Ухвала

від 05.09.2012 по справі 2а-12713/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 року м. Київ К/9991/44276/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого: судді-доповідача Бухтіярової І.О., суддів: Муравйова О.В., Приходько І.В.,

за участю: секретаря Сачко Г.Л.,

представника позивача: Шутий Д.С.,

представник відповідача в судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.

у справі № 2а-12713/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи», (далі -позивач, ТОВ «Інтелектуальні системи») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва, (далі -відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва форми «Р»№ 0000862307/0 від 22.03.2011 року та № 0000872307/0 від 22.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 12.06.2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва форми «Р»від 22.03.2011 року № 0000862307/0 та № 0000872307/0. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»(ідентифікаційний код юридичної особи 32845581) за рахунок Державного бюджету України.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»зареєстровано 16.02.2004 року Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 20500), взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 24.02.2004 року за № 7820. Позивач є платником податку на додану вартість, а також має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 313802 від 23.02.2007 року (діє до 23.02.2012 року) та ліцензію Департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ № 548580 від 13.07.2007 року (діє до 13.07.2012 року) на здійснення господарської діяльності, повязаної із будівництвом, проектуванням, монтажем, технічним обслуговуванням засобів протипожежного захисту, систем опалення тощо.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем з 22.02.2011 року по 28.02.2011 року проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За результатами перевірки складено Акт про результати виїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»№ 2229/23-07/32845581 від 09.03.2011 року.

В даному Акті перевірки зазначено, що, згідно з податковою звітністю з ПДВ з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року та за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ «Інтелектуальні системи»задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у сумі 516088,00 грн. Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що згідно з поданою позивачем податковою звітністю з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся, ТОВ «Інтелектуальні системи»задекларовано валові витрати з податку на прибуток підприємства з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у сумі 2580 445,00 грн.

Також в Акті перевірки зазначено про те, що в проваджені Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України , під час розслідування якої слідчим встановлено, що в період з 2007 року до 2008 року, попередньо змовившись, невстановлена слідством особа та ОСОБА_4 здійснили комплекс заходів, направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», директором якого призначено ОСОБА_3, проте, допитаний по справі ОСОБА_4 вказав, що він не має відношення до діяльності підприємства та не підписував документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства і не уповноважував на це будь-яких осіб, а підприємство він погодився зареєструвати на своє імя за грошову винагороду.

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що згідно баз даних «АІС РПП»на момент написання акту стан платника податків ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- «10»- запит на встановлення місцезнаходження.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та позивачем є фіктивними правочинами, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, а отже визнання їх недійсними судом не вимагається, відповідно, первинні документи, підписані ОСОБА_3 від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на виконання зобовязань за договорами, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , що призвело до порушення позивачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження позивачем податку на додану вартість, а також до порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток підприємства.

На підставі вказаного Акту перевірки та внаслідок виявлених порушень відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000862307/0 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на прибуток на суму 806 389 грн., з яких за основним платежем 645 111 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 161 278 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000872307/0 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 645 110 грн., з яких за основним платежем 516 088 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129 022 грн..

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було законно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в загальному розмірі 516 088, 00 грн., а також правомірно включено до складу валових витрат суми, сплачені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за виконані підрядні роботи в загальному розмірі 2 580 445, 00 грн., з огляду на наступне.

Позивачем, як замовником, укладено з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як підрядником, договори підряду № 23 від 02 вересня 2008 року на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі, № 24 від 02 вересня 2008 року на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі, № 25 від 03 вересня 2008 року на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання, № 26 від 03 вересня 2008 року на проведення монтажних робіт по створенню КС електропостачання та системи пожежної сигналізації, № 27 від 03 вересня 2008 року на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання, № 28 від 03 вересня 2008 року на проведення монтажних робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та КС електропостачання, № 31 від 04 березня 2008 року на проведення робіт по ремонту СКС локальної обчислювальної, телефонної мережі, мережі електроживлення та системи відеоспостереження, № 32 від 04 вересня 2008 року на проведення робіт по ремонту комплексу внутрішніх інженерних систем, № 33 від 04 вересня 2008 року на проведення робіт по створенню СКС локальної обчислювальної і телефонної мережі, КС мережі електропостачання і системи контролю доступу, № 54 від 09 вересня 2008 року на проведення робіт по переплануванню внутрішніх інженерних систем, № 58 від 30 вересня 2008 року на проведення робіт по створенню комплексу внутрішніх інженерних мереж, № 6 від 03 березня 2009 року на проведення робіт по створенню комплексу внутрішніх інженерних мереж, додаткові угоди № 1 до договору № 54 від 09 вересня 2008 року, № 1 до договору № 58 від 30 вересня 2008 року. Також між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» були підписані договірна ціна, локальний кошторис та довідка про вартість виконаних підрядних робіт до кожного із вищевказаних договорів.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою від 07 листопада 2011 року, абревіатура СКС розшифровується як «структурована кабельна система», а абревіатура КС - «кабельна система».

Договори підряду та всі первинні документи, складені на їх підставі, підписані з боку підрядника ОСОБА_3, з боку замовника ОСОБА_6, а також скріплені печатками ТОВ «Інтелектуальні системи»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що позивач в повному обсязі оплатив ТОВ «С.Дж.Р.Груп» вартість робіт за вказаними підрядними договорами.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп» надало позивачу відповідні податкові накладні: № 1542/4 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/5 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/6 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/7 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/3 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/2 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/1 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/9 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/8 від 30 жовтня 2008 року, № 1542/10 від 30 жовтня 2008 року, № 1542 від 30 жовтня 2008 року, № 2596 від 30 листопада 2008 року, № 3671 від 30 грудня 2008 року, № 636 від 30 січня 2009 року, № 1390 від 28 лютого 2009 року, № 2019 від 31 березня 2009 року.

Факт сплати коштів за вказаними договорами підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Витрати, здійснені позивачем в зв'язку із оплатою вартості підрядних робіт та оплатою податку на додану вартість в ціні підрядних робіт відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними копіями податкових декларацій з відмітками податкового органу про отримання.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», позивач та вказаний контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тобто ТОВ «С.Дж.Р.Груп»мало право виписувати податкові накладні, а позивач правомірно на підставі отриманих податкових накладних мав право формувати податковий кредит.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що результати робіт за договорами підряду використовувались позивачем у власній господарській діяльності та оподатковуваних операціях, зокрема, результати робіт, отримані позивачем за підрядним договором № 58 від 30 вересня 2008 року, в рамках його господарської діяльності на підставі договору № У4006/2008 від 30 червня 2008 року були передані ТОВ «Корпорація Укржилбуд», про що складено акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року, результати робіт, отримані позивачем за підрядним договором № 54 від 09 вересня 2008 року, в рамках його господарської діяльності на підставі договору № 08/14-Е/04 від 21 серпня 2008 року були передані ТОВ «Слав-Інвест», про що складено акти приймання-передачі матеріалів і робіт № 1 від 27 жовтня 2008 року, № 2 від 26 листопада 2008 року, № 3 від 30 вересня 2009 року, результати робіт, отримані позивачем за підрядними договорами № 23 та № 24 від 02 вересня 2008 року, в рамках його господарської діяльності на підставі договорів А2508/2008 від 07 серпня 2008 року та № А2608/2008 від 11 серпня 2008 року були передані ЗАТ «Альфа-Банк», про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт, результати робіт, отримані позивачем за підрядними договорами № 25, № 26, № 27 від 03 вересня 2008 року, в рамках його господарської діяльності на підставі додатку № 61 від 21 травня 2008 року до Договору № А2007/2007 від 16 липня 2007 року, додатку № 65 від 10 червня 2008 року до Договору № А2007/2007 від 16 липня 2007 року, додатку № 77 від 27 червня 2008 року до Договору № А2007/2007 від 16 липня 2007 року були передані ТОВ БНВФ «Айс лтд», про що складено акти приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі норми в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) -податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону -право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Відповідно до пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суму податкового кредиту позивач формував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві та правомірно визначив суму податкового кредиту, виходячи із вартості робіт за вказаними договорами, а тому позивач мав право на зменшення розміру податкового зобов'язання з урахуванням суми податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону .

Згідно з п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» -валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку порушують вимоги податкового законодавства.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, враховуючи вищевказані та досліджені судами попередніх інстанцій договори підряду, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні містять всі передбачені реквізити та повністю відповідають вимогам закону, тому вказані документи є первинними і свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, а також оскільки позивач використав результати робіт, придбані за договорами підряду, у власній господарській діяльності, та здійснив у повному обсязі оплату вказаних підрядних робіт, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач на законних підставах відніс вартість робіт за згаданими вище договорами підряду до валових витрат, і, відповідно, правомірно зменшив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму цих валових витрат.

Суд апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, не прийняв до уваги посилання відповідача на пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3, у яких, зокрема, вказується на факти фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» для незаконної діяльності, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Відповідачем не надано суду вироку у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 КК України , який набрав законної сили, а також не надано висновку експертизи, яким би було достовірно встановлено, що підписи на договорах підряду, актах виконаних робіт, податкових накладних виконані не ОСОБА_3 , а іншою, неуповноваженою особою.

Відповідно до статті 62 Конституції України -особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 статті 2 Кримінального кодексу України -особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27 квітня 2011 року, відповідно до якої кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України , закрито за відсутністю складу злочину.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем було законно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в загальному розмірі 516 088, 00 грн., а також правомірно включено до складу валових витрат суми, сплачені ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за виконані підрядні роботи в загальному розмірі 2 580 445, 00 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій про безпідставність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 22.03.2012 року № 0000862307/0 та № 0000872307/0.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року у справі № 2а-12713/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Муравйов

І.В. Приходько