Ухвала

від 28.08.2012 по справі 2а/2570/2093/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2093/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ-Цегла»до Бахмацької МДПІ Чернігівської області ДПС про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АПБ-Цегла»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької МДПІ Чернігівської області ДПС № 0000202210 від 12.06.2012.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі наказу начальника Бахмацької МДПІ від 24.05.2012 № 146, відповідно до ст. 16, ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, за обставиною визначеною пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Кодексу, Бахмацькою МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «АПБ-Цегла»з питань дотримання ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та ПДВ за серпень 2010 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «ВКФ «Спецтехпостач».

За результати камеральної перевірки складено акт перевірки № 179/22/03588301 від 29.05.2012.

В розділі 4 «Висновок»акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «АПБ-Цегла»занижено сплату ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 57 352,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Бахмацькою МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 № 0000202210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 71 690,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 57 352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 338,00 грн., а. с. 15).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ТОВ «ВКФ «Спецтехпостач»є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

Матеріалами справи встановлено, що на фактичне виконання домовленості ТОВ «АПБ-Цегла»(покупець) придбало у ТОВ «ВКФ «Спецтехпостач»(продавець) у серпні 2010 року, відповідно до рахунків-фактур від 04.08.2010 № СФ-0000006 та від 06.08.2010 № СФ-0000008, товарно-матеріальні цінності (обладнання) на загальну суму 350 000,00 грн., а саме:

- питателя пластинчатого СМК 351 у кількості 1 од. на суму 200 000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 33 333,33 грн.;

- вольців СМК 516 у кількості 1 од. на суму 150 000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 25 000,00 грн.

Вказане обладнання було отримано на склад ТОВ «АПБ-Цегла»особою за довіреністю (витяг з Журналу реєстрації довіреностей за 2 півріччя 2010 року, а. с. 41-42), оприбутковано по бухгалтерському обліку шляхом здійснення бухгалтерського запису Дебет рахунку 1521 - Кредит рахунку 631 та знаходиться у позивача для використання у виробничому процесі.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «ВКФ «Спецтехпостач»на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні (а.с. 36-37), видаткові накладні (а.с. 38-39), видаткові касові ордери (а.с. 43-73), оборотно-сальдова відомість (а.с. 74), декларації (а.с. 75-82), реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 83-85) на підставі яких ТОВ «АПБ-Цегла»було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «ВКФ «Спецтехпостач», що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірного усного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено сплату ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 57 352,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішеня № 0000202210 від 12.06.2012.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.