Постанова

від 18.12.2012 по справі 5020-729/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Справа № 5020-729/2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Волкова К.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача Крехтунов Олександр В'ячеславович, довіреність № 7012 від 09.11.12, державний заклад "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція";

відповідача Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність № 16 від 01.01.12, комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 03 вересня 2012 року у справі № 5020-729/2012

за позовом державного закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (вул. Комуністична, 10, Севастополь, 99003)

до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської ради (вул. Ген. Мельника, 1-А, Севастополь, 99023)

про стягнення 8259,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державний заклад «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської ради про стягнення 15649,67 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що з урахуванням здійснених відповідачем оплат заборгованість складає 3 150, 00 грн., пеня складає 2 646, 31 грн., штраф -2 245, 25 грн., 3% річних - 217, 50 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №167 від 10.01.12 на проведення робіт по дератизації та дезінсекції в частині належної та своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2012 року у справі № 5020-729/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської ради на користь державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» 3 150, 00 грн. основного боргу, пеня у сумі 2 646, 31 грн., штраф у сумі 2 025, 20 грн. та 3% річних у сумі 217,50 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що договір №167 від 10.01.12 відсутній у матеріалах справи, натомість у справі наявний договір №167 без дати.

Заявник посилається на те, що постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.11 у справі № 2а-1503/11/2770 скасовано рішення Севастопольської міської ради № 653 від 19.04.11, якім комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської ради були затверджені тарифи на послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території. До зазначених тарифів входила оплата за дезінсекцію та дератизацію.

Заявник вказує, що тарифи на послуги з дератизації і дезінсекції повинні бути затверджені органом місцевого самоврядування для конкретного виконавця/виробника послуги, тому нарахування плати за тарифами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.03, є неправомірним.

Заявник стверджує, що грошові кошти у сумі 3 150, 00 грн., сплачені за платіжними дорученнями повинні були бути віднесені позивачем у рахунок погашення боргу за договором №167 від 10.01.12.

Заявник посилається на те, що у актах здачі-приймання виконаних послуг зазначено, що замовник зобов'язаний провести оплату протягом п'яти календарних днів з дня підписання актів, тому, на думку відповідача, з підписанням актів сторони змінювали умови договору у частині строку оплати.

Крім того, заявник зазначає, що нарахування пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення є неправомірним.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Вищім адміністративним судом України касаційної скарги на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.11 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.12 у справі № 2а-1503/11/2770.

Клопотання обґрунтовано тим, що доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що наведеними судовими актами було скасовано рішення Севастопольської міської ради № 653 від 19.04.11, якім комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської ради були затверджені тарифи на послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення наведеного клопотання, оскільки обставини адміністративної справи № 2а-1503/11/2770, які розглядаються іншим судом, не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі.

Розпорядженням від 09.10.12 суддю Голика В.С. замінено у складі колегії на суддю Плута В.М.

Розпорядженнями від 18.12.12 суддів Сотула В.В. та Плута В.М. замінено у складі колегії на суддів Волкова К.В. та Голика В.С.

У судовому засіданні з 23.10.12 по 20.11.12 оголошувалась перерва.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

10.01.12 між державною установою «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»(виконавець) та комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради (замовник) був укладений договір №167 (т.1,а.с.24), згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується у період з січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у профілактичних цілях та при виявленні заселення об'єкта гризунами та побутовими комахами з періодичністю та кратністю, що визнаються виконавцем, здійснювати власною робочою силою та власними деззасобами наступні послуги за оплату, відповідно до діючого прейскуранту цін на роботи та послуги:

- дератизація в підвальних приміщеннях згідно з дислокацією, вартістю 1,29 грн. (без ПДВ) у рік за 1 кв.м.;

- дератизація камер сміття згідно з дислокацією, вартістю 1,29 грн. (без ПДВ) у рік за 1 кв.м.;

- дезінсекція за разовими замовленнями, вартістю 1,48 грн. (без ПДВ) у рік за 1 кв.м.;

Загальна сума договору визначається з розрахунку на період його дії та складає 99 226, 81 грн. (пункт 1.3 договору).

Відповідно до розділу 3 договору виконавець зобов'язався надавати послуги згідно з методичними інструкціями, затвердженими МОЗ України; замовник зобов'язався, зокрема, оплатити дезінфекційні послуги, здійснені СЕС, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту приймання-виконаних робіт, у якому зазначаються обсяги та період надання послуг та період перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця в розмірі, вказаному у рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, (робот,послуг) за якими допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 5.1 договору).

