Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-13431/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р. № 2а-13431/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого -судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Мужанова К.В.

представника відповідача Карпина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридично-консалтингова фірма «Дока Плюс»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю юридично-консалтингова фірма «Дока Плюс»(далі -ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003222302/36885 від 03.11.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183 333, 33 грн., в т.ч. основний платіж 146 666, 66 грн. та штрафні (фінансові) санкції 36 666, 67 грн.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що зазначені в акті перевірки висновки про нікчемність правочину укладеного між позивачем та його контрагентом не підтверджуються будь-якими фактичними даними та обґрунтовуються в акті перевірки особистими судженнями ревізора-інспектора, що проводив перевірку, з приводу відсутності фактичного здійснення господарської операції, не оприбуткування товару (послуг) чи його оплати. Крім того, для підтвердження виникнення зобов'язань за договором, дійсність якого ставиться під сумнів відповідачем (ревізором), та його виконання позивачем надавалися документи (з усіма необхідними реквізитами, що надають їм юридичної вірогідності), які фіксують та підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема: договір про абонентське правове обслуговування; замовлення на надання послуг згідно умов договору про абонентське правове обслуговування; акти приймання-передачі виконаних робіт; податкові накладні та платіжні доручення, що засвідчують факт оплати послуг ТОВ «Інтелект Системс». При цьому, як зазначає позивач, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення в платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Таким чином, платником податків надано для перевірки достатньо належних підтверджуючих документів в обґрунтування належності та реальності здійснених господарських операцій, саме в такому обсязі, який передбачено законом. Відтак, на думку позивача, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із проведенням реорганізації Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.08.2011 року та, керуючись п.п.78.1.11 п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, ДПІ у Залізничному районі м. Львова була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Інтелект Системс»за період 2010-2011 року. У періоді, який перевірявся, встановлено, що позивачем було укладено договір про абонентське правове обслуговування від 27.10.2010 року №27/10/10 із ТзОВ «Інтелект Системс». Зі змісту вищенаведеного договору не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди, а саме: в договорі відсутні конкретизація та обсяг робіт - послуг, що мають бути виконані за даним договором, їх якість, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни за виконані послуги тощо. Також перевіркою встановлено, що в представлених до перевірки актах приймання-передачі виконаних робіт: від 02.12.2010 року без №, від 06.12.2010 року без №, від 18.12.2010 року без №, від 30.12.2010 року без № не зазначено, які саме були надані позивачу послуги з абонентського правового обслуговування, не представлено висновків та звітів про проведені роботи та будь-яких інших документів, передбачених договором (договорів, листів, заяв, скарг, звернень), а також довіреностей та процесуальних документів, які б підтверджували участь виконавця у судових процесах та представлення інтересів замовника. Не надано інформацію на електронному носію, фотоматеріали та додаток №1, що визначені у замовленнях. Також, не вказано фактичної кількості потраченого часу на виконання даних послуг, у зв'язку із чим неможливо встановити використання одержаних послуг у господарській діяльності ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс». Крім того, при проведені перевірки використано протокол допиту директора ТзОВ «Інтелект Системс»по кримінальній справі №80-0251, порушеній за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, відповідно до якого ОСОБА_3 засвідчив що фінансово - господарською діяльністю ТзОВ «Інтелект Системс»не займався, договорів на поставку товару чи надання послуг ніколи не складав та не підписував. Звітність до податкових органів не готував, не подавав та не підписував, нікого на це не уповноважував. Податкових накладних, рахунків - фактур, актів виконаних робіт та інших господарських документів ТзОВ «Інтелект Системс»такий не готував та не підписував. Таким чином, в ході проведення перевірки позивача не підтверджено фактичного отримання ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс» від ТзОВ «Інтелект Системс»послуг згідно договору про абонентське правове обслуговування, що свідчить про те, що правочини укладені між позивачем та його контрагентом здійсненні без мети настання реальних наслідків. Відтак наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. У зв'язку з вищенаведеним просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з акту перевірки, ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс»зареєстроване як юридична особа 23.05.2000 року виконавчим комітетом Львівської міської ради про що зроблено відповідний запис за №14151200000001990, ідентифікаційний код юридичної особи 30993918, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.05.2000 року №14151030001001990. ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс»взято на облік в органах державної податкової служби з 05.06.2000 року за №1806 року та станом на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Залізничному районі м. Львова.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.11.2010 року №100308547, індивідуальний податковий номер 309939113037.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс»(код ЄДРПОУ 30993918) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Інтелект Системс» (код ЄДРПОУ 37003384), згідно постанови за період 2010 року -2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2011 року №3233/23-2/30993918 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- в порушення п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено податковий кредит по придбанню робіт (послуг) від ТзОВ «Інтелект Системс»всього на суму 146 666, 66 грн., в т.ч. у грудні 2010 року у сумі 146 666, 66 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0003222302/36885 від 03.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183 333, 33 грн., в т.ч. основний платіж -146 666, 66 грн. та штрафні (фінансові) санкції -36 666, 67 грн.

