Рішення

від 29.08.2012 по справі 5009/2320/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 17/55/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.12 Справа № 5009/2320/12

м. Запоріжжя

за позовною заявою: державного закладу "Мелітопольська міська дезінфекційна станція Запорізької області" Міністерства охорони здоров'я України, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, буд. 110

до відповідача: приватного підприємства фірма "Тима", 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сухова, буд. 18

про витребування транспортного засобу

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Бутт І.А., довіреність від 11.06.12 б/н

головний лікар Мануйленко Л.Г., посвідчення від 22.08.97 № 12

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

21.06.12 до господарського суду Запорізької області звернувся державний заклад "Мелітопольська міська дезінфекційна станція Запорізької області" Міністерства охорони здоров'я України (надалі ДЗ "Мелітопольська міська дезінфекційна станція Запорізької області") з позовною заявою до приватного підприємства "Тіма" про витребування у відповідача автомобіля РАФ 22031 державний номер 74-61 ЗПМ, номер двигуна 148525.

21.06.12, у відповідності до ст. 2 1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ДЗ "Мелітопольська міська дезінфекційна станція Запорізької області" від 22.05.12 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 21.06.12 судом прийнято позовну заяву ДЗ "Мелітопольська міська дезінфекційна станція Запорізької області" від 22.05.12 до розгляду та порушено провадження у справі № 5009/2320/12, справі присвоєно номер провадження 17/55/12, судове засідання призначено на 12.07.12. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 12.07.12 судом, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів -до 05.09.12, розгляд справи відкладено на 29.08.12.

Заявою від 29.08.12, яка прийнята судом до розгляду та задоволена, позивач просить суд, у зв'язку з допущеною опискою під час подачі позовної заяви, вважати вірною назвою відповідача - приватне підприємство фірма "Тима" (далі за текстом - ППФ "Тима").

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 29.08.12, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам позивача роз'яснено про час виготовлення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 29.08.12 про зміну найменування відповідача, пояснив наступне. 10.09.93 між сторонами у справі укладений договір оренди автомобіля, за умовами якого позивач передав відповідачу в орендне користування автомобіль РАФ 22031, державний номер 74-61 ЗПМ № двигуна 148525, номер технічного паспорту 936972, що підтверджується актом приймання передачі від 10.09.93. Разом з автомобілем передані техпаспорт № 936972 та техталон № 01409. Позивач вказує, що після закінчення терміну дії договору оренди, орендодавець звернувся до орендаря з листом від 12.09.96 № 150 та з претензією від 28.11.97 № 161, в яких ставив питання про повернення орендованого автомобіля. Разом з тим, як пояснює позивача, заявлені вимоги задоволені не були. Постановою Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області від 13.11.03 в порушені кримінальної справи відмовлено. В постанові надано роз'яснення, згідно з яким зазначений спір підлягає вирішенню в порядку розгляду цивільно-правових відносин. Враховуючи, що відповідач так і не повернув переданий за договором від 10.09.93 автомобіль, позивач просить суд, керуючись ст. 387 Цивільного кодексу України, позов задовольнити та витребувати у відповідача автомобіль РАФ 22031, державний номер 74-61 ЗПМ № двигуна 148525.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до Довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 21.06.12, тобто станом на час порушення провадження у справі № 5009/2320/12, місцезнаходженням приватного підприємства фірма "Тима" (ідентифікаційний код № 19279817) є: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сухова, буд. 18, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Згідно із Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 26.07.12, тобто станом на час розгляду справи № 5009/2320/12, місцезнаходженням приватного підприємства фірма "Тима" (ідентифікаційний код № 19279817) є: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сухова, буд. 18, що співпадає з адресою, зазначеною у позові. При цьому, згідно із записом № 3 вказаної Довідки, 24.07.12 за № 1 101 171 0002 002797 відповідним державним реєстратором внесено запис про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.08.12, тобто станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору, місцезнаходженням приватного підприємства фірма "Тима" є: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сухова, буд. 18, що співпадає з адресою, зазначеною у позові. Згідно із вказаною довідкою, стан відомостей про юридичну особу - в стані припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 1993 року між приватною фірмою фірма "Тима" (Орендатор) і Мелітопольською міською дезінфекційною станцією, правонаступником якої є державний заклад "Мелітопольська міська дезінфекційна станція Запорізької області" Міністерства охорони здоров'я України (Орендодавець), укладено договір за умовами якого (п. 1.) Орендодавець зобов'язався здати, а Орендар прийняти в орендне користування автомобіль РАФ 22031, державний номер 74-61 ЗПМ, номер двигуна 148525, номер технічного паспорту 936972.

