Ухвала

від 23.08.2012 по справі 2а-862/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-862/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В..

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Субару Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Субару Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Субару Україна»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2011 № 0000882320, від 22.09.2011 № 0000872320, від 22.09.2011 № 0000862320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю «Субару Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Субару Україна»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «САНА ГРУП», ТОВ «Адрія плюс». За наслідком перевірки було складено акт від 09.09.11 № 327/23-205/34294671 (далі -Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості надання послуг позивачу вказаними вище контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 0000882320, від 22.09.2011 № 0000872320, від 22.09.2011 № 0000862320.

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з ТОВ «САНА ГРУП», ТОВ «Адрія плюс».

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що відносини позивача з контрагентами носили безтоварний характер, а наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може причиняти будь-які, пов'язані з цим податкові наслідки в тому числі зменшувати податкові зобов'язання з ПДВ за рахунок сформованого таким чином податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обовязковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено договір № 090901 від 01 вересня 2009 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс».

Предметом вказаного договору є надання рекламно-інформаційних послуг під час змагань «Дріфт на Столичному»в період ЗТ 12 по 13 вересня 2009.

Згідно додатку № 1 до вказаного договору було затверджено графік оплати та види послуг, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс»на замовлення та за рахунок позивача виконує такі інформаційно-рекламні послуги: розміщення рекламних брендів; брендування сцени, траси; розміщення модельного ряду автомобілів Субару, тест драйв автомобілів Субару та ін.

Підставою для вищезазначеного є наказ № 017-ОД позивача від 31 серпня 2009 року про проведення рекламного заходу «Столичне автошоу». Згідно п 2. вказаного наказу передбачено подання керівникові позивача на затвердження: план підготовчих дій; перелік ЗМІ що будуть запрошені; перелік підрядників які будуть організовувати презентацію, а також кошторис витрат; підготувати звіт про проведення даної події з аналізом ефективності використання коштів згідно затвердженого кошторису до 16.09.09. Згідно п.4 наказу керівника логістики позивача зобов'язано забезпечити доставку автомобілів для експозиції.

Згідно звіту від 15 вересня 2009 року та переліку ЗМІ на підставі Наказу № 017-ОД під час акції на Столичному авто шоу було: проведено експозицію автомобілів, організацію клієнтського тест-драйву (включає в себе жеребкування, залучення інструкторів, підготовки траси, анкетування), проведення вікторини, організація заходу (включає в себе залучення ведучого, роботу промоутерів по роздачі флаєрів серед присутніх), організація показових виступів.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження виконання вказаного договору, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано на вимогу суду документи, зокрема: не надано затвердженого керівником позивача звіту про проведення заходу з аналізом ефективності використання коштів, не надано документів якими засвідчується факт передачі матеріальних цінностей для здійснення рекламних заходів Товариством з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс»(починаючи рекламними банерами, поліграфічною продукцією, документів щодо надання площ для розміщення промо-стенду, закінчуючи самими автомобілями (акти прийому-передачі, довіреності, страхові документи за наявності, водійські посвідчення осіб інструкторів та ніш.) для проведення вказаною особою клієнтських тест-драйвів).

Крім того, суд першої інстанції, аналізуючи рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс»(рахунок 260093016159) прийшов до вірного висновку, що в діяльності цього суб'єкта господарської діяльності немає економічного змісту, оскільки цією особою придбавається товар дорожче, а реалізується дешевше, при цьому номери рахунків, дати їх виписки як при продажу так і купівлі однакові; постійно здійснюється придбання однакових товарів у одно і того ж постачальника , проте жодної реалізації товарів в подальшому не відбувається; продаж товару який раніше не придбавався - оплата з аферити та склотканину -05.07.2010, оплата за анемостати, алмазорезку, двері металеві -16.07.2010, оплата за рибну продукцію та сировину - 03.09.10.

Також, судом першої інстанції встановлено, що протягом тривалого часу функціонування підприємство немає жодного прибутку, хоча здійснює постійну активну діяльність складовим елементом якої є придбання товарів послуг та їх продаж.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції з руху коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс»вбачається відсутність виплати заробітної плати як в безготівковому порядку, так і шляхом зняття готівки з рахунків для виплати через касу підприємства.

В той же час в проміжок з 01 вересня по 13 вересня 2009 року відсутні будь-які операції (згідно призначення платежу) видаткові по рахунку, які пов'язані з виконанням договору з позивачем.

Суд першої інстанції також правомірно звертає увагу на той факт, що фактичні послуги повинні бути надані в період з 12 по 13 вересня 2009 року, проте акт здачі-прийняття робіт № ап-000399 був підписаний сторонами 9 вересня 2009 року, тобто до надання послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварний характер операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс».

Крім того, позивачем було укладено договір № 01/01.2011 від 10 січня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП»надання рекламних послуг з рекламування автомобілів Субару під час проведення змагань з фрірайду (Прінглс екстірм фрірайд кап 2011).

За цим договором виконавець зобов'язаний після проведення кожної частини змагань передавати звіт проведеної роботи та фото звіт. А позивач зобов'язаний передати виконавцю всі рекламні матеріали для забезпечення рекламування. Вказані рекламні послуги згідно додатку № 1 до договору включають розміщення логотипів Субару та зовнішньої реклами, проведення реклами на телеканалі М1, радіо КІС ФМ, присутність бренду у фото- і відео матеріалах.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що позивачем, в порушення ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було надано письмових та фото звітів, які повинні були бути підготовлені і надані виконавцем -Товариством з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП».

Наданий звіт суд не може прийняти оскільки: по-перше, це зведена поліграфічна інформація в цілому, хоча за умовами договору повинні подаватися окремі звіти по кожному етапу фрірайда, по-друге, з вказаного так званого звіту (поліграфічної інформації) неможливо встановити його виконавця. Поряд з цим суду не надано жодних документів (як-от: довіреності, видаткові накладні, акти прийому передачі) які б свідчили про передачу позивачем виконавцю рекламних матеріалів для подальшого його розміщення, не надано акту здачі-прийняття виконаних послуг, наявність якого передбачена пп.3.3 договору від 10 січня 2010.

Разом з цим, судом першої інстанції витребувано у банків відомості про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП», з якого вбачається аналогічна ситуація як із Товариством з обмеженою відповідальністю «Адрія плюс», тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП»здійснює придбання товару за ціною вищою, а продає за ціною нижчою; здійснює реалізацію товару, який не придбавала раніше; немає жодних витрат на оплату праці, відрядження працівників (оскільки фрірайд проходив у Києві та Карпатах); щоденні залишки на рахунку не перевищують 10 гривень, не дивлячись на активну господарську діяльність.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначає, що такі обставини вказують на відсутність економічного змісту господарської діяльності такої особи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на ухвалу суду телеканал М1 повідомив, що рекламні роліки фрірайду дійсно транслювалися на телеканалі. Проте це здійснювалося на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Панторія Плюс». Згідно витягу ЄДР рекламна діяльність вказаної особи є одним з видів її господарської діяльності. Жодних видатків Товариство з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП»на цього суб'єкта господарювання не здійснювала.

Радіо Кіс ФМ повідомило суд першої інстанції, що роліки щодо фрірайду дійсно виходили, але на підставі договору, укладеного з компанією «ТАВР»яка уклала договір з замовником в особі фізичної особи ОСОБА_3, а жодних видаткових операцій на адреси вказаних суб'єктів Товариство з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП»не здійснювало.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварний характер операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНА ГРУП».

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно встановлена безтоварність угод позивача з контрагентами, а а наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може причиняти будь-які, пов'язані з цим податкові наслідки в тому числі зменшувати податкові зобов'язання з ПДВ за рахунок сформованого таким чином податкового кредиту, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені в межах повноважень та в спосіб, що передбачений законом.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Субару Україна" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 28 серпня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.