Підставою для прийняття відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є його висновки про відсутність права у ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс» на віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість з вартості придбаних робіт (послуг) у ТзОВ «Інтелект Системс» на суму 880 000, 00 грн. (ПДВ в сумі 146 666, 66 грн. за грудень 2010 року) з тих підстав, що господарська операція з цим контрагентом позивача має ознаки нікчемності, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

При цьому в акті перевірки вказано, що ТзОВ «Інтелект Системс»(код ЄДРПОУ 37003384) відповідно до бази автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Львова, стан платника - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації. Підприємством не подано: декларація з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та додатки К1/1 до декларації з податку на прибуток; розрахунки комунального податку за 2010 рік; розрахунки податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2010 рік, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві.

Окрім того, в акті перевірки зазначено про наявність кримінальної справи №80-0251, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Зокрема, при проведені перевірки використано протокол допиту свідка ОСОБА_3 (директора ТзОВ «Інтелект Системс») по кримінальній справі №80-0251, порушеній за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомив, що фінансово - господарською діяльністю ТзОВ «Інтелект Системс»не займався, договорів на поставку товару чи надання послуг ніколи не складав та не підписував. Звітність до податкових органів не готував, не подавав та не підписував, нікого на це не уповноважував. Податкових накладних, рахунків - фактур, актів виконаних робіт та інших господарських документів ТзОВ «Інтелект Системс»не готував та не підписував. Де знаходиться та чим займається вказане підприємство йому не відомо.

За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що договір, укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом про абонентське правове обслуговування, в порушення ст. 203, ст. 208, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Внаслідок вищеописаного, на думку податкового органу, неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 146 666, 66 грн., чим порушено п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглядаючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0003222302/36885 від 03.11.2011 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010 року між ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс»(Замовник) та ТзОВ «Інтелект Системс»(Виконавець) було укладено Договір про абонентське правове обслуговування №27/10/10 (далі - Договір), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець здійснює абонентське правове обслуговування Замовника на його вимогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно даного Договору від 27.10.2010 року Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати доручення Замовника з приводу: представництва (території України поза межами Львівської області, а також за кордоном), інтересів Замовника та осіб, вказаних у Замовленні, в справах, зазначених у Замовленні; ведення справ, участь у яких приймає Замовник чи його Довіритель в Верховному суді України, інших касаційних судових інстанціях України., підготовка фахівців та представників Замовника для ведення справ, участь у яких приймає Замовник чи його Довіритель в Верховному суді України, інших касаційних судових інстанціях України; пошук та аналіз інформації, здійснення перемовин, налагодження договірних стосунків із третіми особами, з питань, зазначених у Замовленні; підготовка необхідних для виконання Замовлення документів (договорів, листів, заяв, скарг, звернень, тощо), які належать до використання у діяльності Замовника; ведення справ, участь у яких приймає Замовник чи вказана ним особа, пов'язаних з владно-адміністративними відносинами; ведення справ, участь у яких приймає Замовник чи вказана ним особа, в судових органах, які розташовані за межами України (п.2.1 Договору).

Виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 1 дня з моменту надання замовлення та необхідної документації (інформації). Виконавець зобов'язується виконати Замовлення, отримане від Замовника і погоджене виконавцем, з врахуванням розумного часу на його опрацювання та реалізацію, а Замовлення, що потребують лише письмової відповіді, чи підготовки документів - протягом 5 днів з моменту отримання (п.5.1-5.2 Договору). Здача-приймання виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється сторонами, відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за місцем знаходження Виконавця за результатами виконання Замовлення (п.6.1).

Щодо порядку оплати послуг, пунктом 4 Договору визначено, що за користування правом на отримання консультацій та послуг Виконавця на умовах даного Договору протягом усього строку його дії Замовник виплачує Виконавцю одноразово грошову винагороду в розмірі 880 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ). Оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця вказаної суми протягом 5 днів з моменту підписання даного Договору.

