Постанова

від 03.09.2012 по справі 13/5026/2738/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 13/5026/2738/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Санні" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. (головуючий суддя: Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.) на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 20.01.2012 р. (суддя Скиба Г.М.) у справі№ 13/5026/2738/2011 Господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" доПриватного підприємства "Санні" за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", провизнання договору оренди недійсним, за участю представників позивачане з'явились, відповідачаБілик П.Б., третьої особиЛазоренко Ю.О.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ТОВ "ТД "Тамара" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Санні" (далі -відповідач) про визнання договору від 01.12.2003 р. № 00/45 оренди приміщень по вул. В. Великого, 59-Б, м. Львів, укладеного між ПП "Санні" та ТОВ "ТД "Тамара", недійсним.

В ході розгляду справи ТОВ "Ресторан "Беркут" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ТОВ "ТД "Тамара" та до ПП "Санні" про визнання договору від 01.12.2003 р. № 00/45 оренди приміщень по вул. В. Великого, 59-Б, м. Львів, укладеного між ПП "Санні" та ТОВ "ТД "Тамара", недійсним, яка прийнята судом згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.12.2011, а ТОВ "Ресторан "Беркут" залучено в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 р. у справі №13/5026/2738/2011 в задоволенні вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 р. у справі № 13/5026/2738/2011 скасовано та прийняти нове рішення суду, яким позов задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003 р. № 00/45.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 32-24 ГПК України, положень ЦК УРСР та ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Однак, беручи до уваги те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, відсутність клопотань про продовження строку розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2003 р. між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено у письмовій формі договір № 00/45 оренди нежитлових приміщень (далі -договір), згідно з п. 1.1 якого відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2823,0 кв. м, а саме -цегляну площадку-споруду площею 1379,3 кв.м. та павільйон міні-ринку площею 1207,9 кв. м, які розташовані за адресою: вул. В. Великого, 59-Б, м. Львів (далі - майно).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що договір від 01.12.2003 р. № 00/45 оренди приміщень по вул. В. Великого, 59-Б, м. Львів не був нотаріально посвідчений, він є неукладеним, а тому не може бути визнаний судом недійсним.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять жодних доказів виконання ПП "Санні" та ТОВ "ТД "Тамара" договору від 01.12.2003 року №00/45 оренди нежитлових приміщень та існування між сторонами спору правовідносин за вказаним договором, таких як приймання-передача об'єкту оренди, сплата орендних платежів, повернення майна з оренди тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

За висновком апеляційного суду, при укладенні договору від 01.12.2003 р. № 00/45 оренди нежитлових приміщень сторони не мали на меті настання правових наслідків, що породжуються договорами оренди, а тому спірна угода має всі ознаки мнимої.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосовано норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту рішення та постанови, суди фактично не досліджували та не аналізували підстави, якими свої самостійні позовні вимоги обґрунтовувала третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ "Ресторан "Беркут".

У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, так і не визначив, чий саме позов (позовні вимоги) він задовольняє: позивача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ "Ресторан "Беркут".

Відповідно ж до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Згідно з ч. 7 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Як вказано в абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Також суди обох інстанцій зовсім не проаналізували заяву відповідача (т. 1 а.с. 101) про застосування позовної давності та, відповідно, не визначили підстав для її застосування чи незастосування.

Крім того, суди аж ніяк не встановили повністю та всебічно всіх відносин, що фактично склалися між учасниками процесу.

З урахуванням матеріалів справи колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій базуються виключно на припущеннях, а не обставинах, встановлених на підставі наявних доказів.

При цьому колегія суддів відзначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. письмових пояснень відповідача (т. 2 а.с. 15), останній наполягав на дослідженні рішень в судових справах № 11/5598 Господарського суду Черкаської області, № 2-4284/06 Придніпровського районного суду міста Черкаси, 18/15-2991 (1/86-4904) Господарського суду Тернопільської області, № 22/397 Господарського суду Львівської області, № 18/31 Господарського суду Львівської області, № 17-09-11/5598 Господарського суду Черкаської області, № 16/812 Господарського суду Черкаської області, № 5015/915/11 Господарського суду Львівської області, якими встановлені обставини, що мають безпосереднє значення для цієї справи і не потребують повторного доказування, зокрема, обставини щодо укладення спірного договору та правомочностей і дій певних осіб щодо його виконання.

Місцевий суд послався на те, що вказані рішення не можуть бути визнані преюдиціальними, оскільки вирішувався зовсім інший предмет спору іншим методом доказування.

Проте колегія суддів відзначає, що для правильного вирішення даного спору можуть мати значення лише обставини, встановлені судами у зазначених справах, а не предмети спору.

Апеляційний суд, як вбачається зі змісту постанови, наявність вказаних судових актів зовсім проігнорував, а отже передчасно дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, зокрема щодо строків позовної давності, мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального

кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Санні" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 р. та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. у справі

№ 13/5026/2738/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського

суду Черкаської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков