Постанова

від 04.09.2012 по справі 5019/700/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 5019/700/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В. ,

за участю представників сторін:

позивача - Шендера О.М., адвокат;

відповідача - Томкович І.В., директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Катрін» на рішення господарського суду Рівненської області від 09.07.2012р. у справі №5019/700/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Катрін»м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансенерготрейд» м.Рівне

про стягнення 45 189 грн. 72 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних

втрат та річних,-

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2012р. у справі №5019/700/12 (суддя Романюк Р.В.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Катрін»(надалі в тексті -Транспортна компанія) до Товариства з обмеженою відповіда-льністю «Укртрансенерготрейд»(надалі в тексті -Товариство) про стягнення 45 189 грн. 72 коп. заборгованості по розрахунках за договором перевезення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних в матеріалах справи доказів -оформлення та перевезення Позивачем вантажу через митну територію України здійснювалось на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних № 000072 та №000097, рахунків-фактур №65 та №66 від 28.10.2011р., ВМД №205070001/2011/021597, ВМД №205070001/ 2011/021577 та за умовами зазначеними в цих документах, враховуючи умови «франко-перевізник»(FCA-Луцьк). При цьому, на переконання місцевого суду -постачання товарів на умовах визначених у Правилах (Інкотермс) чітко регламентовано і за умовами FCA, обов'язок на укладення договору перевезення та відповідні ризики покладаються на покупця товару, в даному випадку, згідно ТТН та ВМД, залучених до матеріалів справи rаde Sp.z o.o.(Республіка Польща).(арк.справи 66-68).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2012р. у даній справі, Транспортна компанія подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позову від 29.05.2012р.

Скаржник вважає, що дане рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки місцевий суд всупереч ст.ст. 509, 629 ЦК України знехтував чинним договором-заявкою від 26.10.2011р. №26/10, згідно якого Транспортна компанія прийняла зобов'язання перед Товариством з перевезення за маршрутом смт.Клевань -м.Хорсенс (Данія); вантаж, транспортні засоби Позивача та винагорода, яку має сплатити Відповідач даним договором-заявкою були обумовлені. Скаржник також зауважує, що згідно договору-заявки №26/10 та СMR транспортні засоби 28.10.2011р. були завантажені, 29.10.2011р. -перетнули кордон, а 03.11.2011р. -були розвантажені у пункті призначення. В акті здачі-приймання виконаних робіт Відповідач застережив про відсутність претензій стосовно надання послуг і оплати. Попри зазначені обставини, місцевий суд надав перевагу голослівним запереченням Відповідача, вдався до дослідження інших угод і контрактів, укладених Відповідачем і покупцем Polenergotrаde Sp.z o.o., дійшовши хибного висновку про безпідставність позовних вимог. Проте, як вбачається із договору-заявки, відправником та ініціатором перевезення було Товариство, з яким і було погоджено вартість перевезення, порядок та форму оплати, і саме з Товариством, у Транспортної компанії виникли і тривають договірні відносини перевезення, а тому саме на Товаристві лежить обов'язок оплати вартості перевезення. Посилання суду на те, що в рахунках №65, №66 зазначено FCA-Луцьк, на думку Скаржника, не є обставиною, що звільняє Товариство від обов'язку оплати. На думку Скаржника, місцевим судом неправильно застосовано матеріальне право, що призвело до прийняття помилкового рішення.(арк.справи 84-89).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 78).

Товариство відзиву на апеляційну скаргу не надало, його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.09.2012р. просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши законне і обґрунтоване рішення місцевого суду без змін.

В судовому засіданні 04.09.2012р. представник Позивача повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 09.07.2012р. у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством-продавцем та Фірмою Polenergotrаde Sp.z o.o. (Республіка Польща)-покупцем 28.09.2011р. укладено контракт №28092011 (надалі в тексті -Контракт), згідно розд.1, якого продавець зобов'язується продати і поставити, а покупець зобов'язується купити та прийняти паливні пелети у вигляді гранул або брикетів в загальній кількості 8 000 тон. Поставка товару здійснюється на умовах EXW, FCA, DAP, DDP, Kozenice, Katowice, Ostrolenka, Skawina (Польща), при цьому продавець поставляє товар, передавши його під відповідальність перевізника або іншої особи, яка організує перевезення (п.п. 5.1, 6.1 Контракту).