Орендною платою за користування вказаного автомобіля є виконання робіт за договором № 2 від 14.06.93 на суму 1 000 000 карбованців (п. 2 договору). Вказаний автомобіль здається в технічно не справному стані (п. 3 договору).

Згідно з п. 7 вказаного договору, строк договору оренди встановлений з дня підписання на період 3 роки з правом наступного переходу у власність Орендаря, по наявному на той час положенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, позивач здав, а відповідач прийняв автомобіль РАФ 22031, 1985 року випуску, державний номер 74-61 ЗПМ, кузов № 127592, номер двигуна 148525, що підтверджується актом приймання передачі від 10.09.93.

Із вказаного акту слідує, що разом з автомобілем відповідачу було передано технічний паспорт № 936972 та технічний талон № 01409. З боку Орендаря автомобіль РАФ 22031 1985 року випуску, державний номер 74-61 ЗПМ, кузов № 127592, номер двигуна 148525 шасі -санітарний, колір -білий, отримав автомобіль заступник директора Хостикоєв В.Ю. на підставі довіреності № 1 від 10.09.93.

Предметом позовних вимог є витребування у відповідача з незаконного володіння автомобіля РАФ 22031, державний номер 74-61 ЗПМ, номер двигуна 148525. Підставою позову є неповернення відповідачем спірного майна після закінчення строку дії договору оренди від 10.09.93.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог статті 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), належить власникові майна, а право володіння згідно ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 цього ж Кодексу, витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має право лише власник цього майна.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

При цьому, позивачем за віндикаційним позовом має бути неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Як свідчать матеріали справи № 5009/2320/12 та надані позивачем докази, постановою старшого державтоінспектора ВДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області капітана міліції Іщенко С.П. від 13.11.03 останнім відмовлено в порушення кримінальної справи за заявою головного лікаря Мелітопольської міськдезстанції Манойленко Л.Г. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності складу злочину. Із вказаної постанови вбачається, що факт незаконного заволодіння мікроавтобусом РАФ - 22031, державний номер 74-61 ЗПМ не знайшов свого підтвердження, підстав для затримання даного транспортного засобу не має, а в діях директора ППФ "Тима" Кардінова Т.І. складу злочину не вбачається.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що автомобіль РАФ 22031, 1985 року випуску, державний номер 74-61 ЗПМ, кузов № 127592, номер двигуна 148525, був переданий в оренду відповідачу, але після завершення терміну оренди не був повернутий позивачу та незаконно утримується адміністрацією фірми "Тима" не зважаючи на те, що після закінчення терміну дії договору оренди орендодавець звернувся до Орендаря з листом від 12.09.96 № 150 та з претензією від 28.11.97 № 161 в яких ставив питання про повернення орендованого автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

В матеріалах цієї справи відсутні докази направлення Орендодавцем Орендарю листа від 12.09.96 № 150 та претензії від 28.11.97 № 161 щодо необхідності повернення в яких ставив питання про повернення приватним підприємством фірма "Тима" орендованого автомобіля, а також докази отримання ППФ "Тима" (Орендарем) вказаних листа та претензії.

Крім того, у справі № 5009/2320/12 відсутні докази на підтвердження чи спростування виконання сторонами за договором оренди автомобіля РАФ 22031, 1985 року випуску, державний номер 74-61 ЗПМ, кузов № 127592, номер двигуна 148525 пункту 7 зазначеного вище договору стосовно того, чи було реалізовано сторонами по завершенню 3 річного строку оренди автомобіля (з дня його (договору) підписання) послідуючий перехід у власність Орендаря вказаного автомобіля.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати доведеним позивачем факт незаконного володіння ППФ "Тима" автомобілем РАФ 22031, 1985 року випуску, державний номер 74-61 ЗПМ, кузов № 127592, номер двигуна 148525.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту незаконного вибуття спірного автомобіля з володіння позивача та факту набуття такого володіння відповідачем, що є необхідною умовою для задоволення позовних вимог, заявлених на підставі ст. 387 ЦК України.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень позивачем суду не надано.

З огляду на вищевикладене, у задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 03.09.12