Рішення

від 03.09.2012 по справі 5020-729/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року справа № 5020-729/2012

За позовом Державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, будинок 10, ідентифікаційний код 02008885)

До Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради (99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, буд. 1-А, ідентифікаційний номер 22287686)

про стягнення 8259,06 грн .

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (Державний заклад "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція") - Нецвєтаєва В.С., юрисконсульт, довіреність № 96 від 10.01.2012;

відповідача (КП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2"Севастопольської міської Ради) - Михайлова Н.В., представник, довіреність № 16 від 01.01.2012.

Суть спору:

Державний заклад «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради про стягнення 15649,67 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов Договору №167 на проведення робіт по дератизації та дезінсекції в частині належної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою від 03.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки позивачем при здійсненні розрахунків враховано ціни, які не відповідають тарифам, затвердженим рішенням Севастопольської міської Ради №650 від 12.09.2006.

У ході розгляду справи позивачем представлено заперечення на доводи відповідача, зазначивши, що у Договорі сторони погодили його істотні умови, зокрема, обсяг послуг, ціну на послуги, порядок розрахунків у виконання положень статей 627, 628 Цивільного кодексу України. Ціни на послуги узгоджені сторонами у пункті 1.2 Договору та не змінювались позивачем. Крім того, згода на оплату послуг за обумовленими тарифами підтверджується частковою оплатою рахунків, які містять детальний розрахунок ціни, що виставлялися позивачем відповідачу для оплати.

Також позивач пояснив, що тарифи, встановленні рішеннями Севастопольської міської Ради №650 від 12.09.2006 та №653 від 19.04.2011 регулюють ціни на послуги, що відповідач надає населенню та не відносяться до тарифів на послуги, що надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби України. Оплата робот з профілактичної дезінфекції, дезінсекції та дератизації, згідно із статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою КМУ від 27.08.2003 №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

14.08.2012 відповідач надав доповнення до відзиву на позов, зазначивши, що з позовними вимогами не погоджується, вказавши, що розрахунок позивача не є обґрунтованим, оскільки позивачем не враховано здійсненої відповідачем оплати, також відповідач не погоджується з розрахунком пені та штрафу, представленим позивачем та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (т. 1, арк.с. 136-138).

28.08.2012 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що з урахуванням здійснених відповідачем оплат, його заборгованість за договором перед позивачем складає 3150,00 грн., пеня складає 2646,31 грн, штраф -2245,25 грн., 3% річних -217,50 грн., а всього 8259,06 грн. (т.2, арк.с. 3-4).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2012 виклав зміст позовних вимог з урахуванням уточнень, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2012 проти вимог позивача заперечував, надав доповнення до заперечень на позов, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилання відповідача у судовому засіданні 03.09.2012 про необхідність перенесення розгляду справи, суд визнав необгрунтованими, оскільки представник відповідача приймав участь в усіх судових засіданнях, неодноразово надавав заперечення проти позовних вимог як по суті, так і стосовно розрахунків сум основної заборгованості, пені, 3 % річних та штрафу.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 між Державною установою «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»(Виконавець) та Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради (Замовник) був укладений договір №167, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується у період з січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у профілактичних цілях та при виявленні заселення об'єкта гризунами та побутовими комахами з періодичністю та кратністю, що визнаються виконавцем, здійснювати власною робочою силою та власними деззасобами наступні послуги за оплату, відповідно до діючого прейскуранту цін на роботи та послуги:

№Види послугНайменування об'єктівРозмір площі кв.мПрейскурантна ціна за 1 кв.м у рік (без ПДВ) Загальна вартість послуг № пунктуЦіна 1.2.1Дератизація в підвальних приміщенняхЗгідно з дислокацією 55469 252 1,29 71555,01 1.2.2Дератизація камер сміттяЗгідно з дислокацією 600 252 1,29 774 1.2.4ДезінсекціяЗа разовими замовленнями 7000 250 1,48 10360 Всього без ПВД 82689,01 грн.

ПВД 20%: 16537,80 грн.

Всього з ПВД 99226,81 грн.

Відповідно до п. 3 Договору виконавець зобов'язався надавати послуги згідно з методичними інструкціями, затвердженими МОЗ України; замовник зобов'язався, зокрема, оплатити дезінфекційні послуги, здійснені СЕС, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту приймання-виконаних робіт, у якому зазначаються обсяги та період надання послуг та період перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця в розмірі, вказаному у рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. За порушення строків виконання робіт стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, послуг по яким утворилося прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 5.1 Договору).

Відповідно до розділу 6, Договір укладається сторонами строком до 31.12.2012.

Таким чином, Договір є діючим і на теперішній час.

Судом встановлено, що позивач виконував свої обов'язки за договором належним чином, що підтверджується актами здавання-приймання виконаних послуг за договором №167 за січень 2012 року на суму 7232,90 грн., за лютий 2012 на суму 7232,90 грн., за березень 2012 на суму 7232,90 грн., за квітень 2012 на суму 7232,90 грн., а всього на суму 28931,60 (т.1, арк.с. 35-38), а також обліковими контрольними картками на 2012 рік №16-28/167, №73-83/167 (том 1 арк.с. 39-42).

В якості доказів погашення заборгованості відповідачем представлено платіжні доручення на загальну суму 28931,6 грн.: №140 від 06.03.2012 на суму 1000,00 грн., №132 від 11.03.2012 на суму 1300 грн., №137 від 02.03.2012 на суму 850,00 грн., №199 від 28.03.2012 на суму 3082,90 грн., №204 від 29.03.2012 на суму 1000,00 грн., №290 від 27.04.2012 на суму 1000,00 грн.№298 від 03.05.2012 на суму 2000,00 грн., №343 від 22.05.2012 на суму 2000,00 грн., №359 від 24.05.2012 на суму 1000,00 грн., №365 від 25.05.2012 на суму 1232,90 грн., №372 від 29.05.2012 на суму 4000,00 грн., №376 від 30.05.2012 на суму 1100,00 грн., №445 від 26.06.2012 на суму 9365,80 грн.

Вивчивши означені докази, судом встановлено, що платіжні доручення №140 від 06.03.2012 на суму 1000 грн., №132 від 01.03.2012 на суму 1300 грн., №137 від 02.03.2012 на суму 850,00 грн. (т.1, арк.с. 139-141) не відносяться до Договору №167 від 10.01.2012, а стосуються оплати за послуги, отримані за договором від 30.06.2011, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.2, арк.с. 14-20).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати суми 3150 грн. за Договором 167 від 10.01.2012.

У зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою заборгованості відповідачем, позивач звертався до нього з проханням погасити наявну заборгованість (т.1, арк.с. 32, 34) та до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації з проханням посприяти у погашенні заборгованості за здійснені профдезроботи (том 1 арк.с. 33).

Несвоєчасна та неповна оплата заборгованості відповідачем стала підставою для звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3150,00 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 217,50 грн., пені у розмірі 2646,31 грн. за кожний день прострочення та штрафу -7% за прострочення оплати послуг понад тридцять днів у розмірі 2245,25 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору, предметом якого є надання відповідних послуг за певну оплату.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за договором а також 3% річних, пені та штрафу за неналежне виконання його умов, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності із ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було зазначено, згідно з п. 3 Договору замовник зобов'язався, зокрема, оплатити дезінфекційні послуги, здійснені СЕС, відповідно його умов.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту приймання-виконаних робіт, у якому зазначаються обсяги та період надання послуг та період перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця в розмірі, вказаному у рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт .

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив умови договору в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманих послуг, а саме оплата за рахунками здійснювалася ним несвоєчасно, сума заборгованості сплачена відповідачем не в повному обсязі, станом на теперішній час відповідачем не надано доказів оплати частини суми основного боргу за договором у розмірі 3150 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3150,00 грн. суд вважає обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

У доповненнях до заперечень на позов відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем оплат, здійснених у 2012 році на суму 3150,00 грн., на погашення заборгованості по договору від 04.01.2011 року, оскільки пунктом 5.1 договору від 04.01.2011 передбачено 100 % передплату по договору та дана умова, на думку відповідача, свідчить про неможливість розрахунків після моменту надання послуг. Суд такі заперечення вважає необґрунтованими, оскільки умова договору про 100 % передплату не може свідчити про відсутність збоку однієї із сторін порушень взятих на себе зобов`язань.

Судом досліджено матеріали справи, призначення платежів в наявних у справі платіжних дорученях та встановлено наявність заборгованості по договору від 10.01.2012 саме в сумі 3150,00 грн. (том 1 а.с.139-151).

Що стосується посилань відповідача на невірне застосування тарифів, то суд вважає такі доводи безпідставини з огляду на наступне.