Контракт діє до 31.12.2011р., його підписано директором Товариства і представником Фірми Polenergotrаde Sp.z o.o., скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 49-54).

Транспортною компанією-перевізником та Товариством-замовником 26.10.2011р. укладено договір-заявку на перевезення №26/10 згідно розд.2 якої, перевізник зобов'язувався завантажити по 22,5 тони паливних брикетів в автомобілi DAF ВК 3953 ВВ, причіп ВК 0183 ХХ водій Гринюк Василь та Renault BK 9492 BA, причіп 03930 PA водій Купчик Василь у смт.Клевань Рівненського району і замитнивши вантаж у м.Луцьку -до 03.11.2011р. доставити вантаж фірмі PL Spe-dition м.Хорсенс (Данія). Винагорода перевізника скаладає 23 919 грн. 65 коп. і сплачується замовником протягом 2-3 банківських днів з моменту одержання копії рахунка, актів прийому виконаних робіт, СMR та інших документів.(п.п. 4.1, 4.2, 6.5). Договір-заявку №26/10 підписано дирек-тором Транспортної компанії та представником Товариства, скріплено відбитками печаток сторін. (арк.справи 8).

Матеріалами справи стверджено, що виконуючи умови договору-заявки №26/10 від 26.10. 2011р., Транспортна компанія 28.10.2011р. замитнила у м.Луцьк належні Товариству паливні брикети вагою 44,88 тон та здійснила їх перевезення автомобілями DAF № ВК 3953 ВВ, причіп №ВК 0183 ХХ та Renault №K 9492 BA, причіп №03930 PA за маршрутом м.Луцьк (Україна) -м.Хорсенс (Данія), що стверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) КАТ № 000072 та КАТ №000097.(арк.справи 9-10).

Вартість послуг перевезення вантажу у сумі 23 919 грн. 65 коп., зазначена Товариством в договорі-заявці №26/10, рахунку-фактурі №СФ-207 та Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-206 від 02.11.2011р., підписаним Відповідачем -останнім не сплачена.(арк.справи 11).

Пропозиція сплатити 23 919 грн. 65 коп. заборгованості за перевезення вантажів згідно договору-заявки, яка вбачається з вимоги Транспортної компанії №67 від 02.04.2012р., до якої долучено копії договору-заявки, СМR та акта від 02.11.2011р. -залишена Товариством без задоволення.(арк.справи 12-14, 28).

Виходячи із суми боргу, відповідно до заяви про зменшення розміру вимог від 29.05.2012 року, згідно ст.549 ЦК України та п.4.3 договору-заявки №26/10, Позивач нарахував пеню за період з 07.11.2011р. по 28.04.2012р., сума якої складає 1 753 грн. 97 коп. , а також на підставі ст.625 ЦК України, - 239 грн. 16 коп. -3 % річних за період користування коштами з 07.11.2011р. по 28.04.2012р., що стверджується матеріалами справи, зокрема заявою та розрахунками.(арк.справи 28, 41-42).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду належить скасувати, приймаючи до уваги наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Аналогічно врегульовано виникнення зобов'язань господарюючого суб'єкта і ст.174 ГК України, -господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.(ст.193 ГК України). Аналогічні положення містить і ст.526 ЦК України.

Відповідно до ст.180 ГК України, зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З приписів ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усі істотних умов договору. Вказана норма кореспондується з приписами ст.180 ГК України, згідно якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Матеріалами справи стверджено, що згідно підписаного договору-заявки №26/10, між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу, які регулюються нормами ЦК України, ГК України та спеціальним законодавством про автомобільний транспорт.

Із змісту договору-заявки №26/10 (арк.справи 8) вбачається, що Відповідач є замовником перевезення-вантажовідправником і уклав договір від свого імені , а Позивач є виконавцем договору -перевізником. За своєю правовою природою укладений сторонами даного спору договірзаявка є договором перевезення за яким згідно чч.1, 2 ст.307 ГК України та ст.909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вантажовідправником згідно міжнародних транспортних накладних (CМR) є та сама юридична особа.