Відповідно до розділу 6 договору договір укладається сторонами строком до 31.12.12.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що умови даного договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документу, якій є невід'ємною частиною договору.

Дислокація житлових будинків (об'єктів) відповідача на 2012 рік затверджена директором комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської ради (т.1,а.с.22-28).

Графік проведення дератизаційних заходів у житловому фонді на 2012 рік був узгоджений з відповідачем (т.1,а.с.25).

Позивач виконував свої обов'язки за договором належним чином, що підтверджується актами здавання-приймання виконаних послуг за договором №167 на загальну суму 28931,60 грн.: за січень 2012 року на суму 7232,90 грн.; за лютий 2012 на суму 7232,90 грн.; за березень 2012 на суму 7232,90 грн.; за квітень 2012 на суму 7232,90 грн. (т.1,а.с.35-38), а також обліковими контрольними картками на 2012 рік №16-28/167, №73-83/167 (т.1,а.с.39-42). Позивачем на оплату наданих послуг видавалися рахунки (т.1,а.с.29-30).

Факт отримання відповідачем актів здавання-приймання виконаних послуг та рахунків підтверджується випискою з журналу вихідної кореспонденції. У зазначеному журналі міститься найменування відповідача, назва і дата документів, які отримувалися, посилання на договір №167, прізвище і підпис представника відповідача, якій отримував рахунки та акти здавання-приймання виконаних послуг, дата отримання зазначених документів (т.2,а.с.5-7).

Проте, надані відповідачем у січні-квітні 2012 року послуги були оплачені відповідачем частково, у сумі 25 781,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №199 від 28.03.12 на суму 3082,90 грн.; №204 від 29.03.12 на суму 1000,00 грн.; №290 від 27.04.12 на суму 1000,00 грн.; №298 від 03.05.12 на суму 2000,00 грн.; №343 від 22.05.12 на суму 2000,00 грн.; №359 від 24.05.12 на суму 1000,00 грн.; №365 від 25.05.12 на суму 1232,90 грн.; №372 від 29.05.12 на суму 4000,00 грн.; №376 від 30.05.12 на суму 1100,00 грн.; №445 від 26.06.12 на суму 9365,80 грн. (т.1,а.с.142-151).

Крім того, в якості доказу погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем надані платіжні доручення №140 від 06.03.12 на суму 1000 грн.; №132 від 01.03.12 на суму 1300 грн. та №137 від 02.03.12 на суму 850,00 грн. з призначенням платежу „за рахунком № 3841 від 30.06.11, за дератізацію". Таке саме призначення платежу зазначено у виписках з банківського рахунку (т.2,а.с.14-20).

У зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою заборгованості відповідачем, позивач звертався до нього з проханням погасити наявну заборгованість (т.1,а.с.32, 34) та до Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації з проханням посприяти у погашенні заборгованості за здійснені профдезроботи (т.1,а.с.33).

Отже, неповна та несвоєчасна оплата послуг з дератизації, наданих у січні-квітні 2012 року, стало підставою для звернення державного закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" з позовом про стягнення з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" 3 150, 00 грн. основного боргу, пеня у сумі 2 646, 31 грн., штраф у сумі 2 025, 20 грн. та 3% річних у сумі 217,50 грн. (з урахуванням уточнення).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.12 між державною установою «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» та комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради був укладений договір №167, предметом якого є надання платних послуг з дератизації та дезінсекції на об'єктах відповідача (т.1,а.с.24),

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні-квітні 2012 року позивач надавав відповідачеві послуги, які виразилися у дератизації приміщень на об'єктах згідно дислокації, що підтверджується актами здавання-приймання виконаних послуг за договором №167 на загальну суму 28931,60 грн.: за січень 2012 року на суму 7232,90 грн.; за лютий 2012 на суму 7232,90 грн.; за березень 2012 на суму 7232,90 грн.; за квітень 2012 на суму 7232,90 грн. (т.1,а.с.35-38), а також обліковими контрольними картками на 2012 рік №16-28/167, №73-83/167 (т.1,а.с.39-42). Позивачем на оплату наданих послуг видавалися рахунки (т.1,а.с.29-30).

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту приймання-виконаних робіт, у якому зазначаються обсяги та період надання послуг та період перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця в розмірі, вказаному у рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт.

