Постанова

від 17.08.2012 по справі 2а/1270/5460/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5460/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого: Коршикова С.К.

при секретарі: Тельдековій Н.В.

за участю:

представник позивача: Мартиросян Л.С.,

представник позивача: Савченко В.Ю.,

представник відповідача: Пучков В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» до Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102200 від 06.07.2012, податкового повідомлення-рішення № 0000112200 від 06.07.2012 та податкового повідомлення-рішення № 0000122200, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Стахановська швейна фабрика» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2012 року № 0000102200, № 0000112200, № 0000122200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Стахановською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Стахановська швейна фабрика», код за ЄДРПОУ 00308726 з питання правомірності нарахування податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. по взаємовідносинам з підприємством ПП «Луганськенерголюкс», код ЄДРПОУ 34791182.

За результатами вказаної перевірки Стахановською ОДПІ був складений Акт перевірки від 20.06.2012 р. № 77/22-00308726.

Актом перевірки встановлено порушення ПАТ «Стахановська швейна фабрика»:

1. п.5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакції Закону України від 22.05.1997 р № 283/97-ВР ( із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 3999,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 1188,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 1981,00 грн., за 3 квартал в сумі 3999,00 грн., за 2010 рік в сумі 3999,00 грн.;

2. пп.7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього в сумі 3198,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 641,00 грн., за березень 2010 року у сумі 309,00 грн., за червень 2010 року у сумі 636,00 грн., за липень 2010 року у сумі 1113,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 499,00 грн.;

3. ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які передбачені цими статтями, і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинам з придбанням товару у ПП «Луганськенерголюкс» протягом січня, березня, червня, липня, вересня 2010 року на загальну суму 19188,00 грн., у тому числі ПДВ 3798,00 грн.

ПАТ «Стахановська швейна фабрика» не погодилось з висновками, вказаними в Акті перевірки від 20.06.2012 № 77/22-00308726 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Стахановська швейна фабрика» та надало заперечення від 25.06.2012 № 214 на Акт перевірки.

04 липня 2012 року ПАТ «Стахановська швейна фабрика» отримало відповідь на заперечення до акту перевірки «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Стахановська швейна фабрика», а 06 липня 2012 року ПАТ «Стахановська швейна фабрика» отримано три податкових повідомлень-рішень, якими встановлені порушення закону, а саме:

- податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2012 № 0000102200, встановлено, що згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) на підставі акту перевірки № 77/22/308726 від 20.06.2012 встановлено порушення п. 1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Стахановська швейна фабрика» за платежем - податок а прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання у розмірі 4999,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев`ять грн.. 00 коп.), з яких 3999,00 грн. - сума грошового зобов'язання, 1000,00 грн. - сума штрафних санкцій;

- податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2012 № 0000112200, встановлено, що згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 на підставі акта перевірки № 77/22/308726 від 20.06.2012 встановлено порушення п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і на момент перевірки заявлені до відшкодування суми ПДВ відшкодовано у розмірі 641,00 грн., визначене податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано ПАТ «Стахановська швейна фабрика» сплатити суму податку у розмірі 641,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1281,00 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2012 № 0000122200, встановлено, що згідно з пп. 54.3.2 пп. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами і доповненнями) на підставі акта перевірки № 77/22/308726 від 20.06.2012 встановлено порушення п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 954 грн. 00 коп. (дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.), з яких 636,00 грн. - сума грошового зобов'язання, 318,00 грн. - штрафні санкції.

ПАТ «Стахановська швейна фабрика» вважає, що висновки про наявність порушень, зазначені в акті перевірки Стахановської ОДПІ від 20.06.2012 №77/22-00308726, ґрунтуються лише на припущеннях, зроблені без з'ясування всіх обставин справи, без належного аналізу та надання належної оцінки бухгалтерським документам, що призвело до постановлення незаконних та необґрунтованих податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2012 року № 0000102200, № 0000112200, № 0000122200

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та письмових поясненнях до адміністративного позову з приводу укладення договору та прийому товарів, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стахановська об'єднана Державна податкова інспекція Луганської області державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти позову, у судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Стахановська швейна фабрика» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Стаханівської міської ради Луганської області 02.11.1993 за № 13921070013000241 (а.с.20) та перебуває на обліку як платник податків в Стахановській ОДПІ Луганської області ДПС (а.с.22).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 08.07.1997, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 003087212044, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100339071 (а.с.21).

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79 ст. 79 ПКУ та відповідно до наказу Стаханівської ОДПІ від 07.06.2012 №290, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Стахановська швейна фабрика» (код за ЄДРПОУ 00308726) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, по взаємовідносинам з підприємством ПП «Луганськенерголюкс» (код за ЄДРПОУ 34791182) за результатами якої складено акт від 20.06.2012 № 77/22-00308726 (а.с.23-35).

Згідно висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення ПАТ «Стахановська швейна фабрика»:

1. п.5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакції Закону України від 22.05.1997 р № 283/97-ВР ( із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 3999,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 1188,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 1981,00 грн., за 3 квартал в сумі 3999,00 грн., за 2010 рік в сумі 3999,00 грн.,

2. пп.7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього в сумі 3198,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 641,00 грн., за березень 2010 року у сумі 309,00 грн., за червень 2010 року у сумі 636,00 грн., за липень 2010 року у сумі 1113,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 499,00 грн.

3. ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які передбачені цими статтями, і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинам з придбанням товару у ПП «Луганськенерголюкс» протягом січня, березня, червня, липня, вересня 2010 року на загальну суму 19188,00 грн., у тому числі ПДВ 3798,00 грн.

25 червня 2012 року на адресу Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області державної податкової служби вх. № 11154/10, позивачем були надані заперечення на акту від 20.06.2012 № 77/22-00308726 (а.с.36-38).

Згідно відповіді Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області державної податкової служби від 04.07.2012 № 4446/10/22 на заперечення до акту від 20.06.2012 № 77/22-00308726, висновки зазначеного акту перевірки, визнані правомірними та такими, що зроблені відповідно до чинного законодавства (а.с.39-41).

06 липня 2012 року відповідачем на підставі акту від 20.06.2012 № 77/22-00308726 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000102200 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Стахановська швейна фабрика» за платежем - податок а прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання у розмірі 4 999,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев`ять грн. 00 коп.), з яких 3 999,00 грн. - сума грошового зобов'язання, 1 000,00 грн. - сума штрафних санкцій (а.с.42);

- № 0000112200 відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і на момент перевірки заявлені до відшкодування суми ПДВ відшкодовано у розмірі 641,00 грн., визначене податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано ПАТ «Стахановська швейна фабрика» сплатити суму податку у розмірі 641,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 281,00 грн. (а.с.44);

- № 0000122200 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 954 грн. 00 коп. (дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.), з яких 636,00 грн. - сума грошового зобов'язання, 318,00 грн. - штрафні санкції (а.с.45).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ПАТ «Стахановська швейна фабрика» та ПП «Луганськенерголюкс» було укладено договір постачання товару від 25.05.2011 № 15 (а.с.28).

Відповідно до умов договору постачальник приймає на себе зобов'язання постачати та надавати у власність покупця Товар, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати на умовах, передбачених договором Товар, у відповідності з його асортиментом, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Право власності на Товар переходить до покупця з моменту фактичного постачання товару. Датою постачання Товару вважається дата підписання видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору, позивачем були надані суду рахунок від 27.07.2011 №480 (а.с.25), видаткова накладна від 27.07.2011 №480 (а.с.26), податкова накладна від 27.07.2011 №480 (а.с.27), платіжне доручення від 27.07.2011 №612 (а.с.29).

Зазначена податкова накладна відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за ІІІ квартал 2011 року Розділ ІІ, № з/п 12, від 27.07.2011 №480, сума ПДВ 926,67 грн. Сума ПДВ у розмірі 926,67 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 18, постачальник 369175212067.

Однак вказані первинні документи, надані позивачем, не спростовують висновків відповідача за результати перевірки за господарськими операціями з вказаним контрагентом.

При цьому слід зазначити, що документів, які б підтверджували транспортування ТМЦ (товарно-транспортну накладну, подорожній лист) до перевірки не надано, як не надано їх і суду.

Суд вважає, що для отримання права на формування валових витрат має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

Отримання і реалізація цінностей при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.

В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності, прямо та/або опосередковано, могли би підтверджувати фактичну поставку товару, суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданої господарської операції, а саме доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданої господарської операції та які б спростовували висновки, викладені податковим органом в акті перевірки від 22.06.2012 №77/22-00308726 про відсутність у ТОВ «Луганськелектролюкс» адміністративного-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань (відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів).

Крім того, під час розгляду позивачем не було надано будь-якого листування, доказів обміну комерційними пропозиціями з приводу укладання наведеного вище договору, що є звичайною діловою практикою при виборі контрагентів, у т.ч. з метою з'ясування наявності у ТОВ «Луганськелектролюкс» матеріальних та людських ресурсів для виконання певних угод.

Крім того, не надано до суду і доказів укладання додаткових угод, щодо визначення умов доставки товару визначеного в договорі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд зауважує, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України).

