Рішення

від 05.09.2012 по справі 11/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.12 р. Справа № 11/113

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», ЄДРПОУ 19014832,

м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ»,

ЄДРПОУ 31762473, м.Донецьк

про стягнення 175974,96 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Огороднік Д.М.

Суддя Демідова П.В.

Представники:

від позивача: Пономаренко А.О.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 22.08. по 05.09.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ», м.Донецьк, про стягнення штрафу в сумі 175974,96 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2011р. по справі №11/113 було повністю задоволено позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м.Київ та стягнуто з відповідача штраф в сумі 175974,96 грн., державне мито в сумі 1759,74 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2011р. по справі №11/113 залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012р. рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. по справі №11/113 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як було зазначено Вищим господарським судом України, судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки довіреності від 04.10.2010р. №ЦХП-18/2, виданої позивачем фізичній особі Грищенку Ю.В. від імені якого було видано та підписано спірну рознарядку №ЦХП-20/3889, внаслідок чого суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 в частині дотримання строків постачання продукції.

Відповідач під час первісного розгляду справи відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився.

Під час нового розгляду справи відповідач надав письмові пояснення по суті спору від 17.08.2012р. №17/08, від 21.08.2012р. №21/08, в яких позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на неотримання ним заявки позивача на постачання продукції та, як наслідок, відсутність будь-яких порушень виконання зобов'язань за договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

31.03.2010р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрросмаш" був підписаний договір поставки №ЦХП-03-01310-01, за умовами якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити продукцію, найменування, марки й кількості, яка вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Відповідно до п.1.2 договору найменування продукції: запасні частини до вантажних вагонів.

Згідно зі специфікацією №1 до договору поставки від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 сторонами було узгоджено постачання відповідачем позивачу наступної продукції: балочка центруюча у кількості 13220 од. на суму 2619807,40 грн. (без ПДВ), підвіска маятникова у кількості 28576 од. на суму 1840865,92 грн. (без ПДВ), всього на загальну суму 5352807,98 грн. з урахуванням ПДВ.

За приписами п.5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки позивача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації у рознарядці несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Відповідно до п.5.3 договору від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 датою поставки продукції вважається дата приймання продукції замовником на матеріальному складі ДП „Укрзалізничпостач" у м.Фастові, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або актом прийому-передачі, довіреністю.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на виконання умов п.5.2 договору позивачем було надіслано на адресу відповідача письмову рознарядку від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889 на відвантаження продукції - запасні частини до вантажних вагонів, а саме, балочка центруюча у кількості 5600 одиниць загальною вартістю 1331702,40 грн. з урахуванням ПДВ.

При цьому, за твердженням позивача, рознарядка була отримана відповідачем 19.05.2010р., про що свідчить письмове підтвердження - підпис представника відповідача наявний на самій рознарядці, внаслідок чого поставка за даною рознарядкою мала бути здійснена в повному обсязі в строк до 07.06.2010р.

Згідно з видатковою накладною №134 від 26.05.2010р. відповідачем було поставлено позивачу балочку центруючу у кількості 1900 од. на суму 451827,60 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, як вказує позивач, відповідачем не було довантажено продукції на суму 879874,80 грн.

Пунктом 10.1 договору від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 встановлено, що за порушення термінів постачання згідно п.5.2 договору постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

За таких обставин, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 175974,96 грн. (879874,80 грн. (сума недопоставленої продукції)*20% (штраф)).

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у поясненнях по суті спору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 31.03.2010р. між сторонами був підписаний договір поставки №ЦХП-03-01310-01, за умовами якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити продукцію, найменування, марки й кількості, яка вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Таким чином, в силу ст.ст.11, 712 Цивільного кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладаючи договір поставки, сторони визначили невід'ємною його частиною специфікацію №1 до договору поставки від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01, якою визначили перелік продукції, що підлягає поставці, загальну вартість продукції, що поставляється.

Зазначеним договором сторони також погодили умови постачання та приймання продукції зокрема, визначивши наступне: за умовами п.5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки позивача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації у рознарядці несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Таким чином, сторонами при укладені вказаного договору від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 було узгоджено певний порядок поставки, в основу якого покладено обов'язок саме замовника (позивача) надати постачальнику (відповідачу) рознарядку в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Як встановлено судом, в якості доказу направлення на адресу відповідача відповідної рознарядки на постачання продукції за договором від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 позивачем до матеріалів справи надано копію листа від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889 (а.с.20, т.1), адресованого директору ТОВ «УКРРОСМАШ», про свою готовність прийняти запасні частини до вантажних вагонів, а саме балочку центруючу у кількості 5600 одиниць на суму 1331702,40 грн. з ПДВ. Вказаний лист підписаний заступником директора підприємства Ю.В.Грищенко.

При цьому, копія вказаного листа містить на собі відмітку «Отримано 19.05.2010р.» та підпис невідомої особи.

Позивачем до матеріалів справи надано ще одну копію листа від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889 (а.с.16, т.2), адресованого директору ТОВ «УКРРОСМАШ», про свою готовність прийняти запасні частини до вантажних вагонів, а саме балочку центруючу у кількості 5600 одиниць на суму 1331702,40 грн. з ПДВ. Ця копія листа також підписана заступником директора підприємства Ю.В.Грищенко, проте, не містить у собі відповідної відмітки відповідача про її отримання.

Крім цього, як встановлено судом, при візуальному огляді підписи заступника директора підприємства Ю.В.Грищенко на вказаних копіях листів, що знаходяться на 20 аркуші у томі 1 справи та на 16 аркуші тому 2 справи, не є тотожніми.

Під час нового розгляду справи відповідачем повідомлено суд про неотримання ним від позивача відповідної рознарядки на постачання продукції.

Зокрема, згідно проведеного відповідачем службового розслідування не встановлено особу, підпис якої міститься на копії листа від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889.

Одночасно, згідно з наказом від 10.07.2012р. №1инв директора ТОВ «УКРРОСМАШ» було проведено інвентаризацію бухгалтерських документів за договором від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01.

За змістом складеного інвентаризаційного опису бухгалтерських документів за 2010р. за договором від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 відсутній відповідний лист позивача від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Письмові докази згідно із ст.36 Господарського процесуального кодексу України подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Ухвалою від 21.06.2012р. судом було зобов'язано, зокрема, позивача надати суду оригінал заяви від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889, а також докази направлення та вручення даної заяви ТОВ «УКРРОСМАШ».

Позивачем до матеріалів справи надано заяву від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889 (а.с.15, т.2), яка представлена суду у копії.

Будь-яких інших доказів, ніж копії листів від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889, що знаходяться на 20 аркуші у томі 1 справи та на 15, 16 аркушах тому 2 справи, позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги надані відповідачем письмові докази по справі, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України недоведеним є з боку позивача факт направлення на адресу відповідача рознарядки від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889 про постачання продукції за договором від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01.

При цьому, судом також враховано той факт, що часткове постачання товару позивачу, здійснене відповідачем згідно з видатковою накладною від 26.05.2010р. №134 (а.с.40, т.1), не може бути підтвердженням отримання відповідачем відповідної рознарядки від позивача. Зокрема, видаткова накладна від 26.05.2010р. №134 взагалі не містить у собі підстав для проведення сторонами господарської операції.

Як вказувалось вище, згідно п.5.2 договору кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту направлення на адресу відповідача рознарядки від 18.05.2010р. №ЦХП-20/3889 про постачання продукції за договором від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01, недоведеним є й факт виникнення у відповідача обов'язку з постачання продукції та, як наслідок, невиконання цього обов'язку відповідачем.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору від 31.03.2010р. №ЦХП-03-01310-01 щодо своєчасної поставки товару, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, відсутні й правові підстави для стягнення з відповідача передбаченого пунктом 10.1 договору штрафу в сумі 175974,96 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 175974,96 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

За таких обставин, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ», м.Донецьк про стягнення штрафу в сумі 175974 грн. 96 коп.

В судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.09.2012р.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Огороднік Д.М.

Суддя Демідова П.В.