Судом також встановлено, що позивачем відповідно до Договору №27/10/10 від 27.10.2010 року, було надіслано ТзОВ «Інтелект Системс»замовлення про надання послуг №1 від 17.11.2010 року, №2 від 25.11.2010 року, №3 від 07.12.2010 року та №4 від 19.12.2010 року із зазначенням строку його виконання, способу передання інформації, особливого застереження та переліку осіб (додаток №1 до замовлення).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами Договору №27/10/10 підписано акти приймання-передачі виконаних робіт згідно договору про абонентське правове обслуговування від 02.12.2010 року (щодо виконання Замовлення №1), 06.12.2010 року (щодо виконання Замовлення №2), 18.12.2010 року (щодо виконання Замовлення №3) та 30.12.2010 року (щодо виконання Замовлення №1). Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт за договором про абонентське правове обслуговування від 15.02.2011 року, сторони підписали даний акт про те, що згідно замовлень №1-4 замовлено та виконано роботи (надано послуги), зазначені в актах приймання-передачі виконаних робіт за даним Договором на загальну суму 880 000, 00 грн., претензій за Договором сторони не мають.

ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс»отримано від ТзОВ «Інтелект Системс»податкові накладні: №221107 від 22.11.2010 року на суму 270 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -45 000, 00 грн.), №221108 від 22.11.2010 року на суму 290 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -48 333, 33 грн.), №221109 від 22.11.2010 року на суму 320 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -53 333, 33 грн.), які були внесені в Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад-грудень 2010 року, який міститься в матеріалах справи.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями були віднесені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 146 666, 66 грн., що підтверджується поданою за відповідний період позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що заборгованості по розрахункам між позивачем та ТзОВ «Інтелект Системс»щодо наданих послуг відсутня. На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано копії платіжних доручень: №246 від 22.11.2010 року на суму 290 000, 00 грн., №247 від 22.11.2010 року на суму 320 000, 00 грн., №248 від 22.11.2010 року на суму 270 000, 00 грн. (всього на суму 880 000, 00 грн.).

На підтвердження отримання послуг та їх відношення до господарської діяльності позивача, у судовому засіданні в якості свідків були допитані працівники ТзОВ ЮКФ «Дока Плюс» - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили фактичність та реальність надання послуг ТзОВ «Інтелект Системс», пояснили, що для надання консультацій та ведення судових справ, ними використовувалася інформація, яка відповідно до замовлень за Договором про абонентське правове обслуговування надсилалася позивачу в електронному вигляді. Крім того, за змістом запитувана інформація відповідала цілям та завданням статутної діяльності позивача.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на факти, встановлені в акті перевірки, зокрема, те, що при проведені перевірки використано протокол допиту свідка ОСОБА_3 (директора ТзОВ «Інтелект Системс») по кримінальній справі №80-0251, порушеній за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, який засвідчив, що жодних господарських документів ТзОВ «Інтелект Системс»такий не готував та не підписував, оскільки вказаний протокол не підписаний директором ТзОВ «Інтелект Системс» ОСОБА_3, не вказано на підставі якого документу засвідчено особу ОСОБА_3, крім цього з вказаного протоколу вбачаються покази згідно яких ОСОБА_3 визнає себе директором ТзОВ «Інтелект Системс». Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду у даній кримінальній справі, з якого б вбачалось обставини протиправної діяльності контрагента та його керівника та підтвердилися покази зазначені у протоколі допиту директора ТзОВ «Інтелект Системс»ОСОБА_3

При цьому, відносно самого факту порушення кримінальної справи, про що йдеться в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі ця обставина, яка за Актом перевірки по суті є ключовим доводом ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, не є самостійним та достатнім доказом здійснення фіктивного підприємництва та укладання фіктивних угод з боку контрагента.

Наявність цих відомостей в Акті перевірки не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчить про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів проведення експертизи підписів (у т.ч. в рамках кримінальної справи) на договорах, первинних бухгалтерських та податкових документах, право на проведення якої за ініціативи податкового органу зумовлюється наявністю відповідних повноважень податкових органів, визначених ст. 84 Податкового кодексу України.

В свою чергу позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту. Зокрема, про фактичне виконання вищезазначених послуг свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зазначені вище податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про податок на додану вартість»та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Зазначені накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, судом також встановлено, що на час складання відповідних податкових накладних, контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Інтелект Системс», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А, оскільки, відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 Цивільного кодексу України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної.

Крім того, суд зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 26.09.2006 року, від 21.11.2006 року, від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього на підставі пояснень сторін судом встановлено, що підставою для проведення перевіркі позивача була постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 05.08.2011 року в кримінальній справі № 80-0251.

Згідно п.86.9. ст.. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 03.11.2011 року №0003222302/36885.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю юридично-консалтингова фірма «Дока Плюс»1 833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 33 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 серпня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.