Постанова

від 27.08.2012 по справі 2а/0570/9652/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9652/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-33

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання - Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції

Донецької області Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 20.07.2012 року),

від відповідача: Железньова І.А. (дов. № 883/10/10-013-4 від 27.03.2012 року),

Колективне підприємство «Ясинуватський ВРП НВД-1» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2012 року № 0000961510 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на 1,00 грн., № 0000971510 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на 340,00 грн., № 0000951510 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 221 192,96 грн., з яких за основним платежем - 185 838,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 354,66 грн.

Згідно викладеного в позові податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідком проведеної Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби документальної позапланової перевірки позивача з питань правильності обчислення, повноти сплати і своєчасності перерахування до бюджету податку за землю (плати за землю) з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, в ході якої податковою інспекцією встановлено ненадання позивачем у встановлені строки податкових декларацій з податку на землю за 2009 - 2011 роки, заниження податку на землю за 2009 рік в сумі 47 106,24 грн., за 2010 рік в сумі - 49 884,67 грн. за 2011 рік - в сумі 88 847,39 грн. В обґрунтування незаконності прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що протягом 2009 - 2011 років він перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку, а тому із врахуванням положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року та частини 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України був звільненим від обов'язку нарахування та сплати земельного податку.

В обґрунтування використання земельних ділянок у господарській діяльності позивач зазначив, що на земельних ділянках, користувачем яких він є розташовані об'єкти нерухомого майна, що надаються ним в оренду.

В судовому засіданні представник позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився, надав письмові заперечення № 7947/10/10-013-4 від 23 серпня 2012 року. У наданих запереченнях у якості незгоди із позовом відповідач зазначив, що за приписами положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» та пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, не є платниками земельного податку платники єдиного податку, окрім випадків нарахування земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для провадження господарської діяльності. Оскільки дослідженими в ході проведеної перевірки договорами оренди передбачено передання позивачем в оренду об'єктів нерухомого майна, а не земельних ділянок, на яких вони розташовані, а тому отримання позивачем доходу пов'язано із здаванням в оренду об'єктів нерухомого майна, що на думку податкової інспекції свідчить про невикористання позивачем у власній господарській діяльності земельних ділянок, користувачем яких він є та наявність в нього обов'язку нараховувати та сплачувати земельний податок за зазначені земельні ділянки.

Посилаючись на зазначене, відповідач наполягав на правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство «Ясинуватський ВРП НВД-1» є юридичною особою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 01101915, що підтверджується довідками з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 11,12).

В період з 05 червня 2012 року по 11 червня 2012 року Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Колективного підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1» з питань правильності обчислення, повноти сплати і своєчасності перерахування до бюджету податку на землю (плати за землю) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За наслідками проведеної перевірки складений акт № 157/15-113/01101915 від 18 червня 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 21-30).

Як встановлено в акті перевірки колективне підприємство «Ясинуватський ВРП НВД-1» є користувачем земельних ділянок згідно державних актів на право постійного користування землею та рішень виконавчого комітету Ясинуватської міської ради, перелік яких наведений в додатку № 2 до акту. В період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року як суб'єкт малого підприємництва позивач був платником єдиного податку згідно свідоцтва про сплату єдиного податку № 528001559 серії Б № 105542 від 12 грудня 2008 року, № 528001708 серії Б № 303259 від 15 грудня 2009 року, № 528001884 серії Б № 535480 від 10 грудня 2010 року.

У перевіряємому періоді позивач здійснював послуги з надання в оренду нежитлових приміщень. Перелік договорів оренди , укладених колективним підприємством «Ясинуватський ВРП НВД-1» із іншими суб'єктами господарювання за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року наведений в додатку № 3 до акту перевірки. У 2009 році надходження від основного виду діяльності склали 862 209,00 грн., у 2010 році - 877 245,00 грн., у 2011 році - 907 121,00 грн. Вся сума виручки від реалізації наданих послуг відображена у розрахунках сплати єдиного податку, наданих підприємством до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції.

Відповідачем в акті визначено, що оскільки загальна сума отриманого позивачем доходу у перевіреному періоді отримана від надання в оренду нежитлових приміщень, а не оренди земельних ділянок, на яких вони розміщені, земельні ділянки, користувачем яких є позивач не використовувалися ним у здійснюваній господарській діяльності. А тому, за земельні ділянки під будівлями та спорудами, що передані іншим суб'єктам господарювання, позивач має сплачувати земельний податок в порядку та за ставками, визначеними Законом України «Про плату за землю» та Податковим кодексом України.

Згідно висновків акту в ході проведеної перевірки податковою інспекцією встановлено:

1) порушення позивачем статей 5, 7 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98», статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, статті 274, абзаца 2 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року занижено податок на землю в сумі 185 838,30 грн., у тому числі за 2009 рік в сумі 47 106,24 грн., за 2010 рік у сумі 49 884,67 грн.; за 2011 рік в сумі 88 847,39 грн.;

2) статті 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535- XII «Про плату за землю», пункт 286.2 статті 286 Розділу XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України внаслідок неподання в установлені строки до податкової інспекції податкових декларацій з податку на землю за 2009, 2010, 2011 роки.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками, позивач надав до податкової інспекції заперечення до акту перевірки (арк. справи 32-34). За наслідком розгляду наданих заперечень податковою інспекцією висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на землю на 185 838,30 грн. за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року залишені без змін, про що позивач повідомлений листом № 5690/10/22-113-1 від 03 липня 2012 року (арк. справи 35-37).