Факт отримання відповідачем актів здавання-приймання виконаних послуг та рахунків підтверджується випискою з журналу вихідної кореспонденції. У зазначеному журналі міститься найменування відповідача, назва і дата документів, які отримувалися, посилання на договір №167, прізвище і підпис представника відповідача, якій отримував рахунки та акти здавання-приймання виконаних послуг, дата отримання зазначених документів (т.2,а.с.5-7).

З журналу вбачається, що усі акти здавання-приймання виконаних послуг та рахунки на їх оплату були отримані відповідачем, останній акт та рахунок (за квітень 2012 року) був отриманий відповідачем 05.04.12 (т.2,а.с.7). Отже, на момент звернення позивача з даним позовом, строк оплати наданих послуг з дератизації настав.

Проте, надані відповідачем у січні-квітні 2012 року послуги були оплачені відповідачем частково, у сумі 25 781,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №199 від 28.03.12 на суму 3082,90 грн.; №204 від 29.03.12 на суму 1000,00 грн.; №290 від 27.04.12 на суму 1000,00 грн.; №298 від 03.05.12 на суму 2000,00 грн.; №343 від 22.05.12 на суму 2000,00 грн.; №359 від 24.05.12 на суму 1000,00 грн.; №365 від 25.05.12 на суму 1232,90 грн.; №372 від 29.05.12 на суму 4000,00 грн.; №376 від 30.05.12 на суму 1100,00 грн.; №445 від 26.06.12 на суму 9365,80 грн. (т.1,а.с.142-151).

Виходячи з призначень платежу, зазначених у наведених вище платіжних дорученнях, частково неоплаченими, у сумі 3 150, 00 грн., є послуги надані у січні 2012 року згідно рахунку № 80 (т.1,а.с.29).

З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 3 150, 00 грн. заборгованості за надані послуги з дератизації підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, які також викладені у апеляційній скарзі, про те, що грошові кошти у сумі 3 150, 00 грн., сплачені за платіжними дорученнями №140 від 06.03.12 на суму 1000 грн.; №132 від 01.03.12 на суму 1300 грн. та №137 від 02.03.12 на суму 850,00 грн. (т.2,а.с.14-20), повинні були бути віднесені позивачем у рахунок погашення боргу за договором №167 від 10.01.12, оскільки у відповідача не було заборгованості за 2011 рік, є необґрунтованими.

Наведені вище платіжні доручення містять призначення платежу „за рахунком № 3841 від 30.06.11, за дератізацію". Таке саме призначення платежу зазначено у виписках з банківського рахунку. Таким чином, вбачається, що сплата згідно цих доручень здійснювалась не за договором №167 від 10.01.12. Разом з тим, ні договором, ні чинним законодавством не передбачено право позивача самостійно змінювати цільове призначення грошових коштів, які надходять від відповідача, та зараховувати їх у рахунок іншого зобов'язання, ніж того, яке визначив відповідач.

Крім того, слід зазначити, що у матеріалах справи та у відповідача немає доказів звернення до позивача з вимогою змінити призначення платежу за платіжними дорученнями №140 від 06.03.12 ; №132 від 01.03.12 та №137 від 02.03.12 та зарахувати грошові кошти, які сплачені за цими дорученнями у рахунок погашення заборгованості за договором №167 від 10.01.12.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Державний заклад «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 217,50 грн.

Перевіривши правильність розрахунків 3% річних (т.2,а.с.9) судова колегія вважає їх вірними, тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 217,50 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, державний заклад «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»у своєму позові просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 646, 31 грн., розраховану виходячи з розміру санкції 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з та штраф у сумі 2 245, 25 грн. у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, (робот,послуг) за якими допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робот,послуг), можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив саме грошове зобов'язання, тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу як такого та пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робот,послуг).

Така сама правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 серпня 2010 року у справі №42/562.

Разом з тим, відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської ради штрафу у сумі 2 245, 25 грн. задоволенню не підлягають. Пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг з дератизації повинна розраховуватись, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту приймання-виконаних робіт, у якому зазначаються обсяги та період надання послуг та період перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця в розмірі, вказаному у рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт.

Отже, рахунок та акт на суму 7 232, 90 грн. за послуги, надані у січні 2012 року були отримані 13.01.12 (т.2,а.с.5) та мали бути оплачені до 20.01.12 Таким чином, пеня нараховується з 21.01.12. Заборгованість за ці послуги, надані у січні 2012 року погашалася частинами у такому порядку: 28.03.12 було погашено 3 082,90 грн. (т.1,а.с.142); 28.03.12 було погашено 1000,00 грн. (т.1,а.с.143); інша частина заборгованості у сумі 3 150, 00 грн. погашена не була.

Пеня за послуги, надані у січні 2012 року, розраховується наступним чином. З 21.01.12 по 28.03.12 заборгованість існувала 68 днів у сумі 7 232, 90 грн., тому пеня складає (7232,90х61х15,5%/365+7 232,90х7х15%/365) 208,17 грн. 29.03.12 заборгованість існувала 1 день у сумі 4150,00 грн., тому пеня складає (4150,00х15%/365) 1,7 грн. З 30.03.12 по 02.07.12 заборгованість існувала 95 днів у сумі 3150, 00 грн., тому пеня складає (3150,00х95х15%/365) 122,98 грн.

Рахунок та акт на суму 7 232, 90 грн. за послуги, надані у лютому 2012 року були отримані 03.02.12 (т.2,а.с.6) та мали бути оплачені до 10.02.12 Таким чином пеня нараховується з 11.02.12. Заборгованість за ці за послуги, надані у лютому 2012 року погашалася частинами у такому порядку: 27.04.12 було погашено 1000, 00 грн. (т.1,а.с.144); 03.05.12 було погашено 2000,00 грн. (т.1,а.с.145); 22.05.12 було погашено 2000,00 грн. (т.1,а.с.146); 24.05.12 було погашено 1000,00 грн. (т.1,а.с.147); 25.05.12 було погашено 1232, 90 грн. (т.1,а.с.148).

Пеня за послуги, надані у лютому 2012 року розраховується наступним чином. З 11.02.12 по 27.04.12 заборгованість існувала 77 днів у сумі 7 232, 90 грн., тому пеня складає (7 232,90х77х15%/365) 228,88 грн. 28.04.12 по 03.05.12 заборгованість існувала 6 днів у сумі 6 232, 90 грн., тому пеня складає (6 232, 90х6х15,5%/365) 15,37 грн. З 04.05.12 по 22.05.12 заборгованість існувала 19 днів у сумі 4 232, 90 грн., тому пеня складає (4232,90х19х15,5%/365) 33,05 грн. З 23.05.12 по 24.05.12 заборгованість існувала 2 дні у сумі 2 232, 90 грн., тому пеня складає (2232,90х2х15,5%/365) 1,84 грн. 25.05.12 заборгованість існувала 1 день у сумі 1 232, 90 грн., тому пеня складає (1232,90х15,5%/365) 0,50 грн.

Рахунок та акт на суму 7 232, 90 грн. за послуги, надані у березні 2012 року, були отримані 02.03.12 (т.2,а.с.6) та мали бути оплачені до 12.02.12. Таким чином, пеня нараховується з 13.02.12. Заборгованість за ці послуги, надані у березні 2012 року, погашалася частинами у такому порядку: 29.05.12 було погашено 4000, 00 грн. (т.1,а.с.149); 30.05.12 було погашено 1100,00 грн. (т.1,а.с.150); 26.06.12 було погашено 2132,90 грн. (т.1,а.с.151).

Пеня за послуги, надані у квітні 2012 року, розраховується наступним чином. З 13.03.12 по 29.05.12 заборгованість існувала 78 днів у сумі 7 232, 90 грн., тому пеня складає (7 232,90х78х15%/365) 231,85 грн. 30.05.12 заборгованість існувала 1 день у сумі 3 232, 90 грн., тому пеня складає (3232,90х15,5%/365) 1,33 грн. З 31.05.12 по 26.06.12 заборгованість існувала 27 днів у сумі 2 132, 90 грн., тому пеня складає (2132,90х27х15,5%/365) 23,67 грн.

Рахунок та акт на суму 7 232, 90 грн. за послуги, надані у квітні 2012 року, були отримані 05.04.12 (т.2,а.с.7) та мали бути оплачені до 12.04.12. Таким чином, пеня нараховується з 13.04.12. Заборгованість за ці послуги, надані у квітні 2012 року, була погашена 26.06.12 (т.1,а.с.151). Таким чином, з 13.04.12 по 26.06.12 заборгованість існувала 75 днів у сумі 7 232, 90 грн., тому пеня складає (7232,90х75х15,5%/365) 222,93 грн.

