Постанова

від 15.08.2012 по справі 5011-15/5511-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2012 № 5011-15/5511-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Разіної Т.І.

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2012р. по справі № 5011-15/5511-2012):

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

на постанову господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р.

у справі № 5011-15/5511-2012 (суддя: Хоменко М.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-консалтінг груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортон"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. у справі № 5011-15/5511-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-консалтінг груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортон" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортон" останнє визнано банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-консалтінг груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортон" у сумі 50 736,00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новикова М.В.; підприємницьку діяльність банкрута завершено, інше.

27.06.2012 р. господарським судом міста Києва винесено ухвалу про виправлення описки у абз. 2 описової частини постанови.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС (далі - ДПІ) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову та припинити провадження у даній справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", тощо.

ДПІ зазначає, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків, а винесення постанови про визнання платника податків банкрутом може порушити її права.

Крім того, скаржник стверджує, що неплатоспроможність скаржника повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулася до Київського апеляційного господарського суду в порядку статті 91 ГПК України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Апелянт є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.08.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладався на 15.08.2012 р. на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. у зв'язку з перебуванням суддів Доманської М.Л. та Гарник Л.Л. у щорічній відпустці здійснено розгляд даної апеляційної скарги у справі №5011-15/5511-2012 у наступному складі: головуючий суддя: Верховець А.А, судді: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Представники від ініціюючого кредитора, боржника та ліквідатор в судове засідання апеляційної інстанції 15.08.2012 р. не з'явились, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, жодних заяв, клопотань з цього приводу судовій колегії не надано, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників обов'язковою не визнавалась, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників від ініціюючого кредитора, боржника та ліквідатора за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 15.08.2012 р. представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС висловився за задоволення апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ДПІ, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон) передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Отже, у такому випадку перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку відповідного судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до положень частин 2, 5 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення статті 52 Закону, виходячи з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, має заборгованість перед кредитором в сумі 50 736,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортон" утворилась внаслідок прострочення виконання виданого на підставі рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2010 р. у справі № 10/324 наказу від 01.10.2010 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-консалтінг груп" 50 736,00 грн. Згідно постанови ВДВС Голосіївського управління юстиції від 17.12.2010 р. ВП № 23325842 відкрито провадження з виконання зазначеного наказу господарського суду.

Постановою ВДВС Голосіївського управління юстиції від 09.09.2011 р. ВП №23325842 повернено виконавчий документ стягувачу в зв'язку з тим, що майно, яке належить боржнику не виявлено.

Отже, факт безспірності вимог ініціюючого кредитора підтверджений відповідним рішенням суду та виконавчим провадженням.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Згідно ст. ст 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як з'ясовано, боржник за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 24.12.2010 р. серії АА № 137454 (а.с. 25, т.1), в якому зазначено про внесення до реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортон") за місцезнаходженням. Відсутність боржника за своїм місцезнаходженням підтверджується також актом державного виконавця Лисенка О.В. з матеріалів виконавчого провадження № 23325842 (а.с. 20, т.1).

Також в матеріалах справи наявні докази відсутності активів боржника, а саме відповіді Київського МБТІ, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, УДАІ ГУМВС у м. Києві (а.с. 27-32, т.1).

З вищевикладеного вбачається, що відомості про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортон" за її місцезнаходженням внесені до реєстру, а отже цей факт слугує доказом відсутності боржника.

В апеляційній скарзі відсутні доводи, які спростовують факт наявності ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом відсутні.

Крім того, згідно оскарженої постанови місцевий господарський суд обґрунтовано призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новика М.В. за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-консалтинг груп".

Такі дії суду узгоджуються з положеннями статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд апеляцйіної інстанції зазначає, що відповідно до п. 11.2. наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 „Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" у зв'язку з припиненням платника податків органи

державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

За наведеного, Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС не позбавлена права проводити необхідні перевірки і після визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хортон".

При таких обставинах, порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої постанови, в розумінні ст. 104 ГПК України, відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність прийняття цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову господарського суду міста Києва від 22.05.2012 р. у справі № 5011-15/5511-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС - без задоволення.

2. Справу № 5011-15/5511-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Пантелієнко В.О.

Разіна Т.І.