Рішення

від 03.09.2012 по справі 5015/2598/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.12 Справа № 5015/2598/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів", м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства "Нагорянка", с. Нагоряни

про стягнення 1 239 630 грн. 55 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Кравчук Р.С., представник (довіреність від 29.07.2011 р.);

від відповідача: не з'явився;

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Львів", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства "Нагорянка", с. Нагоряни про стягнення 1 239 630 грн. 55 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.06.2012 р. призначив розгляд справи на 16.07.2012 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 20.08.2012 р., 03.09.2012 р. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 950 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. В рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору відповідачем було передано в іпотеку нерухоме майно. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту у строк, встановлений договором, не виконав. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з позовною заявою в суд із вимогами про розірвання кредитного договору, стягнення суми кредиту, процентів і нарахованих штрафних санкцій шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно. Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2009 р. у справі №15/233 позов задоволено повністю, однак, станом на дату розгляду справи №5015/2598/12 заборгованість по кредитному договору за рахунок заставленого майна не погашено. Таким чином, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка становить 950 000 грн. 00 коп. по кредиту, 202 599 грн. 98 коп. по сплаті процентів. За порушення строків повернення кредиту відповідачу нараховано пеню в розмірі 71 732 грн. 64 коп., за порушення строків сплати відсотків -пеню в розмірі 15 297 грн. 93 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 25.06.2012 р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 03.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.09.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12 березня 2008 р. між ЗАТ АКБ "Львів", правонаступником якого є ПАТ АКБ "Львів" (банк) та ФГ "Нагорянка" (позичальник) було укладено кредитний договір №29.

За цим договором банк (позивач) відкриває позичальнику (відповідачу) відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 950 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.5. договору плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 17% річних.

Пунктом 1.8. договору встановлено, кредит погашається згідно графіку погашення, але не пізніше 11 березня 2011 р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується випискою по банківському рахунку та меморіальними ордерами.

12 червня 2008 р. сторони уклали додаток №1 до кредитного договору, яким встановили з 25.06.2008 р. процентну ставку в розмірі 19% річних.

25 липня 2008 р. сторони уклали додаток №2 до кредитного договору, яким встановили з 25.07.2008 р. процентну ставку в розмірі 20% річних.

9 жовтня 2008 р. сторони уклали додаток №3 до кредитного договору, яким встановили з 01.01.2009 р. процентну ставку в розмірі 25% річних.

Згідно п. 4.1. договору позичальник самостійно сплачує банку щомісяця в термін до останнього робочого дня місяця нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №29 від 12.03.2008 р. між відповідачем та позивачем 12.03.2008 р. укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований за № 2943, згідно з яким відповідач передав позивачу в іпотеку належне йому на праві приватної власності майно, а саме: земельну ділянку, площею 3,0000 гектари, кадастровий номер 4623610100:01:005:0002, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Садова.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору №29 від 12.03.2008 р., ПАТ АКБ "Львів" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про розірвання кредитних договорів, укладених між сторонами, в тому числі кредитного договору №29 від 12.03.2008 р.. ПАТ АКБ "Львів" просив також суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитних договорах, в тому числі згідно кредитного договору №29 від 12.03.2008 р. (950 000 грн. 00 коп. по кредиту, 202 599 грн. 98 коп. по відсотках, 19 974 грн. 75 коп. пені) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 08.05.2007 р. та договору іпотеки від 12.03.2008 р., а саме: земельну ділянку площею 3,000 га, кадастровий номер 4623610100:01:005:0002, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Садова шляхом проведення прилюдних торгів.

22.12.2009 р. господарський суд Львівської області у справі №15/233 виніс рішення, яким позов задоволив повністю, розірвав кредитний договір №29 від 12.03.2008 р., стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору №29 від 12.03.2008 р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та судові витрати.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2009 р. у справі №15/233 набрало законної сили 11.01.2010 р. У цей же день було видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

ПАТ АКБ "Львів" звернулося до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження.

10 травня 2012 р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу, виданого 11.01.2010 р. у справі 15/233) без виконання.

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача по кредитному договору №29 від 12.03.2008 р. суми кредиту в розмірі 950 000 грн. 00 коп., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 202 599 грн. 98 коп., пені в розмірі 87 030 грн. 57 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як зазначено у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, заборгованість по кредитному договору №29 від 12.03.2008 р. станом на дату розгляду справи №5015/2598/12 не погашена, наказ від 11.01.2010 р. у справі №15/233 на виконанні не перебуває, тобто, рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2009 р. у справі №15/233 станом на дату судового розгляду не виконано. Відповідачем зворотнього не доведено.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно п. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 4.3. кредитного договору №29 від 12.03.2008 р. за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник, в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі.

Позивачем з посиланням на вищевказаний пункт кредитного договору №29 від 12.03.2008 р. нараховано та заявлено до стягнення за період з 18.12.2011 р. по 15.06.2012 р. пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 71 732 грн. 64 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 15 297 грн. 93 коп.

Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки розірвання договору, за якими у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Статтею 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Як зазначалося вище, кредитний договір №29 від 12.03.2008 р. рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2009 р. у справі №15/233 розірвано, дане рішення набрало законної сили 11.01.2010 р.

Припинення зобов'язань сторін по цьому договору не означає, що позичальника звільнено від виконання зобов'язань по погашенню заборгованості, яка виникла до розірвання зазначеного кредитного договору. Проте, розірвання у судовому порядку кредитного договору виключає можливість нарахування неустойки після припинення цього договору.

Таким чином, вимога про сплату пені в розмірі 87 030 грн. 57 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає, оскільки такі нарахування проведені після припинення договірних відносин відповідно до умов договору, який припинений.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 950 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 202 599 грн. 98 коп. заборгованості по сплаті процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Нагорянка", с. Нагоряни, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 22418674) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів", м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) 950 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 202 599 грн. 98 коп. заборгованості по сплаті процентів, 23 049 грн. 68 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.