cpg1251
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.09.12 Справа № 5015/2023/12
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Хабіб М.І.
Якімець Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходорівський м`ясокомбінат"(надалі ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат") №814 від 22.06.2012р. (вх. №1228 від 03.07.2012р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2012р.
у справі № 5015/2023/12
за позовом: Приватного підприємства "Станіслав-монтаж" (надалі ПП "Станіслав-монтаж")
до відповідача: ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат"
про стягнення 18 670,06 грн.,
за участю:
від позивача: Савчук М.І. -представник (довіреність № 16/07 від 16.07.2012р.)
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.06.2012р. у справі № 5015/2023/12 (суддя Морозюк А.Я.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат" на користь ПП «Станіслав-монтаж»17 550,00 грн. - основного боргу, 162,86 грн. -3% річних, 87,86 грн. -інфляційних нарахувань, 1 534,56 грн. -судового збору, 890,04 грн. -витрат на оплату послуг адвоката. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 35,27 грн. та пені в сумі 834,07 грн. Повернено ПП «Станіслав-монтаж»31,50 грн. судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання, за яке відповідач після встановлення та введення його в експлуатацію не оплатив позивачу 17 550,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Також зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якої обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Стверджує, що позивач не виконав своїх зобов'язань згідно п. 1.1. договору № 363 купівлі-продажу підіймальної платформи П-1500 щодо встановлення у приміщенні ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат" підіймальної платформи, а отже, відповідно у відповідача не виникло обов'язку по оплаті, оскільки необхідною умовою для цього є встановлення обладнання, чого здійснено не було. Просить задоволити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012р. у справі № 5015/2023/12 в частині задоволених позовних вимог скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в стягненні з ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат" 17 550,00 грн. -основного боргу, 162,86 грн. -3% річних, 87,86 грн. -інфляційних нарахувань, 1 534,56 грн. -судового збору, 890,04 грн. -витрат на оплату послуг адвоката.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними. Вказує, що твердження апелянта стовно неналежного виконання ПП «Станіслав-монтаж»обов`язків по поставці підіймальної платформи є безпідставними, оскільки, накладною №10 від 25.11.2011р. підтверджується факт передачі апелянту від позивача підіймальної платформи. Даний факт підтверджується також наявністю підпису особи -директора ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат", що прийняла товар. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат" на рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012р.
Апелянт не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 19.07.2012р.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позиваача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 07.06.2012р. у справі № 5015/2023/12 з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2011 року між ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат" (покупець) та ПП «Станіслав-монтаж»(продавець) укладено договір №363 купівлі-продажу підіймальної платформи П-1500, за умовами якого продавець поставляє та встановлює в приміщенні покупця підіймальну платформу (в подальшому обладнання) в/п 1500 кг розміром 2100 х 1200 мм, висота підіймального ходу 1400 мм, в кількості - 1 шт. (а.с.8-9).
Сторони узгодили, що загальна вартість товару, що продається за цим договором становить 47 550,00 грн., в т.ч. ПДВ = 7 925,00 грн. (п. 2.1. договору).
Згідно п.3.1 договору розрахунок за поставлене обладнання проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця: до початку виготовлення обладнання 30 000,00 грн., після встановлення обладнання на протязі п'яти банківських днів 17 550,00 грн.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що передача обладнання від продавця до покупця здійснюється на підставі підписання первинних документів про передачу приймання обладнання.
В пункті 5.1 договору вказано, що покупець зобов'язаний провести розрахунок за обладнання; прийняти обладнання від продавця у встановлені строки за цим договором.
Продавець зобов'язаний передати обладнання покупцю в встановлені терміни та відповідної якості, яка відповідає нормативним документам України (п. 5.2 договору).
За умовами пункту 6.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору згідно чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10.1 даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Договір купівлі-продажу підіймальної платформи П-1500 за № 363 від 28.09.2011р. підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.
