Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а/1570/7873/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2012 р.Справа № 2а/1570/7873/2011

Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Транском»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ПП «Транском»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004922301 від 26.09.2011р.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна», правочини з яким є нікчемними, оскільки у позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку щодо підтвердження наявності відповідних правочинів і факту виконання їх умов. Будь-які розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань між ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна»та ПП «Транском»відсутні. Контрагент позивача під час укладання відповідних договорів і виконання їх умов перебував на податковому обліку в органах Державної податкової служби та був зареєстрований як платник ПДВ. Наявність же відомостей про неможливість проведення звірок податкового органу, на обліку якого перебував контрагент позивача, не є підставою для визначення останньому суми податкового зобов'язання, оскільки позивач є сумлінним платником податків та виконав всі свої податкові зобов'язання у повному обсязі.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси проти позову заперечила, зазначивши, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих на придбання товарів від ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна»на загальну суму ПДВ 661210 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих та не відповідають вимогам п.п.14.1.36, п.п.14.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України. Зокрема, перевіркою встановлено, що ПП «Транском»не приймало участі у здійсненні реальних господарських операцій з ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна»у червні 2011 року, а лише оформило через себе бухгалтерські та податкові первинні документи на товар та грошові кошти. Встановлений факт відсутності поставок товарів свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків і, як наслідок, такі угоди є нікчемними. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси вважає правомірним; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. позов ПП «Транском»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004922301 від 26.09.2011р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Транском»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 08.09.2011р. по 09.09.2011р., на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №1448 від 07.09.2011р. та направлення №1412 від 07.09.2011р., посадовою особою відповідача проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин між ПП «Транском»та ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна», за результатами якої складено акт перевірки №248/23-213-31648258/3380 від 12.09.2011р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2011р. на 661210 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011р. на суму 661210 грн. Зокрема, зазначено, що ПП «Транском»у перевіряємому періоді безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих на придбання товарів від ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна»на загальну суму ПДВ 661210 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, не відповідають вимогам п.п.14.1.36, п.п.14.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 та порушують п.198.3 ст.198 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки 26.09.2011р. ДПІ в Малиновському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0004922301, яким ПП «Транском»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 661211 грн. (у томі числі: за основним платежем -661210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.).

Задовольняючи позов ПП «Транском»та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Малиновському районі м.Одеси не надано жодного доказу в підтвердження висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України; в свою чергу позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту спірного періоду сум ПДВ в розмірі 661210 грн., що підтверджується виписаними у встановленому порядку контрагентом позивача податковими накладними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.49.2. ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.50.1 ст.50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2011р. ПП «Транском»було складено та подано до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, під реєстраційним №9005170722, податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2006р. та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з ПДВ), реєстраційний №9005170767, в яких позивачем самостійно було визначено суму ПДВ у загальному розмірі 796505 грн., у тому числі по постачальнику за індивідуальним податковим номером 331376315536 (ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна») -у сумі 661210,00грн.

18.08.2011р., у зв'язку із самостійним виявленням помилок, у поданій 21.07.2011р. до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період червень 2006р., ПП «Транском»було складено та подано до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, під реєстраційним №9006863368, Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період червень 2006р. та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з ПДВ), реєстраційний №9006863433, в яких позивачем уточнено контрагента (постачальника), та зазначено, зокрема, 372238815531 (ПП «Трейд Фудс»), замість - 331376315536 (ТОВ «Оксбрідж Лоджистік Україна»). Подання вказаних уточнень, серед іншого, підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями №2 від 18.08.2011р., з яких, вбачається факт отримання їх податковою інспекцією 18.08.2011р. о 12 год. 36 хв.

Відповідно до п.п.49.8, п.п.49.9 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.п.49.11, 49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. У разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п.49.9, п.п.49.9.2 ст.49 ПК України за умови дотримання вимог встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

27.08.2011р. податковим органом на адресу позивача надіслано лист №32986/15-212 від 26.08.2011р. яким підприємство повідомлено, що Уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2011р. та додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», заповнено з порушенням вимог п.4.6 розділу 4 наказу ДПА України від 31.12.2008р. №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» та п.46.1 ст.46 ПК України, у зв'язку з чим дана податкова звітність вважається не визнаною.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки податковим органом на адресу позивача надіслано лист про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків в порушення строків, встановлених п.п.49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України, тому з урахуванням положень п.49.9, п.п.49.9.2 ст.49 ПК України, надісланий позивачем уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2011р. з додатком №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», вважається прийнятим ДПІ у Малиновському районі м.Одеси. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу (п. 201.3 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом спірного періоду контрагентом позивача було ПП «Трейд Фудс», що підтверджується Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №57-11 від 01.06.2011р.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: податкові накладні №279 від 01.06.2011р., №398 від 02.06.2011р., №607 від 03.06.2011р., №702 від 06.06.2011р., №845 від 08.06.2011р., №973 від 10.06.2011р., №1062 від 14.06.2011р., №1219 від 16.06.2011р., №1291 від 17.06.2011р., №1356 від 20.06.2011р., №1451 від 21.06.2011р., №1528 від 22.06.2011р., №1651 від 24.06.2011р., №1755 від 27.06.2011р., №1776 від 28.06.2011р., №1800 від 29.06.2011р., №1917 від 30.06.2011р.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1917 від 30.06.2011р., №1062 від 14.06.2011р., №973 від 10.06.2011р., №845 від 08.06.2011р., №702 від 06.06.2011р., №607 від 03.06.2011р., №398 від 02.06.2011р., №279 від 01.06.2011р., №1219 від 16.06.2011р., №1291 від 17.06.2011р., №1356 від 20.06.2011р., №1451 від 21.06.2011р., №1528 від 22.06.2011р., №1651 від 24.06.2011р., №1755 від 27.06.2011р., №1800 від 29.06.2011р. та №1776 від 28.06.2011р.

Зазначені документи містять опис господарських операцій, та підтверджують їх фактичне виконання, тобто є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності фактичного отримання обумовлених договором послуг з перевезення вантажів.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №248/23-213-31648258/3380 від 12.09.2011р., складеного за результатами перевірки ПП «Транском». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Поряд з цим, на думку колегії суддів, викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Трейд Фудс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. ПП «Транском»мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту спірного періоду сум податку на додану вартість у загальному розмірі 661210 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.