Постанова

від 05.09.2012 по справі 5009/2130/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.09.2012 р. справа №5009/2130/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:Ворона О.В. -за угодою № 19/06-2012 від 19.06.12 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2012 року у справі№ 5009/2130/12 (суддя Давиденко І.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерал-Трейд", м. Київ до відповідачаПриватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя простягнення 28081 грн. 32 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерал-Трейд", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя про стягнення 28081 грн. 32 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.12 р. позов було задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерал-Трейд", м. Київ суму попередньої оплати у розмірі 26665 грн. 00 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Відповідач, Приватне підприємство "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 15.08.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Надав усне клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про відмову у порушенні кримінальної справи від 24.07.12 р. через відсутність ознак складу злочину та лист № 200-12 від 13.08.12 р. про скасування цієї постанови та проведення Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області додаткової перевірки. Судова колегія розглянула надане клопотання та відмовила у його задоволенні, оскільки ці документи датовані пізніше ніж прийняте судом першої інстанції рішення і ці документи не можуть бути визнані такими, що містять будь-які факти, які відповідно до вимог ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування та можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/2130/12 та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.12 року між Приватним підприємством "БНВ-Стройсервіс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерал-Трейд" (Покупець) було укладено договір № 14, згідно умов якого Продавець зобов'язався виготовити ємність з поліпропілену об'ємом 14 куб.м у строки та на умовах цього Договору, у відповідності із Специфікаціями, приведеними у Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 2.2 договору, усі роботи виконуються відповідно до затверджених строків та графіку оплат.

Згідно п. 2.3 договору встановлено, що Замовник зобов'язаний внести авансовий платіж у розмірі 80 % від вартості робіт, вказаних в п. 1.1, та повністю сплатити виконану роботу при підписанні акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк оплати товару вказується в доданих Специфікаціях.

У відповідності до п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть майнову відповідальність, передбачену цим договором та діючим законодавством України.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору, спори, які виникли в процесі виконання договору між сторонами, вирішуються шляхом переговорів, належним чином уповноваженими представниками сторін. В разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він передається на розгляд до господарського суду за місцем знаходження відповідача.

Сторони надали суду Специфікацію №1 від 13.02.12р., якою було встановлено строки поставки продукції -18 календарних днів при умовах виконання позивачем умов щодо сплати авансу, але цей документ не підписаний уповноваженими представниками сторін.

Як стверджує позивач, відповідач всупереч умовам договору товар не поставив, у зв»язку з чим позивач звернувся до нього з претензією від 19.04.12 року., яку відповідач залишив без виконання та відповіддю на претензію № 18/05 від 18.05.12 р. повідомив позивача про нібито виконання ним зобов»язань за договором у повному обсязі.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя попередньої оплати у розмірі 26665 грн. 00 коп. та пені у розмірі 1415 грн. 82 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 13.02.12 року виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000014 на суму 26665 грн. 00 коп., який останній оплатив у повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 21 від 13.02.12 р. та № 35 від 28.02.12 р., тобто позивач виконав належним чином свої договірні зобов»язання за договором поставки в частині перерахування грошових коштів в якості попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.5 договору, право власності на продукцію переходе від Продавця до Покупця з моменту підписання Акту приймання-передачі Товару.

Пунктом 4.1 договору зазначено, що прийом продукції здійснюється належним способом уповноваженими представниками сторін з оформленням двостороннього акту приймання-передачі.

В матеріалах справи відсутній належним чином оформлений двосторонній акт приймання-передачі продукції, підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств сторін, тобто відсутні будь-які докази передачі відповідачем позивачу обумовленої договором продукції і виконання ним належним чином своїх договірних зобов»язань в частині поставки продукції.

Оскільки відповідач не поставив позивачу продукцію, останній звернувся до нього з претензією від 19.04.12 року., яку відповідач залишив без виконання.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів повернення позивачу попередньої оплати, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 530, 693 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 26665 грн. 00 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 14.02.12 р. по 21.06.12 р. у розмірі 1415 грн. 82 коп.

Згідно п. 6.3 договору, у разі затримки поставки продукції з вини Продавця, останній, за вимогою Покупця, сплачує пеню у розмірі 0,1 % щоденно від суми невиконаних зобов'язань, але не більше 10 % вартості продукції по відповідній Специфікації.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не надали суду належних доказів узгодження сторонами строків поставки продукції, оскільки специфікація до договору не містить підписів сторін. До того ж, позивач не надав до суду будь-яких доказів направлення на адресу відповідача претензії в конкретну дату. При цьому, відповідач у відповіді на претензію № 18/05 від 18.05.12 р. зазначив про отримання від позивача вимоги наприкінці квітня, однак без вказання конкретної дати.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1415 грн. 82 коп. через відсутність доказів можливості встановлення конкретної дати прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання з поставки продукції, що є необхідною умовою для застосування до винної сторони за договором штрафної санкції у вигляді пені і в зв»язку з цим, недоведеністю розрахунку позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з Приватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерал-Трейд", м. Київ суму попередньої оплати у розмірі 26665 грн. 00 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання відповідача на нібито належне виконання ним його договірних зобов»язань з поставки продукції розглянуті судом апеляційної інстанції та відхилені, оскільки не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (актами приймання-передачі, як передбачено умовами укладеного договору), надання підписаних в односторонньому порядку видаткових накладних не свідчить про поставку позивачу продукції. У випадку встановлення в порядку кримінального судочинства вироком суду загальної юрисдикції фактів, які можуть бути визнані нововиявленими обставинами, відповідач не позбавлений права звернутися до суду в порядку вимог ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2012 р. у справі № 5009/2130/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БНВ-Стройсервіс", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2012 р. у справі № 5009/2130/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2012 р. у справі № 5009/2130/12 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.