Постанова

від 28.08.2012 по справі 5027/144/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.12 Справа № 5027/144/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Альфа», м Чернівці б/н від 22.06.2012 р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 10.04.2012 р. (суддя Миронюк С. О.)

у справі № 5027/144/2012

за позовом ТОВ «Альтан-Груп», м. Київ

до відповідача Малого приватного підприємства «Альфа», м Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 336 596, 32 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.04.2012 р. у справі № 5027/144/2012, враховуючи додаткове рішення від 17.04.2012 р., задоволено позов ТОВ «Альтан-Груп», м. Київ, з Малого приватного підприємства «Альфа», м Чернівці на користь позивача стягнуто 308 699, 70 грн. боргу, 17 685, 90 грн. пені, 3 423, 09 грн. 3 % річних, 1 723, 74 грн. інфляційних втрат, 1 000 грн. штрафу, а також 6 731, 93 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, на суму якої нараховані пеня, інфляційні втрати, 3 % річних та штраф, згідно укладеного між сторонами договору поставки.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення частково скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково, зазначаючи, що в період з вересня по жовтень 2011 року на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 31/01 відповідачем було сплачено 201 700 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, а тому заборгованість становить 123 799, 70 грн., а не 308 699, 70 грн., як встановлено судом першої інстанції. Відповідно, перерахуванню підлягають як пеня, інфляційні втрати, 3 % річних, так і штраф, на думку апелянта, нарахований безпідставно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Чернівецької області без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що 10.10.2011 р. ТОВ «Альтан-Груп»передало товар МКП «Альфа», що підтверджується видатковою накладною № РН-0000031 від 10.10.2011 р. на сумку 325 499, 70 грн. та товарно-транспортною накладною № 000345 від 10.10.2011 р. Відповідач оплатив товар частково, в сумі 16 800 грн., в результаті чого сума його заборгованості перед позивачем становить 308 699, 70 грн. Відповідно, позивач вважає, що ним вірно нараховані 3 % річних, інфляційних втрат, пені, а також штрафу у зв'язку із відмовою провести взаєморозрахунки.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.08.2011 р. між ТОВ «Альтан-Груп»(продавець) та МПП «Альфа» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 31/01, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець приймати і своєчасно оплачувати нафтопродукти (товар) згідно умов цього договору і додатків до нього, які є невід'ємною частиною цього договору. Додаток (рахунок-фактура) до договору оформляється на кожну окрему партію товару (п. 1.2). Кожний наступний додаток не скасовує і не припиняє дію попередніх додатків ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ньому прямо не вказано інше (п. 1.3).

Згідно п. 4.1 даного договору, оплата за товар, що поставляється за даним договором, здійснюється у національній валюті України, у безготівковій формі через установи банків шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця. Покупець сплачує попередньою оплатою в сумі 100 % вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури (п. 4.2). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про здійснення оплати шляхом передачі по факсу копії платіжного доручення чи будь-яких інших платіжних документів (п. 4.3).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.10.2011 р. продавець виставив покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000031 на суму 325 499, 70 грн. і відповідно до видаткової накладної № РН-0000031 та товарно-транспортної накладної № 000345 від 10.10.2011 р., поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на суму, вказану в рахунку-фактурі (а. с. 19 -21).

Проте, як вбачається з банківських виписок по особовому рахунку позивача (а. с. 24 - 26), згідно призначення платежу, ТОВ МКП «Альфа»лише частково здійснило оплату за поставлений на підставі рахунку-фактури № 0000031 товар -в сумі 16 800 грн. Зокрема, 09.11.2011 р., 17.11.2011 р. та 25.11.2011 р. відповідачем оплачено 6 800 грн., 5 000 грн. та 5 000 грн. відповідно згідно рахунку-фактури № СФ-0000031 від 10.10.2011 р.

Таким чином, по заявленому до стягнення у позовній вимозі рахунку-фактурі № 0000031 та видатковій накладній № 0000031, у відповідача перед позивачем наявний борг за поставлені на підставі даного рахунку по видатковій накладній № 0000031 нафтопродукти в розмірі 308 699, 70 грн.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно банківських виписок по особовому рахунку позивача (а. с. 24 -26) підтверджується, що відповідачем дійсно сплачено позивачу суму в розмірі 201 700 грн. Проте, в платіжних дорученнях в призначеннях платежу вказані рахунки №№ 0000029, 0000031, 0000032, що підтверджує постачання палива та здійснення оплати на підставі інших рахунків, зокрема: по рахунку № 0000029 -поставлено паливо на суму 158 741, 44 грн. і копію даного рахунку-фактури долучено до матеріалів справи. Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума поставки нафтопродуктів по договору становить 484 241, 11 грн.

Заявлені позовні вимоги тільки по поставці продукції згідно рахунку № 0000031 та видатковій накладній № 0000031. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог, якщо тільки це не є необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (ст. 83 ГПК України). Відповідач не виконав вимоги суду щодо підтвердження належними та допустимими доказами належності та можливості зарахування сум, сплачених платіжними дорученнями з призначенням платежу «оплата за паливо згідно рахунку-фактури № 0000032», в оплату за паливо згідно рахунку-фактури № 0000031.

Враховуючи, що на вимогу суду відповідач не подав доказів спростування чи помилковості оплати по рахунку № 0000032, а позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення заборгованість за поставлений товар по договору на підставі інших рахунків, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставку товару згідно рахунку-фактури № 0000031 на суму 308 699, 70 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку порушення покупцем строку оплати товару, вказаного в додатку, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені за прострочення строку оплати товару, здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання зобов'язання. Сплата пені і відшкодування збитків не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Так, враховуючи норми чинного законодавства, зокрема п. 6 ст. 232 ГК України, а також положення укладеного між сторонами договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу вірно нарахована пеня в розмірі 17 685, 90 грн. за період з 11.10.2011 р. по 21.02.2012 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність розрахунків позивача, вважає вірним нарахування 3 423, 09 грн. 3 % річних за період з 11.10.2011 р. по 21.02.2012 р., а також 1 723, 74 грн. інфляційних втрат за листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року.

Також, судом встановлено, що 22.11.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 01/1811 від 18.11.2011 р. з вимогою погасити заборгованість та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2011 р. по 18.11.2011 р. Проте, дана претензія залишена відповідачем без розгляду і належного реагування. Направлення даних документів відповідачу підтверджується поштовим описом вкладення у лист (а. с. 30), поштовою квитанцією (а. с. 31).

Договором поставки, а саме п. 4.4, передбачено, що на вимогу продавця сторони в 10-денний строк проводять звірку розрахунків по поставці товару і його оплаті зі складанням актів звірки. За відмову однієї із сторін провести звірку розрахунків в порядку і терміни, передбачені в п. 4.3, винна сторона сплачує штраф в розмірі 1 000 грн. (п. 6.4).

Відтак, судом також правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу.

Крім цього, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до позивача про зарахування суми, надлишково чи помилково сплачені на підставі інших рахунків, в рахунок наявної заборгованості відповідача по рахунку № 0000031.

Згідно ч. 3 ст. 105 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 10.04.2012 р. у справі № 5027/144/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Альфа», м Чернівці -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 31.08.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.