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Далі, судом встановлено, що вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року, що набрав законної сили, було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 1 ст. 396 КК України громадянина ОСОБА_4 та визнано винною у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 1 ст. 396 КК України громадянку ОСОБА_5, які згідно вироку суду у кримінальній справі скоїли злочини за наступних обставин.

Так, відповідно до зазначеного вироку громадяни ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вчинили наступні злочини при наступних обставинах.

Особа, відносно якого кримінальна справа виділена в окреме виробництво у зв'язку з розшуком, діюче умисне і протиправно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконних доходів, здійснюючи фіктивне підприємництво шляхом придбання і залучення раніше зареєстрованих на території міста Луганська суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - приватного підприємства «Луганськенерголюкс» (код ЕГРПУ 34791182), та інших з метою прикриття незаконної діяльності даних підприємств по формуванню на підставі явно підроблених документів права на податковий кредит, а також незаконного заволодіння бюджетними засобами шляхом їх привласнення при заяві до органів ДПС вимог на відшкодування ПДВ по проведених ними безтоварним операціям і незаконно сформованому по них податковому кредиту, приблизно в середині січня 2010 року, точнішу дату в ході досудового слідства встановити не представилось можливим, розробило план злочинів, згідно якого на території міста Луганська мало намір придбати зареєстровані підприємства , для подальшого незаконного ви користування, у фіктивному підприємстві.

За допомогою придбаних суб'єктів підприємницької діяльності особа, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме виробництво у зв'язку з розшуком, мала б нагоду шляхом складання явно підроблених документів від імені осіб, на яких зареєстровані вказані підприємства по прибуткових видаткових операціях, незаконно підтверджувати право на податковий кредит в документах обов'язкової податкової звітності по податку на додану вартість, що щомісячно надаються до ДПС, використовуючи банківські рахунки придбаних підприємств, переказувати грошові кошти з безготівкової форми в готівкову, одержуючи невраховані суми наявних грошових коштів для їх витрачання на придбання різних товарно-матеріальних цінностей за заниженими цінами, одержувати документальне підтвердження оплати по безтоварних операціях, проводити через банківські рахунки підприємств безготівкові грошові кошти з метою штучного завищення вартості товару для придбаних їм підприємств, а також додання видимості законності фінансово-господарської діяльності підконтрольних СПД при транзиті грошових коштів в оплату товару, що поставляється легальними підприємствами.

Для документального обґрунтування перерахування вказаних коштів, виготовлялися підроблені прибутково-видаткові документи, які після належного оформлення повинні були використовуватися при складанні документів обов'язкової податкової звітності.

Таке, не передбачене законодавством, рух фінансових ресурсів з безготівкової форми в готівкову по попередній домовленості з представниками зацікавлених юридичних осіб, дозволяло останньому необґрунтовано формувати податковий кредит по ПДВ, чим заподіювався б матеріальний збиток державі. При цьому, особою, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме виробництво у зв'язку з розшуком, планувало придбати раніше зареєстровані суб'єкти господарської діяльності у вигляді приватних підприємств, з відкритими рахунками в банківських установах і звітувати в ДПС по місту реєстрації для створення видимості законної діяльності таких.

Особа, відносно якої кримінальна справа виділена в окреме виробництво у зв'язку з розшуком, сумісно з ОСОБА_4 і ОСОБА_6, в період з січня 2010 року по 25 лютого 2011 року вчинили злочини при наступних обставинах.

Так, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, маючи намір на заняття фіктивним підприємництвом, діючи погоджено з членами злочинної групи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, приблизно у січні 2010 року у ОСОБА_7 придбали організоване і зареєстроване останнім у встановленому законом порядку приватне підприємство «Луганськенерголюкс» (код ЄДРПОУ 34791182), зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.12.2006 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 485928.

Підприємство узято на податковий облік відповідно довідки Ленінською міжрайонною податковою інспекцією м. Луганська.

На підставі свідоцтва № 100233912, підприємство є платником податку на додану вартість, ІПН 347911812366. Місцезнаходження підприємства м. Луганськ, квартал Комарова, 19/81, директор підприємства ОСОБА_7

Одержавши згоду від ОСОБА_7, який не був посвячений у злочинні плани вищезгаданих осіб, який залишаючись директором ПП «Луганськенерголюкс», при цьому не займаючись господарською діяльністю підприємства, за грошову винагороду передав членам злочинної групи статутні документи підприємства, а так само документи про відкриті ним поточні рахунки підприємства № 260087744 в АБ «Полтава-банк» м. Полтава (МФО 331489), № 26001232712 та № 26006001737980 в ПАТ «УПБ» м. Київ (МФО 300205).

Для використовування вказаних рахунків ОСОБА_7 надав особі, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, програму «Клієнт-Банк», а так само логін і пароль для управління вказаними рахунками з удаленого доступу.

Одержавши вказану програму, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, вставив її у ноутбук "Beng JoyBook A52-520 s/n 9H0990152074510737DHR503», що належить йому, з метою подальшого здійснення незаконної діяльності, по переказу безготівкових коштів з рахунків придбаного підприємства.

Також ОСОБА_7. був переданий особі, справа відносно якої виділена в окреме виробництво у зв'язку з розшуком, раніше укладений ЧП «Луганськенерголюкс» договір з Ленінською МГНІ р. Луганська для здачі податкової звітності по базі БЕСТ «Звіт».

У період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року, вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» зводилася членами організованої групи до фіктивного підприємництва, а особою, справа відносно якої виділена в окреме виробництво у зв'язку з розшуком, до заволодіння бюджетними засобами, а саме: заповненню бухгалтерських і податкових документів про проведення безтоварних прибуткових і витратних операцій з метою транзиту і конвертація грошових коштів, що поступають на розрахункові рахунки підприємства від підприємств-контрагентів.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 149 від 06.06.2011 року проведеної ТОВ «Донецький інформаційно-консультаційний центр»:

У результаті дослідження руху грошових коштів на поточному рахунку підприємств ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП - Луганськ - Контракт» (ЕГРПОУ 36409618), ПП «Іллекс - Луганськ» (ЕГРПОУ 36827759), експертом встановлено, що у даних підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У 2010 р., між підприємствами ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП - Луганськ - Контракт» і ПП «Ілелкс - Луганськ» здійснювалися обоюдні фінансово-господарські взаємовідносини, які полягали у реалізації і придбанні один у одного товарів (робіт, послуг).

Порушуючи п. п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Луганськенерголюкс» був завищений податковий кредит декларацій з податку на додану вартість за 2010 рік, у зв'язку з відсутністю податкових накладних, підтверджуючих податковий кредит у сумі 2698502,00 гривень.

Брянківський міський суд Луганської області відповідно до вироку у кримінальній справі визнав ОСОБА_4 винним у здійсненні злочинів, призначивши за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років та за ч. 1 ст. 396 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вироків, шляхом поглинання менш строгого покарання строгішим, визначив ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років.

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання та кримінальної відповідальності за ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 396 КК України, припинивши відносно нього кримінальну справу на підставі ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Визнати ОСОБА_5 винною у здійсненні злочинів, призначивши за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки, за ч. 1 ст. 396 КК України покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вироків, шляхом поглинання менш строгого покарання строгішим, визначив ОСОБА_5 покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_5, від покарання та кримінальної відповідальності за ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 396 КК України, припинивши відносно нього кримінальну справу на підставі ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка громадянин ОСОБА_7, показав, що у 2010 році він був директором ПП «Луганськенерголюкс».

Ніяких господарських відносин з позивачем ніколи не мав, жодного з керівників цього підприємства він не знає.

Його підприємство ніколи не укладало будь-яких угод із ПАТ «Стахановська швейна фабрика», крім того його підприємство ніколи не продавало бум агу та інше обладнання для фабрики, він продавав електровироби.

Далі, свідок показав, що на рахунках-фактурах, на податкових накладних, видаткових накладних та інших документах, після їх огляду у судовому засіданні, стоїть не його підпис, чий він не знає.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Таким чином, суд вважає встановленим, що в ході проведення перевірки відповідачем правильно було встановлено, що позивачем:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 3999,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 1188,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 1981,00 грн., за 3 квартал в сумі 3999,00 грн., за 2010 рік в сумі 3999,00 грн.;

- завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього в сумі 3198,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 641,00 грн., за березень 2010 року у сумі 309,00 грн., за червень 2010 року у сумі 636,00 грн., за липень 2010 року у сумі 1113,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 499,00 грн.;

- порушено ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які передбачені цими статтями, і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинам з придбанням товару у ПП «Луганськенерголюкс» протягом січня, березня, червня, липня, вересня 2010 року на загальну суму 19188,00 грн., у тому числі ПДВ 3798,00 грн., а тому підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» не вбачається.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та дій, довів суду правомірність своїх дій та прийнятого рішення у відповідності до вимог діючого законодавства, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 17 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21 серпня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Стахановська швейна фабрика» до Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102200 від 06.07.2012, податкового повідомлення-рішення № 0000112200 від 06.07.2012 та податкового повідомлення-рішення № 0000122200 - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21 серпня 2012 року.

Суддя С.К. Коршиков