На підставі викладених в акті перевірки № 157/15-113/01101915 від 18 червня 2012 року висновків, Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби 06 липня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000961510 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.;

- № 0000971510 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. (арк. справи 40);

- № 0000951510 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 221 192,96, з яких за основним платежем у сумі 185 838,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 35 354,66 грн. (арк. справи 42).

Наведені обставини та обставини, що стосуються набуття позивачем права користування земельними ділянками згідно переліку наведеному в додатку № 2 до акту перевірки, укладення позивачем договорів оренди нерухомого майна за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року згідно переліку наведеному в додатку № 3 до акту перевірки, перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у 2009-2011 роках визнаються сторонами та не є спірними.

У межах цієї справи спірними питанням є наявність в позивача обов'язку щодо нарахування та сплати земельного податку за 2009-2011 роки із врахуванням його перебування в цей період на спрощеній системі оподаткування.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів до 1 січня 2011 року визначалися положеннями Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII, після 1 січня 2011 року - розділом 13 Податкового кодексу України.

Згідно статті 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2011 року платниками податку на землю є власники земельних ділянок та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, як зазначено в пункті 1 статті 270 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Втім, особливості сплати податку за землю встановлені для суб'єктів господарювання, що оподатковують отримані доходи за умовами спрощеної системи оподаткування, що запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98, який був чинним до 1 січня 2012 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю. Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98»від 16 березня 2000 року №507 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Згідно підрозділу 8 розділу 20 Перехідні положення Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) застосовуються з урахуванням того, що платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як встановлено в акті та не заперечується сторонами в 2009-2011 роках здійснювана позивачем господарська діяльність полягала у наданні в оренду нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках, що перебувають в користуванні позивача.

В статті 796 Цивільного кодексу України визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Із врахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги передачу в оренду позивачем нежитлових приміщень разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, включення до складу орендної плати відповідного прибутку орендодавця, то операції з надання в оренду приміщень підпадають під визначення підприємницької діяльності, а тому, оскільки одночасно з передачею в оренду будівлі до наймача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля та ділянкою, що прилягає до неї у розмірі, необхідному для досягнення мети найму суд дійшов висновку, що земельні ділянки, що перебувають в користуванні позивача знаходяться використовуються ним в ході здійснення господарської діяльності. А тому позивач відповідно до вимог п. 1 підрозділу 8 Перехідних положень Податкового кодексу України та статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не є платником плати за землю та в нього відсутній обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку за 2009-2011 роки.

Наведене вище свідчить про безпідставність та невідповідність вимогам чинного законодавства висновків податкової інспекції про наявність в позивача обов'язку нараховувати та сплачувати плату за землю за земельні ділянки, що розташовані під будівлями та спорудами, що передані іншим суб'єктам господарювання в порядку та за ставками, визначеними Законом України «Про плату за землю» та Податковим кодексом України, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з плати за землю за 2009-2011 роки та для визначення зобов'язань з земельного податку за 2009-2011 роки.

З огляду на таке, заявлені позивач вимоги про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2012 року № 0000961510, № 0000971510, № 0000951510, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ» № 4191-VI від 20 грудня 2011 року, що набрав чинності з 1 січня 2012 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи , яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» № 4282-VI від 22 грудня 2011 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 1 липня 2012 року - 1102,00 гривні.

В матеріалах справи наявний договір про надання правових послуг адвоката № 87 від 20 липня 2012 року, відповідно до якого адвокат ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання підготувати та подати до суду адміністративний позов та у подальшому представляти інтереси Колективного підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1» в усіх судових установах, в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях та установах, незалежно від форм власності з приводу зазначеного питання. Відповідно до додатку 1 зазначеного договору вартість послуг адвоката складає 3 500,00 грн.

Оплата позивачем вартості адвокатських послуг підтверджується видатковим касовим ордером від 26 липня 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 46).

В судовому засіданні представником позивача додатково був наданий акт про приймання-передачі виконаних робіт від 26 липня 2012 року. Згідно із цим актом адвокатом на підготовлення адміністративного позову, на підготовку якого адвокатом витрачено дві години двадцять хвилин (арк. справи 63).

Як вбачається з журналів судових засідань адвокат ОСОБА_1 приймала участь в судових засіданнях у справі № 2а/0570/9652/2012 за позовом Колективного підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень протягом 126 хвилин, тобто граничний розмір правової допомоги за участь в судових засіданнях складає 801,60 грн. (1102,00 грн. *40%* 2 год. (126 хвл.).

Що стосується компенсації витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви, то зазначені витрати не відносяться до переліку витрат, що компенсуються згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Враховуючи наведене на користь позивача підлягають присудженню витрати щодо сплати судового збору в сумі 2146,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 801,60 грн.

З огляду на наведене, на підставі положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 8 - 11, 40, 69-72, 94, 122 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961510, № 0000971510, № 0000951510 від 06 липня 2012 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000961510 від 6 липня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000971510 від 6 липня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000951510 від 6 липня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 221 192,96, з яких за основним платежем у сумі 185 838,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 35 354,66 грн. (арк. справи 42).

Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства «Ясинуватський ВРП НВД-1» (86000, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Октябрська, 182а, код ЄДРПОУ 01101915) судові витрати в сумі 2 947,60 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 60 копійок), у тому числі витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) та витрати на правову допомогу у загальній сумі 801,60 грн. (вісімсот одна гривня 60 коп.).

В судовому засіданні 27 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 3 вересня 2012 року.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Михайлик А.С.