В матеріалах справи наявна копія належним чином оформленої накладної № 10 від 25.11.2011р., згідно якої позивач здав, а відповідач (Матвійко Д.С. - директор, довіреність № 586 від 23.11.2011р.) прийняв без жодних зауважень на підставі договору № 363 від 28.09.2011р. підіймальну платформу: стіл ПГН-14-21-12-УХЛ, кількість - 1 шт., загальною вартістю 47 550,00 грн. (а.с.11-12).
Крім того, актом вхідного контролю на встановлене обладнання від 11.01.2012 р., який підписаний та скріплений печатками постачальника (ТзОВ "НПО "Завод малогабаритних конструкцій), позивача та відповідача, підтверджується факт встановлення обладнання - підіймального столу ПГН-14-21-12-УХЛ1 ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат", поставлене обладнання відповідає параметрам, зазначеним в паспорті виробу, справне і придатне до експлуатації (а.с.10).
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу підіймальної платформи П-1500 за № 363 від 28.09.2011р.
Із копії банківської виписки з особового рахунку ПП «Станіслав-монтаж»за 29.09.2011 року вбачається, що ТзОВ «Ходорівський м'ясокомбінат»здійснило авансову оплату за підіймальну платформу в сумі 30 000 грн. (а.с.72).
В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на виконання своїх договірних зобов'язань відповідач авансом оплатив 30 000,00 грн. вартості отриманого обладнання.
В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази здійснення відповідачем повного розрахунку за поставлене позивачем обладнання, а саме: перерахування грошових коштів в сумі 17 550,00 грн. на протязі п'яти банківських днів після встановлення обладнання.
13.02.2012р. позивач надіслав відповідачу вимогу про погашення заборгованості в сумі 17 550,00 грн. до 17.02.2012р. (а.с.13).
ТзОВ "Ходорівський м`ясокомбінат" залишив вищевказану вимогу без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.
При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:
Згідно п. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 28.09.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 363 купівлі-продажу підіймальної платформи П-1500, на виконання умов якого позивач передав відповідачу підіймальну платформу: стіл ПГН-14-21-12-УХЛ вартістю 47550,00 грн., про що свідчать підписані обома сторонами накладна № 10 від 25 листопада 2011 року та акт вхідного контролю на встановлене обладнання від 11.01.2012 року.
Відповідачем не надано доказів виконання в повному обсязі взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого обладнання.
Відтак, сума боргу відповідача перед позивачем за договором № 363 від 28.09.2011р. підтверджується матеріалами справи та становить 17 550,00 грн.
Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано і правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 17 550,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції правомірно частково задоволив вимоги позивача, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, яким передбачено обов'язок відповідача сплатити 17 550,00 грн. після встановлення обладнання на протязі п'яти банківських днів.
Акт вхідного контролю на встановлене обладнання був складений 11.01.2012 року. Отже, відповідач повинен був здійснити оплату за обладнання на протязі п'яти банківських днів після його встановлення, тобто, до 16.01.2012 року.
Законним і обгрунтованим є оскаржуване рішення місцевого господарського суду також в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 834,07 грн. за період прострочення з 16.01.2012 по 10.05.2012 року.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що в договорі № 363 купівлі-продажу підіймальної платформи П-1500 від 28.09.2011 року не передбачено відповідальності за прострочку платежу у вигляді пені та її розміру, отже правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 834,07 грн. відсутні.
В частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних нарахувань рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 року в даній справі не оскаржується.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо незазначення в акті вхідного контролю на встановлене обладнання від 11.01.2012 року місця його складення та розбіжностей у найменуванні обладнання між даними акту (стіл ПГН-14-21-12-УХЛ1) довіреності №585 від 23.11.2011 року та накладній №10 від 25.11.2011 р. (стіл ПГН-14-21-12-УХЛ), без цифри 1 (один), колегією суддів не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки ці розбіжності не є істотними та не спростовують факту виконання позивачем взятих на себе зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012р. у справі № 5015/2023/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Хабіб М.І.
Якімець Г.Г.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2012 |
Оприлюднено | 10.09.2012 |
Номер документу | 25891328 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Зварич О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні