Постанова

від 31.08.2012 по справі 1170/2а-1468/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1468/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання: Мусієнко Л.О.,

представників:

позивача -Лисенко В.А.,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Електросервіс»

до відповідача: Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, суд - ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби з вимогою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000682300 та №0000672300 від 09.09.2011 року.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електросервіс»з питань достовірності вчинених правочинів з ПП «2008-Кіровоград», ПП «Єлисаветрград -Кіровоград»та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, висновками якого порушення, на думку відповідача, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 10565 грн.; пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 13 207,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград -Кіровоград»укладено договори на поставку товару, послуг. Позивач вважає, що перевіряючі дійшли безпідставного висновку про завищення ПП «Електросервіс»податкового кредиту на тій підставі, що у ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград- Кіровоград»відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаними контрагентами.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград -Кіровоград»не є реальними, оскільки в ході проведення перевірки даного підприємства, встановлено, що у останніх відсутні виробничі потужності, трудові ресурси та транспортні засоби. Крім того, в провадженні СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області перебуває кримінальна справа №90-0004 по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 т.205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст.212, ч.3 ст.28, ч.2 ст.212, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.358 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.212, ч.3 ст. 28, ч.2 ст.358 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_8 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України.

Розслідуванням кримінальної справи встановлено, що мешканець м. Кіровограда ОСОБА_2 на початку 2002 року почав систематично займатися фіктивним підприємництвом. Для реалізації свого злочинного наміру, разом зі своїми знайомими зареєстрував ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград».

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

29.08.2011 року посадовими особами Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Електросервіс»/код ЄДРПОУ -3041695/ з питань достовірності вчинених правочинів з ПП «2008-Кіровоград /код ЄДРПОУ -36119992/ та ПП «Єлисаветград-Кіровоград»/код ЄДРПОУ -36298505/ та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування ПДВ за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт №190/2300-30416950 /т.1,а.с.42-60/, де висновком, на думку податкового органу, є порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 10 565,00 грн.; пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 13 207,00 грн.

На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000682300 від 09.09.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 13207,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3301,75 грн. /а.с. 72/;

- №0000672300 від 09.09.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10565,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2641,25 грн. (загальна сума -13260,25 грн.) /а.с. 73/.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000672300 від 09.09.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10565,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2641,25 грн. (загальна сума -13260,25 грн.) суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включення позивачем до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся податку на додану вартість в сумі 18824,00 грн. за податковими накладними, виданими ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград».

Відповідно до заперечень, відповідач вважає, що вказані накладні виписані за господарськими операціями на підставі нікчемного правочину з ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград»без мети реального настання правових наслідків, так як контрагентом є підприємства, що мають ознаки фіктивності, оскільки господарські операції між позивачем та ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград»не є реальними, так як фактично не відбувалися.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон України «Про ПДВ», чинного на момент правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає, що до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку. .

В обґрунтування своєї позиції позивачем надано наступні документи:

- договір № 21 від 22.02.2009р. на поставку товарів, відповідно до умов якого ПП «2008-Кіровоград»(Поставщик) зобов'язується протягом дії договору поставляти ПП «Електросервіс»товарно-матеріальні цінності /т.1,а.с. 98/;

- договір №3/05-ТУ від 20.05.2009 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого ПП «Єлисаветград-Кіровоград»(Перевізник) зобов'язується протягом дії договору перевозити товар ПП «Електросервіс»/т.1,а.с. 99/.

На підтвердження виконання умов укладених договорів надано: акт звірення розрахунків із підприємством /т.1, а.с. 100/, звіт по реалізації готової продукції /т.1,а.с.101-110/, податкову накладну/т.1, а.с. 117/, рахунок -фактуру, видаткову накладну /т.1, а.с.118/, банківські виписки /т.1,а.с. 119/, податкову накладну від 26.03.2009 року № 102, виписану ПП «2008-Кіровоград»/т.1,а.с. 120/, видаткову накладну/т.1,а.с. 121-122/, звіт про використання коштів /т.1,а.с. 123-124/, податкову накладну/т.1,а.с. 125/, рахунок -фактуру від 28.05.2009р. /т.1, а.с. 126/, банківські виписки /т.1,а.с.127/,податкову накладну /т.1,а.с 128/, видаткову накладну /т.1,а.с. 129/, рахунок -фактуру /т.1,а.с. 130/, видаткову накладну /т.1,а.с. 131/, податкову накладну /т.1,а.с. 133/, податкову накладну /т.1,а.с. 155/, рахунок-фактуру /т.1,а.с.156/, акт здачі-прийняття робіт /т.1,а.с. 157/, звіт про використання коштів /т.1,а.с. 158/,квитанцію /т.1,а.с.159/, податкову накладну /т.1,а.с. 162/, рахунок -фактуру /т.1,а.с. 163/, банківські виписки /т.1,а.с. 164/, податкову накладну /т.1,а.с.165/,акт здачі-прийняття робіт /т.1,а.с. 166/,рахунок -фактуру /т.1,а.с.167/, видаткові касові ордери /т.2 а.с. 77-79/, товарно-транспортні накладні /т.2 а.с. 80-81/.

Суд приходить до висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, що узгоджується з позицією Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України викладеною в інформаційному листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10.

Відповідно до акту перевірки позивачем включено до податкового кредиту за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 18824 грн. на підставі податкових накладних виписаних ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград».

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарської операції придбання позивачем у ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград»товарно-матеріальних цінностей та послуг, при цьому первинних документів, що відображають реальність господарської операції /на підтвердження виконання умов договору/ надано не було.

Однак, як слідує з матеріалів справи позивач був платником податку на додану вартість, а тому зобов'язаний вести податковий облік згідно вимог податкового законодавства України.

У відповідності до вимог Закону України «Про ПДВ», Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обов'язки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру об'єкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями п.198.6 Податкового кодексу України згідно якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання товару /послуг/.

Як вказано вище, згідно вимог чинного законодавства податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару /послуг/, а тому висновок податкового органу про порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 , пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 10565,00 грн. є правомірним.

Таким чином, суд, перевіривши правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000672300 від 09.09.2011 року, дійшов висновку, що воно є правомірним і не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000682300 від 09.09.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 13207,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3301,75 грн ., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до акту перевірки, встановлено що ПП «Електросервіс»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року задекларовано скориговані валові витрати в сумі 1622054 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року встановлено їх завищення на суму 94120,00, у тому числі за І квартал 2009 року на суму 14333,00 грн., за І півріччя 2009 року на суму 60044 грн., за 9 місяців 2009 року на суму 94120, 00 грн. за 2009 рік на суму 94120,00 грн., чим порушено пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем включено до складу валових витрат суми витрат, отриманих за угодами укладеними між позивачем та ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград»всього на суму 94120,00 грн., в тому числі:

- по взаємовідносинам з ПП «2008-Кіровоград», встановлено завищення за І квартал 2009 року в сумі 14333,00 грн., за І півріччя 2009 року в сумі 53794,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 87870,00 грн., за 2009 рік -в сумі 87870,00 грн.;

- по взаємовідносинам з ПП «Єлисаветград-Кіровоград»встановлено завищення валових витрат за І півріччя 2009 року в сумі 6250,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 6250,00 грн., за 2009 рік -в сумі 6250,00 грн.

Суд не приймає позицію ПП «Електросервіс»про те, що податкові та видаткові накладні, є такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання господарської операції, зокрема, товарно-транспорті накладні, які позивачем надано не було.

Таким чином, додані документи не можуть бути належним доказом виконання ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Єлисаветград-Кіровоград»господарських операцій з надання послуг. Окрім цього, зазначені вище податкові накладні не можуть бути беззаперечним доказом реальності господарської операції, оскільки складаються позивачем одноособово. Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищезазначених норм, позивач має право включити до складу валових витрат суми, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи відсутність підтвердження первинними документами виконання договорів щодо отримання вищезазначених товару,послуг між даними юридичними особами, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000682300 від 09.09.2011 року, згідно якого позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13207,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 3301,75 грн. винесено правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції, наведене вище свідчить про правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000672300 та № 0000682300 від 09.09.2011 року та необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову -відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом