визнання недійсними установчих документів,

ВСТАНОВИЛА:

Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством та визнання недійсними установчих документів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням колективне промислове «Золотоніська меблева фабрика»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін які прибули в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Колективне промислове підприємство «Золотоніська меблева фабрика»засноване згідно рішення загальних зборів (протокол № 2 від 14.04.1998р.), шляхом перереєстрації ВАТ «Золотоніська меблева фабрика»у колективне промислове підприємство.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив з того, що згідно частин 1, 2, 3 Закону України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року № 1576-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

В подальшому, як це передбачено статтею 8 Закону України «Про підприємництво»від 7 лютого 1991 року № 698-ХII (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації. Однак, в порушення зазначених положень законодавства статут відповідача не містить відомостей про проведення процедури реорганізації підприємства, а лише містить відомості про його перереєстрацію.

В силу положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності»від 21 вересня 2000 року № 1987-III (далі - Закон № 1987) суб'єкти підприємницької діяльності, створені в організаційних формах, не передбачених законами України, державна реєстрація яких проведена до набрання чинності цим Законом , зобов'язані були привести організаційну форму у відповідність з вимогами законів України протягом п'яти років після набрання чинності цим Законом. Згаданий закон набрав чинності 19 жовтня 2000 року. За таких обставин відповідач зобов'язаний був до 19 жовтня 2005 року привести свою організаційно-правову форму та свої установчі документи у відповідність до вимог чинного в Україні законодавства, однак таких дій не вчинив.

Задоволення судом першої інстанції позову заявленого податковим органом ґрунтуються на приписах Законів України: «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Господарського і Цивільного кодексів України і були заявлені в межах повноважень цього органу у відповідності до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону України «Про підприємництво»від 7 лютого 1991 року № 698-ХII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

Згідно матеріалів справи, зокрема статуту Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»реорганізації підприємства не відбулося, в наявності лише відомості про його перереєстрацію. Ці обставини не були спростовані в судовому засіданні представником відповідача.

Крім того, при створенні колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика», були допущені порушення, які дають підстави погодитись із висновком суду першої інстанції про визнання недійсною державної реєстрації відповідача.

Так, відповідно до частини 1 ст. 87 Закону України «Про акціонерні товариства»акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив.

Отже, Відкрите акціонерне товариство «Золотоніська меблева фабрика»повинна була не перереєструватись, а відповідно до закону перетворитися, але не у колективне промислове підприємство, а у господарське товариство або виробничий кооператив.

Більш того, обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, створених в організаційних формах, не передбачених законами України щодо приведення їх організаційної форми у відповідність з вимогами законів України, передбачений пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності»від 21 вересня 2000 року № 1987-III. Для цього надавалось п'ять років після набрання чинності внесених змін та не справлялась плата за перереєстрацію.

З набранням чинності Господарським кодексом України , з 1 січня 2004 року втратив чинність Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року № 887-XII стаття 2 якого (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність» , може діяти підприємство, зокрема такого виду як колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 63 Господарського кодексу України підприємством колективної власності є підприємство, що діє на основі колективної власності. Які саме форми підприємств колективної власності можуть бути утворені, то в розумінні частини другою статті 93 Господарського кодексу України , ними можуть бути: виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, колективне промислове підприємство «Золотоніська меблева фабрика», що засноване в результаті перереєстрації, не є виробничим кооперативом, підприємством споживчої кооперації, підприємством громадських та релігійних організацій, іншим підприємством, передбаченим законом , оскільки законодавством не передбачається існування підприємства з такою організаційно-правовою формою як «колективне промислове підприємство».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач до 19 жовтня 2005 року зобов'язаний був привести свою організаційно-правову форму та свої установчі документи у відповідність до вимог чинного в Україні законодавства, а оскільки таких дій не вчинив, то вийшов за межі законодавчого поля яким регулюється питання створення і діяльності підприємств колективної власності, що являється підставою для прийняття рішення про припинення юридичної особи.

Дослідивши питання щодо повноважень органів державної податкової служби на звернення з вимогою про припинення суб'єктів господарювання з підстав, зазначених у адміністративному позові, на що акцентується увага в апеляційній скарзі, колегія суддів, відхиляючи доводи апелянта, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Статтею 59 цього ж кодексу визначаються способи припинення діяльності суб'єкта господарювання (шляхом реорганізації або ліквідації) та підстави припинення його діяльності. Як визначено в частині шостій, суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності вона є такою що припинилася.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Одержання суб'єктом господарської діяльності прибутку, згідно приписів статті 67 Конституції України та Податкового кодексу України , передбачає обов'язок про сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тобто в результаті створення підприємства, що займається господарською діяльністю, відбувається процес пов'язаний з одержанням прибутку та сплатою податків суб'єктом такої діяльності.

Згідно підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом , звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Викладене дає підстави для висновку, що коли підприємство здійснює свою діяльність з порушенням норм законодавства з питань його реєстрації, то такі обставини мають безпосередній вплив на формування податкових зобов'язань цього підприємства та його контрагентів і тому органи державної податкової служби зобов'язані вживати заходи щодо попередження та усунення можливих порушень законодавства, що стосується оподаткування.

Таким чином, позовні вимоги органу державної податкової служби про припинення юридичної особи - Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика» заявлені на підставі та в межах повноважень органу державної податкової служби, які визначені діючим законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 198 , ч.1 ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195 , 196, 198 , 200 , 205 , 206 , 254 КАС України , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика»залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.