Таким чином, сума пені, нарахована на основну заборгованість за період з 20.01.12 по 02.07.12, складає 1092,27 грн. і підлягає стягненню на підставі пункту 5.1 договору, частини 1 статті 231 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Під час розгляду апеляційної скарги, відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на скрутне матеріальне становище (т.2,а.с.101-106).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія враховує, що порушення зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; що у судових засіданнях під час розгляду апеляційної скарги позивач не наполягав на стягненні штрафних санкцій; що підприємство є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого є забезпечення функціонування житлових будинків. При цьому, єдиним джерелом фінансування є відрахування населенням плати за комунальні послуги. Проте, тарифи, які б могли забезпечувати нормальну роботу відповідача, тривалий час не змінювались, не зважаючи на інфляційні процеси в країні.

Крім того, судова колегія враховує, що штрафні санкції не є співрозмірними до основної суми боргу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає необхідним зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 100, 00 грн. пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір №167 від 10.01.12 відсутній у матеріалах справи, натомість у справі наявний договір №167 без дати, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки договір №167 від 10.01.12, з зазначеною у ньому датою саме „від 10.01.12", знаходиться у матеріалах справи (т.1,а.с.24).

Доводи апеляційної скарги про те, що постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.11 у справі № 2а-1503/11/2770 скасовано рішення Севастопольської міської ради № 653 від 19.04.11, якім комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської ради були затверджені тарифи на послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території і до зазначених тарифів входила оплата за дезінсекцію та дератизацію, не можуть бути підставою для відмови у позові щодо стягнення основного боргу.

Скасування рішення Севастопольської міської ради № 653 від 19.04.11, якім встановлено тарифи на послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території, не впливає на обов'язок відповідача дотримуватись умов господарського договору та не впливає на право позивача своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за надані ним послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що тарифи на послуги з дератизації і дезінсекції повинні бути затверджені органом місцевого самоврядування для конкретного виконавця/виробника послуги, тому нарахування плати за тарифами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.03, є неправомірним, були предметом розгляду судом першої інстанції та ним надана належна правова оцінка.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, державний заклад «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція»згідно зі статутом є закладом санітарно-профілактичного профілю і входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (т.1,а.с.7-17).

Відповідно до пункту 5.1 статуту державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція», позивач, зокрема, проводить дезінфекційні, дезінсекційні, дератизаційні роботи на підвідомчих об'єктах та території.

Відповідно до приписів Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять центральний орган виконавчої влади, його установи і заклади на які покладаються функції санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю і фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кошти, отримані установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за виконання робіт та надання послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, відраховуються останніми до спеціального фонду державного бюджету.

Стаття 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»містіть перелік робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, зокрема, роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації.

Згідно з положеннями цієї статті оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (яка є чинною і на теперішній час) затверджені тарифи оплати послуг по дезінфекції та дератизації, а саме:

дезінсекція в приміщеннях 1,48 грн. за один кв. метр; дератизація в будинках і спорудах 1,29 за один кв. метр. Означені тарифи повністю відповідають цінам, що передбачені сторонами у договорі № 167 від 10.01.12.

Доводи апеляційної скарги про те, що в актах здачі-приймання виконаних послуг зазначено, що замовник зобов'язаний провести оплату протягом п'яти календарних днів з дня підписання актів, тому, на думку відповідача, з підписанням актів сторони змінювали умови договору у частині строку оплати, є необґрунтованими.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що умови даного договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документу, якій є невід'ємною частиною договору.

Стаття 654 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Підписання акту здачі-приймання виконаних робот не є правочином, у ньому лише фіксується факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань, та він (акт) не є невід'ємною частиною договору. Отже, акти здачі-приймання виконаних послуг, які підписувалися сторонами, не відповідають вимогам статті 654 Цивільного кодексу України та пункту 8.1 договору та не можуть вважатись доказом внесення змін до договору у частині строків оплати за надані послуги.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду України щодо відсутності правових підстав для застосування до боржника, якій порушив грошове зобов'язання, штрафних санкцій передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 серпня 2010 року у справі №42/562 та у силу приписів частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування для всіх судів України.

Наведене призвело до прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 49, пунктом 3 частини 1 статті 83, статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2012 року у справі № 5020-729/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2»Севастопольської міської Ради (99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, буд. 1-А, ідентифікаційний номер 22287686) на користь державного закладу «Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, будинок 10, ідентифікаційний код 02008885) 3150, 00 грн. основного боргу, пеню у сумі 100, 00 грн., 3% річних у сумі 217,50 грн. та 869, 01 грн. судового збору.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді К.В. Волков

В.С. Голик

Розсилка:

1. Державний заклад "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (вул. Комуністична, 10, Севастополь, 99003)

2. Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради (вул. Ген. Мельника, 1-А, Севастополь, 99023)