Державний заклад «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»згідно зі Статутом є закладом санітарно-профілактичного профілю і входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту Державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція», він, зокрема, проводить дезінфекційні, дезінсекційні, дератизаційні роботи на підвідомчих об'єктах та території.

Відповідно до приписів Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять центральний орган виконавчої влади, його установи і заклади на які покладаються функції санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю і фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кошти, отримані установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за виконання робіт та надання послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, відраховуються останніми до спеціального фонду державного бюджету.

Статті 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»містіть перелік робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, зокрема, роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації.

Згідно з положеннями цієї статті оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України, від 27.08.2003 № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (яка є чинною і на теперішній час) затверджені тарифи оплати послуг по дезінфекції та дератизації, а саме:

Найменування робіт (послуг) Ціна (без урахування податку на додану вартість), гривень 250. Дезінсекція в приміщеннях 1,48 за один кв. метр (у договорі на 1 рік) 252. Дератизація в будинках і спорудах 1,29 за один кв. метр (у договорі на 1 рік) Означені тарифи повністю відповідають цінам, що передбачені сторонами у Договорі № 167 від 10.01.2012.

За таких обставин, є наявними підстави для стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 3150,00 грн.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 2646,31 грн . та штрафу у сумі 2245,25 грн .

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту п. 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. За порушення строків виконання робіт стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, послуг по яким утворилося прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи порушення з боку відповідача умов договору в частині повної та своєчасної оплати послуг, суд вважає нарахування пені та штрафу обґрунтованим.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що розрахунок штрафних санкції з боку позивача є безпідставним, оскільки відсутні докази отримання рахунків та актів здавання-прийнятті робіт відповідачем, що виключає можливість нарахування штрафу та пені, з огляду на те, що оплата послуг здійснюється замовником не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.1 Договору).

Суд зазначає, що факт отримання рахунків та актів здавання-прийняття робіт встановлений судом з огляду на те, що надходження оплати за договором здійснювалося відповідачем, доказів звернення відповідача до позивача з приводу непредставлення актів здавання-прийняття робіт та рахунків суду не представлено. Крім цього, у підтвердження факту отримання актів здавання-прийняття робіт та рахунків позивач надав журнал про вручення актів та рахунків, де зазначені прізвища осіб, що отримали означені документи, їх підписи, дати отримання документів, номера, дати рахунків із вказанням сум до оплати (том 2 арк.с. 5-7). Відповідач, в свою чергу, посилаючись на неможливість прийняття вказаного журналу в якості доказу, не представив суду жодних доказів в обґрунтування власної позиції.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Що стосується наданого позивачем розрахунку штрафу, то суд вважає за необхіне зазначити наступне. Штраф розраховується виходячи з 7 % вартості товарів, послуг по яким утворилося прострочення виконання. Тобто, таке нарахування є єдиноразовим на всю суму заборгованості.

Із змісту представленого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що нарахування за січень 2012 року здійснено виходячи з всієї суми боргу -7232,90 грн. за 68 днів прострочення, а потім на суму 3150,00 грн., яка залишилась неоплаченою у січні 2012 року. В той же час, суд зазначає, що сума заборгованості в розмірі 3150,00 грн. є складовою частиною суми заборгованості в розмірі 7232,90 грн., на яку вже відбулось нарахування штрафу на суму 506,30 грн. Таким чином, позивач безпідставно двічі нарахував штраф на одну й ту саму суму -3150,00 грн. (с початку у складі суми 7232,90 грн., потім - як на окрему суму заборгованості), у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 220,05 грн.є безпідставними.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 2646,31 грн . та штрафу у сумі 2025,20 грн .

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 217,50 грн .

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, щодо своєчасної та повної оплати товару.

Отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, визнав його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 217,50 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1566,53 грн. -пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради (99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, буд. 1-А, ідентифікаційний номер 22287686) на користь Державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, будинок 10, ідентифікаційний код 02008885) 3150,00 грн. -сума основного боргу, пеня -2646,31 грн., штраф -2025,20 грн. та 3% річних -217,50 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2»Севастопольської міської Ради (99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, буд. 1-А, ідентифікаційний номер 22287686) на користь Державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, будинок 10, ідентифікаційний код 02008885) витрати по сплаті судового збору в сумі 1566,53 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість грн. 53 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк