Рішення

від 23.08.2012 по справі 5011-75/10874-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-75/10874-2012 23.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Король-груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1"

про визнання права власності

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача -Сігарьов Є.С. довіреність б/н від 17.08.2012

від відповідача -Шаргало Р.В. ліквідатор, постанова №46/91-б від 27.07.2012

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Король-груп" (далі-позивач, інвестор) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" (далі-відповідач, замовник) про визнання права власності на нежитлову будівлю, розташовану у місті Києві по вул. Фрунзе, 25-27, літера «А», площею 1830,4 кв.м., до складу якої входить підвал площею 298,9 кв.м.; поверх І площею 283,8 кв.м.; поверх ІІ площею 332,9 кв.м.; поверх ІІІ площею 325,4 кв.м.; поверх IV площею 326,5 кв.м. та мансарда площею 262,9 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 лютого 2007 року між сторонами було укладено інвестиційний контракт, за умовами якого відповідач як замовник зобов'язався збудувати і передати позивачу як інвестору нежитлову будівлю "Блок № 2" у складі готельно-офісного комплексу у м. Києві по вул. Фрунзе, 25-27 (об'єкт інвестування), а позивач як інвестор зобов'язувався забезпечити необхідне сприяння замовнику, здійснити фінансування об'єкта інвестування та прийняти його у свою власність на умовах укладеного контракту. Позивач зазначає, що вказаний об'єкт 8 серпня 2007 року відповідачем було введено в експлуатацію, а 17 вересня 2009 року передано позивачу за актом приймання-передачі, однак незважаючи на передачу позивачу об'єкта інвестування за актом, відповідач відмовляється надати позивачу оригінали правовстановлюючих документів в тимчасове користування для оформлення за позивачем як інвестором права власності на об'єкт інвестування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2012 порушено провадження у справі №5011-75/10874-2012, розгляд справи призначено на 20.08.2012.

20.08.2012 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за інвестиційним контрактом не виконав та не провів з відповідачем повний розрахунок, а тому він правомірно не надає позивачу оригінали правовстановлюючих документів для оформлення за позивачем права власності на об'єкт інвестування.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач просить визнати право власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 25-27 літера «А»площею 1830,4 м.кв, тоді як згідно технічного паспорту від 07.06.2012 площа вказаної будівлі складає 1764,0 м.кв.

В судовому засіданні 20.08.2012 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 23.08.2012 до 14 год. 30 хв.

23.08.2012 позивач подав заяву, в якій, посилаючись на те, що йому не було відомо про наявність технічного паспорту на спірний об'єкт та як наслідок не був відомий той факт, що у зв'язку з уточненням лінійних розмірів, зменшилась загальна площа спірного об'єкту, просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, розташовану у місті Києві по вул. Фрунзе, 25-27, літера «А»загальною площею 1764,0 кв.м., до складу якої входить: підвал площею 298,1 кв.м. (приміщення з №1 по №13 групи приміщень № 8 : №1 площею 32,9 кв.м., №2 - 23,5 кв.м., №3 - 22,8 кв.м., №4 - 10,2 кв.м., №5 - 19,5 кв.м., №6 - 12,2 кв.м., №7 - 36,2 кв.м., №8 - 20,6 кв.м., №9 - 23,1 кв.м., №10 - 16,9 кв.м., №11 - 17,6 кв.м., №12 - 46,0 кв.м, №13 -16,6 кв.м.); поверх І площею 283,8 кв.м. (приміщення з №1 по №12 групи приміщень №1: №1 площею 4,3 кв.м., №2 - 27,7 кв.м., №3 - 14,5 кв.м., №4 - 9,5 кв.м., №5 - 10,9 кв.м., №6 - 118,3 кв.м., №7 - 33,6 кв.м., №8 - 1,7 кв.м., №9 - 2,4 кв.м., №10 - 2,5 кв.м, №11 - 2,9 кв.м., №12 - 6,5 кв.м.; приміщення з №1 по №4 групи приміщень №2: №1 - 1,4 кв.м., №2 - 14,6 кв.м., №3 - 21,7 кв.м., №4-2,2 кв.м.; приміщення групи приміщень №3: №1 -7,8 кв.м. та місця загального користування приміщень №1-1,3 кв.м.); поверх II площею 332,8 кв.м. (приміщення з №1 по №12 групи приміщень №4: №1 -28,1 кв.м., №2 - 4,9 кв.м., №3 - 1,6 кв.м., №4 - 2,1 кв.м., №5 - 2,8 кв.м., №6 - 38,1 кв.м., №7 - 18,1 кв.м., №8 - 24,1 кв.м., №9 - 154,4 кв.м. №10 - 29,3 кв.м., №11 - 5,2 кв.м., №12- 24,1 кв.м.,); поверх III площею 325,4 кв.м. (приміщення з №1 по №13 групи приміщень №5: №1 - 18,0 кв.м., №2 - 11,2 кв.м., №3 - 5,1 кв.м., №4 - 1,7 кв.м., №5 - 2,0 кв.м., №6 - 2,9 кв.м., №7 - 34,7 кв.м., №8 - 168,9 кв.м., №9 - 14,5 кв.м., №10 - 17,1 кв.м., №11 - 23 кв.м., №12 - 15,1 кв.м., №13 - 11,2 кв.м.); поверх IV площею 263,0 кв.м. (приміщення з №1 по №13 групи приміщень №6: №1 - 28,5 кв.м., №2 - 5,0 кв.м., №3 - 1,8 кв.м., №4 - 2,1 кв.м., №5 - 2,7 кв.м., №6 -25,8 кв.м., №7 - 21,7 кв.м., №8 - 32,6 кв.м., №9 - 23,7 кв.м., №10 - 33,7 кв.м., №11 - 24,3 кв.м., №12 - 42,3 кв.м., №13 - 18,8 кв.м.,); мансарда площею 260, 9 кв.м. (приміщення з №1 по №10 групи приміщень №7: №1 -16,2 кв.м., №2 - 6,2 кв.м., №3 - 4,2 кв.м., №4 - 1,7 кв.м., №5 - 1,8 кв.м., №6 - 4,6 кв.м., №7 -110,2 кв.м, №8 - 84,0 кв.м., №9 - 16,1 кв.м., №10 - 15,9 кв.м.).

Подана заява відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому задовольняється судом і подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

В судовому засіданні 23.08.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд міста Києва,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

22 лютого 2007 року між відповідачем як замовником та позивачем як інвестором було укладено інвестиційний контракт, згідно з п. 1.1. якого відповідач зобов'язувався збудувати і передати позивачу нежитлову будівлю Блок № 2 у складі готельно-офісного комплексу по вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі м. Києва, а позивач зобов'язувався забезпечити необхідне сприяння замовнику, здійснити фінансування об'єкта інвестування та прийняти його у свою власність на умовах укладеного контракту.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного інвестиційного контракту, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей інвестиційний контракт є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Укладений між сторонами інвестиційний контракт відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України є підставою виникнення договірних зобов'язань, які згідно зі ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Умовами п.5.6 інвестиційного контракту сторони погодили, що їх взаємовідносини по цьому контракту як суб'єктів інвестування регулюються чинним в Україні законодавством щодо інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Зі змісту інвестиційного контракту вбачається, що результатом зроблених позивачем інвестицій став об'єкт інвестування - нежитлова будівля Блок № 2 у складі готельно-офісного комплексу по вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі м. Києва, який відповідач зобов'язаний передати у власність позивача.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в силу п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 328 ЦК України укладений сторонами інвестиційний контракт є підставою виникнення у позивача права власності на об'єкт інвестування на умовах, встановлених зазначеним контрактом.

Відповідно до укладеного сторонами інвестиційного контракту відповідач зобов'язаний був збудувати і передати позивачу, а останній прийняти у свою власність, об'єкт інвестування на умовах, передбачених інвестиційним контрактом, а саме після завершення будівництва відповідач передає позивачу об'єкт інвестування за актом приймання передачі, а інвестор зобов'язаний протягом 30 календарних днів після отримання письмового повідомлення про завершення будівництва прийняти від відповідача об'єкт інвестування за актом приймання-передачі (п.п. 1.1., 3.4., 3.5., 3.6. інвестиційного контракту).

Судом встановлено, що відповідач збудував об'єкт інвестування на спеціально відведеній для цього земельній ділянці, ввів його в експлуатацію та передав позивачу, а останній його прийняв у власність.

Так, як випливає з положень п. 1.6 інвестиційного контракту, право на спорудження об'єкта інвестування належить відповідачу на підставі рішення Київської міської ради № 348/449 від 08.07.1999 р. та дозволу на виконання будівельних робіт № 2016-Пд/р від 23.05.2006 р.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим Подільською районною державною адміністрацією та зареєстрованим Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 08.08.2007 р. за № 252, було прийнято в експлуатацію Блок № 2 готельно-офісного комплексу по вул. Фрунзе, 25-27, замовником і генеральним підрядником якого виступив відповідач.

Будівництво здійснено відповідачем на переданій йому в оренду Київською міською радою земельній ділянці по вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі м. Києва загальним розміром 0,0334 га для будівництва готельно-офісного комплексу, що підтверджується нотаріально посвідченим договором оренди земельної ділянки від 29.10.2002 р., укладеним між Київською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендарем).

Факт передачі позивачу та прийняття останнім об'єкту інвестування у власність підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 17.09.2009 р. до інвестиційного контракту, згідно із яким відповідач передав, а позивач прийняв у власність нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 25-27, літера "А", площею 1830,4 кв.м.

За змістом ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

В даному випадку право власності на введений в експлуатацію об'єкт інвестування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе , 25-27 виникло у товариства з обмеженою відповідальністю "Король-Груп»саме з моменту передання вказаного об'єкту на підставі акту приймання-передачі, тобто з 17.09.2009р., оскільки інвестиційний договір, на підставі якого позивач одержав у власність будівлю, згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність" не потребує ні нотаріального посвідчення, ні державної реєстрації. Інвестиційним договором від 22.02.2007 також не передбачено обов'язку сторін щодо нотаріального посвідчення вказаного інвестиційного договору.

Тобто незалежно від того, виконані чи не виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Король-Груп»його зобов'язання по інвестиційному договору право власності на будівлю, передану замовником будівництва інвестору на виконання інвестиційного договору перейшло саме з моменту передання майна, оскільки інший момент переходу права власності не передбачений ні умовами інвестиційного договору, ні законодавством.

(Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.10.2010 №11/610 та ін..)

Таким чином, на підставі інвестиційного контракту та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. ст.. 328, 334 ЦК України з моменту передачі відповідачем за актом приймання-передачі об'єкта інвестування позивач правомірно набув право власності на об'єкт інвестування.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В п. 3.8. інвестиційного контракту сторони домовились, що після передачі об'єкта інвестування позивачу за актом приймання-передачі відповідач має надати позивачу оригінали документів для оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування на період, необхідний для такого оформлення, зокрема договір оренди земельної ділянки, акт про прийняття в експлуатацію, дозвіл на виконання будівельних робіт. Після цього позивач має забезпечити оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування.

Пунктом 8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 також передбачено, що інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину, оформлення права власності здійснюється на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування, тобто за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Судом встановлено, що об'єкт інвестування було передано позивачу за актом приймання-передачі від 17.09.2009 р. Цей факт сторонами не заперечується.

Проте, в порушення п. 3.8. інвестиційного контракту відповідач не передає позивачу оригінали документів (зокрема договір оренди земельної ділянки, акт про прийняття в експлуатацію, дозвіл на виконання будівельних робіт), що перешкоджає останньому оформити правовстановлюючі документи на об'єкт інвестування та на власний розсуд здійснювати своє право власності на нерухоме майно, зокрема володіти, користуватись та розпоряджатися ним, укладаючи щодо майна договори та вчиняючи інші правочини.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає ненадання позивачу оригіналів зазначених документів правомірними діями (притриманням майна) до моменту виконання позивачем його обов'язку по оплаті об'єкту інвестування.

Таким чином, випливає, що відповідач на теперішній час не визнає за позивачем його право власності на об'єкт інвестування, що свідчить про наявність між сторонами спору щодо права власності.

Так, інвестиційним контрактом сторони передбачили обов'язок інвестора (позивача) повністю оплатити об'єкт інвестування не пізніше, ніж за 3 (три) місяці після підписання акту приймання-передачі та за умови передачі відповідачем позивачу оригіналів всіх документів для оформлення права власності на період необхідний для оформлення права власності, зокрема, дозвіл на виконання будівельних робіт, договір оренди земельної ділянки, акт вводу в експлуатацію (п.п. 3.1.1 п. 3.1 інвестиційного контракту).

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз змісту п.п. 3.1.1. п. 3.1 інвестиційного контракту дає підстави для висновку, що обов'язок позивача повністю оплатити об'єкт інвестування виникає лише після підписання акту приймання-передачі та передачі відповідачем позивачу оригіналів всіх документів для оформлення права власності. Тобто, лише після передачі відповідачем позивачу оригіналів всіх документів для оформлення права власності починає обчислюватися тримісячний строку для здійснення повної оплати.

Судом встановлено, що після підписання сторонами акту приймання-передачі від 17.09.2009 р., відповідач не передав позивачу оригінали зазначених документів, що не заперечує й сам відповідач.

Таким чином, за умовами інвестиційного контракту (п.п. 3.1.1.) обов'язок повної оплати об'єкта інвестування у позивача ще не настав.

Тоді як, згідно з ч. 1 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

За таких обставин, невизнання відповідачем за позивачем права власності на об'єкт інвестування та ненадання позивачу оригіналів необхідних документів з мотивів не проведення позивачем повної оплати є неправомірним та перешкоджає йому як інвестору вільно володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом інвестування як своєю власністю.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки, судом встановлено, що позивач правомірно набув право власності на об'єкт інвестування, а відповідач необґрунтовано його не визнає та обмежує в його здійсненні, право власності позивача на об'єкт інвестування підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню шляхом визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану у місті Києві на вул. Фрунзе, 25-27, літера «А», загальною площею 1764,0 кв.м. в складі, визначеному у технічному паспорті від 07.06.2012, згідно заяви позивача від 23.08.2012.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64380,00 грн.).

Відповідно до п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»№ 01-06/869/2012 від 05.07.2012 р., судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру). Аналогічну позицію викладено у постанові № 8/219-07 від 25.12.2007 р. Верховного Суду України.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/869/2012 від 05.07.2012 р., постанови № 8/219-07 від 25.12.2007 р. Верховного Суду України, враховуючи правову природу спору про визнання права власності, спір, який виник між сторонами по справі щодо визнання права власності на нерухоме майно носить майновий характер, внаслідок чого судовий збір повинен сплачуватися виходячи з вартості майна.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»визначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Статтею 2 цього ж Закону визначено, що платниками судового збору є - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду .

Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, сплатив квитанцією № ПН408219Р від 09.08.2012 суму судового збору в розмірі 1609,50 грн., однак в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідно до поданої відповідачем в судовому засіданні довідки від 20.08.2012 балансова вартість спірного майна станом на 01.01.2012 становить 3 070 010,48 грн., а тому судовий збір за розгляд даного позову становить 61 400,21 грн. (3 070 010,48 грн. х 2% = 61 400,21 грн.).

Таким чином, недоплачений позивачем судовий збір в сумі 59 790,71 грн. (61 400,21 грн. -1609,50 грн. = 59 790,71 грн.) підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Король-груп" (02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А, ідентифікаційний код 34806078) право власності на нежитлову будівлю, розташовану у місті Києві по вул. Фрунзе, 25-27, літера «А»загальною площею 1764,0 кв.м. та включає в себе: підвал площею 298,1 кв.м. (приміщення з №1 по №13 групи приміщень № 8 : №1 площею 32,9 кв.м., №2 - 23,5 кв.м., №3 - 22,8 кв.м., №4 - 10,2 кв.м., №5 - 19,5 кв.м., №6 - 12,2 кв.м., №7 - 36,2 кв.м., №8 - 20,6 кв.м., №9 - 23,1 кв.м., №10 - 16,9 кв.м., №11 - 17,6 кв.м., №12 - 46,0 кв.м, №13 -16,6 кв.м.); поверх І площею 283,8 кв.м. (приміщення з №1 по №12 групи приміщень №1: №1 площею 4,3 кв.м., №2 - 27,7 кв.м., №3 - 14,5 кв.м., №4 - 9,5 кв.м., №5 - 10,9 кв.м., №6 - 118,3 кв.м., №7 - 33,6 кв.м., №8 - 1,7 кв.м., №9 - 2,4 кв.м., №10 - 2,5 кв.м, №11 - 2,9 кв.м., №12 - 6,5 кв.м.; приміщення з №1 по №4 групи приміщень №2: №1 - 1,4 кв.м., №2 - 14,6 кв.м., №3 - 21,7 кв.м., №4-2,2 кв.м.; приміщення групи приміщень №3: №1 -7,8 кв.м. та місця загального користування приміщень №1-1,3 кв.м.); поверх II площею 332,8 кв.м. (приміщення з №1 по №12 групи приміщень №4: №1 -28,1 кв.м., №2 - 4,9 кв.м., №3 - 1,6 кв.м., №4 - 2,1 кв.м., №5 - 2,8 кв.м., №6 - 38,1 кв.м., №7 - 18,1 кв.м., №8 - 24,1 кв.м., №9 - 154,4 кв.м. №10 - 29,3 кв.м., №11 - 5,2 кв.м., №12- 24,1 кв.м.,); поверх III площею 325,4 кв.м. (приміщення з №1 по №13 групи приміщень №5: №1 - 18,0 кв.м., №2 - 11,2 кв.м., №3 - 5,1 кв.м., №4 - 1,7 кв.м., №5 - 2,0 кв.м., №6 - 2,9 кв.м., №7 - 34,7 кв.м., №8 - 168,9 кв.м., №9 - 14,5 кв.м., №10 - 17,1 кв.м., №11 - 23 кв.м., №12 - 15,1 кв.м., №13 - 11,2 кв.м.); поверх IV площею 263,0 кв.м. (приміщення з №1 по №13 групи приміщень №6: №1 - 28,5 кв.м., №2 - 5,0 кв.м., №3 - 1,8 кв.м., №4 - 2,1 кв.м., №5 - 2,7 кв.м., №6 -25,8 кв.м., №7 - 21,7 кв.м., №8 - 32,6 кв.м., №9 - 23,7 кв.м., №10 - 33,7 кв.м., №11 - 24,3 кв.м., №12 - 42,3 кв.м., №13 - 18,8 кв.м.,); мансарда площею 260, 9 кв.м. (приміщення з №1 по №10 групи приміщень №7: №1 -16,2 кв.м., №2 - 6,2 кв.м., №3 - 4,2 кв.м., №4 - 1,7 кв.м., №5 - 1,8 кв.м., №6 - 4,6 кв.м., №7 -110,2 кв.м, №8 - 84,0 кв.м., №9 - 16,1 кв.м., №10 - 15,9 кв.м.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Король-груп" (02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А, ідентифікаційний код 34806078) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, рахунок № 31215206783001, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 59 790 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 71 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 49, кв. 39, ідентифікаційний код 16396804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Король-груп" (02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А, ідентифікаційний код 34806078) 61 400 (шістдесят одну тисячу чотириста) грн. 21 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2012.

Суддя Т.В.Васильченко