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законнодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Кожна сторона, згідно ч.2 ст.193 ГК України, повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»-Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті -Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником . Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 ГК України.

В силу 2 ст.614 ЦК України, тягар доказу про відсутність вини покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Відповідач-Товариство не надав апеляційному суду доказів, які б доводили відсутність його вини. Згідно ч.7 ст.193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На цих підставах колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції, що сторонами у справі укладено договір-заявку на ризик і за рахунок покупця , яким є Фірма Polenergotrаde Sp.z o.o. (Польща) і остання зобов'язана проводити розрахунки з перевізником, оскільки в рахунках №65 та №66 від 28.10.2011р. та вантажно-митних деклараціях, які є додатками до між--народних товарно-транспортних накладних (СМR) зазначені умови перевезення FCA-м.Луцьк.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги і такі обставини:

В договорі-заявці №26/10 та СМR, складених Відповідачем відсутнє посилання на умови перевезення FCA-м.Луцьк згідно «Інкотермс-2000».

Заперечуючи обов'язок оплати послуг перевезення, Відповідач-ТзОВ «Укртрансенерго-трейд»подав суду першої інстанції докази, зокрема: рахунки №65, №66 від 28.10.2011р. та вантаж-но-митні декларації (арк.справи 22-26), з яких вбачається, що їх виписано з покликанням на Кон-тракт від 28.09.2011р., продавцем є ТзОВ «Укртрансенерготрейд», а покупцем-Фірма Polenergo-trаde Sp.z o.o. (Польща), товар -брикети паливні з тирси, їх кількість; умови поставки: FCA-м. Луцьк, відомості стосовно автотранспорту -зазначені державні номери автомобілів та причіпів співпадають з таким згідно СМR КАТ №000072 та КАТ №000097.

З усних пояснень, наданих в засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що Відповідач не заперечує факту перевезення Позивачем вантажу, проте, вважаючи себе неналежним відповідачем і зауважуючи, що про згоду Позивача з умовами, що Відповідач не має зобов'язання оплати перевезення -свідчить прийняття до перевезення товару та провізних документів, лише один з яких (ТМД) містить згадку про FCA-м.Луцьк,-Відповідач, всупереч приписам ст.33 ГПК України не доводить належними доказами, що такі зобов'язання має Фірма Polenergotrаde Sp.z o.o. або PL Spedition.

Досліджуючи ці обставини, апеляційний суд зауважує, що 01.01.2000р. Міжнародною торговою палатою введені в дію офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс, які полегшують ведення міжнародної торгівлі.

Так, в п.А.3 Інкотермс-2000 зазначено, що за поставкою згідно базису FCA у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення товару після його поставки у визначене базисом поставки місце. Продавець може укласти договір перевезення на ризик і за рахунок покупця .

Разом з тим, відповідно до розділу «1»Мета та сфера застосування «Інкотермс-2000», - сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору ку-півлі-продажу відносно поставки товарів...як завжди підкреслювала Міжнародна торгова палата, Інкотермс поширюється виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу , більш того, тільки в деяких чітко визначених аспектах.

Таким чином, правила «Інкотермс-2000»мають рекомендаційний характер і не яким чином не регулюють відносини перевезення, тому посилання Відповідача та суду першої інстанції на умови «Інкотермс-2000»як обов'язкові для перевізника -спростовуються самими правилами «Інкотермс-2000»і обставинами справи.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд лишив поза увагою, що укладення договору перевезення на ризик і за рахунок покупця можуть погоджувати лише покупець і продавць товару , а не продавець і перевізник товару. Матеріалами справи підтверджено, що Позивач -не є стороною Контракту, а Фірми Polenergotrаde Sp.z o.o. або PL Spedition»-не мають перед Транспортною компанією зобов'язань оплатити послуги перевезення.

Колегія суддів зауважує також, що умови договору-заявки №26/10 від 26.10.2011р. виконано перевізником повністю, а замовником не виконано; договір-заявку №26/10 у встановленому порядку не визнано недійсним, тому він є чинним і обов'язковим до виконання. Враховуючи, що договором-заявкою узгоджено суму винагороди перевізника і встановлено термін сплати -протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акту здачі-приймання і решти необхідних документів -апеляційний суд вважає, що оплату згідно рахунка та акту від 02.11.2011р. Відповідач був зобов'язаний провести до 07.11.2011р.

Крім того, у відповідності із ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що вимоги Транспортної компанії стверджуються договором-заявкою №26/10 від 26.10.2011р., міжнародними транспортними накладними (CMR), актом і рахунком від 02.11.2011р., претензіями, доказами вручення і підлягають задоволенню на підставі ст. ст.173-175, 180, 193, 307, 311 Господарського кодексу України, стст. 11, 16, 509, 526, 546, 549, 554, 614, 625, 638, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 9 Конвенції про договір між народного автомобільного перевезення вантажів.

Вбачається, що несплатою 23 919 грн. 65 коп. вартості перевезення Відповідач завдав Позивачеві майнових збитків, при цьому, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи зазначені обставини, перевіривши, з підстав п.6 ст.232 ГК України та ст.ст. 549, 625 ЦК України здійснений Позивачем розрахунок колегія суддів зауважує, що вимоги про стягнення 1 753 грн. 97 коп. пені та 239 грн. 16 коп. -3 % річних Відповідачем оспорені не були -проте є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.(арк.справи 29, 41-42).

Заперечення Відповідачем позовних вимог не знайшли свого підтвердження у судових засіданнях. Подані Відповідачем Контракт, рахунки №65 та №66 не спростовують позовних вимог, а Договір експедирування від 28.11.2011р. (арк.справи 47-48) не має відношення до даного спору, оскільки він укладений сторонами після виконання договору-заявки №26/10. Інші доводи Відповідача відхилено апеляційним судом з мотивів, зазначених вище.

Крім того, колегія суддів зауважує, що стаття 44 ГПК України, до складу судових витрат відносить оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».(ч.3 ст.48 ГПК України).

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Як вбачається з матеріалів справи, Шендері Олені Миколаївні 05.05.2008р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №624. Договір №1/02-2011 про надання послуг адвоката від 18.04.2012р. Транспортна компанія уклала з адвокатом Шендерою Оленою Миколаївною.

Із адресованих суду звернень, протоколів судових засідань, ухвал та рішення суду вбачається, що правова допомога фактично надана адвокатом Шендерою О.М., яка згідно договору від 18.04.2012р. діяла як адвокат і отримала винагороду від Позивача.(арк.справи 33-35, 99, 100).

Відтак, покладення на Відповідача 2 300 грн. витрат на послуги адвоката вбачається колегії суддів обґрунтованим.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 25 912 грн. 79 коп.

Скасування рішення зумовлює перерозподіл судових витрат. За наслідками перегляду рішення у даній справі на Відповідача належить покласти судові витрати, на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій -доведення спору до господарського суду.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, витраті зі сплати судового збору за її подання, з підстав ч.2 ст.49 ГПК України, також належить покласти на Відповідача.(арк.справи 83, 92, 99,100).

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, рішення суду першої інстанції від 09.07.2012р. у даній справі є необґрунтованим і підлягає скасуванню, з підстав п.п. 1, 3 ст.104 ГПК України, оскільки ухвалюючи його, місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні та неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Катрін»на рішення господарського суду Рівненської області від 09.07.2012р. у справі №5019/700/12 -задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансенерготрейд», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Прилужна, 37 (код ЄДРПОУ 37645954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Катрін», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Кавказька, 7, офіс 411 (код ЄДРПОУ 37614010) 23 919 грн. 65 коп. плати за перевезення вантажу, 1 753 грн. 97 коп. пені за період з 07.11.2011р. по 28.04.2012р., 239 грн. 16 коп . -3 % річних за період користування коштами протягом 07.11.2011р. - 28.04.2012р., 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору та 2 300 грн. витрат на послуги адвоката.

4. Витрати Позивача зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 804 грн. 75 коп. покласти на Відповідача.

5. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу №5019/700/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.