Рішення

від 20.08.2012 по справі 8/093-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р. Справа № 8/093-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент», ідентифікаційний код: 36108100, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 28а,

до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ ПАРТ-КОМ», ідентифікаційний код: 35876057, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Енгельса, 4, кв. 36,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Грабчак В.М., який діє на підставі довіреності від 09.09.2011 року б/н;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ ПАРТ-КОМ»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань з передачі попередньо оплаченого товару, в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість, яка станом на 23.07.2012 року становить 61 113,68 грн. (шістдесят одна тисяча сто тринадцять гривень 68 коп.), з яких: основний борг у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.) та 3% річних у сумі 4 400,33 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 33 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2012 року порушено провадження у справі №8/093-12 та призначено останню до розгляду на 20.08.2012 року.

20.08.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 27.07.2012 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 27.07.2012 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.08.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В 2009 році між Позивачем та Відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України, було укладено Договір купівлі-продажу піску річкового та щебня у спрощений спосіб шляхом видачі Відповідачем Позивачу рахунків-фактур від 06.10.2009 року за №СФ-0000167, від 06.10.2009 року за №СФ-0000168, від 29.10.2009 року за №СФ-0000189, від 29.10.2009 року за №СФ-0000190.

У відповідності до Договору за виставленими Відповідачем Позивачу для оплати товару рахунків-фактур від 06.10.2009 року за №СФ-0000167, від 06.10.2009 року за №СФ-0000168, від 29.10.2009 року за №СФ-0000189, від 29.10.2009 року за №СФ-0000190 загальна сума, яка підлягала оплаті Позивачем Відповідачу, складала 345 612,50 грн. (триста сорок п'ять тисяч шістсот дванадцять гривень 50 коп.).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, в свою чергу, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України відповідно до платіжних доручень від 06.10.2009 року за №141563, від 13.10.2009 року за №141611, від 05.11.2009 року за №141968, від 05.11.2009 року за №141978 сплатив на користь Відповідача кошти у вигляді попередньої оплати за товар на загальну суму 345 000,00 грн. (триста сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 670 передбачає, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав Позивачу лише частину товару, передбаченого Договором, на загальну суму 288 286,65 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість гривень 65 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 30.10.2009 року за №РН-9103002, від 30.10.2009 року за №РН-9103003, від 26.11.2009 року за №РН-9112601, від 26.11.2009 року за №РН-9112602, від 27.11.2009 року за №РН-9112711, від 21.12.2009 року за №РН-9122101, від 21.12.2009 року за №РН-9122102, які підписані Позивачем та Відповідачем, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені копії рахунків-фактур від 06.10.2009 року за №СФ-0000167, від 06.10.2009 року за №СФ-0000168, від 29.10.2009 року за №СФ-0000189, від 29.10.2009 року за №СФ-0000190, платіжних доручень від 06.10.2009 року за №141563, від 13.10.2009 року за №141611, від 05.11.2009 року за №141968, від 05.11.2009 року за №141978, видаткових накладних від 30.10.2009 року за №РН-9103002, від 30.10.2009 року за №РН-9103003, від 26.11.2009 року за №РН-9112601, від 26.11.2009 року за №РН-9112602, від 27.11.2009 року за №РН-9112711, від 21.12.2009 року за №РН-9122101, від 21.12.2009 року за №РН-9122102 та акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний Позивачем та Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду з відомостями цього акту щодо заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, є письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору, укладеного Позивачем та Відповідачем у спрощений спосіб.

З огляду на те, що Відповідачем не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлялась претензія у вигляді листа з вимогою згідно ст.ст. 612, 670 Цивільного кодексу України погасити заборгованість за Договором шляхом повернення Відповідачем Позивачу коштів у сумі, на яку Відповідач не поставив Позивачу товар за Договором.

На дану претензію Позивача Відповідач не відреагував та кошти Позивачу не повернув.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми у розмірі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позовній заяві доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Доказів передачі товару за Договором чи повернення Відповідачем сплачених грошових коштів за товар Позивачу, суду не надано.

Отже, станом на 20.08.2012 року, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.) Відповідачем не погашена.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 4 400,33 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 33 коп.).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 625 передбачає обов'язок боржника, у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по недопоставці Позивачу за Договором товару на загальну суму 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір 3-х процентів річних становить 4 400,33 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 33 коп.).

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми 3% річних, судом встановлено, що остання визначена Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна станом на 20.08.2012 року заборгованість за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, у вигляді основного боргу у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.) та 3% річних у сумі 4 400,33 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 33 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, у вигляді основного боргу у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.) та 3% річних у сумі 4 400,33 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 33 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент»до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ ПАРТ-КОМ»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ ПАРТ-КОМ», ідентифікаційний код: 35876057, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Енгельса, 4, кв. 36, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент», ідентифікаційний код: 36108100, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, 28а, заборгованість за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб, у вигляді основного боргу у сумі 56 713,35 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот тринадцять гривень 35 коп.), 3% річних у сумі 4 400,33 грн. (чотири тисячі чотириста гривень 33 коп.) та судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 20 серпня 2012 року.