Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-1036/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2012 р. о 14:34 Справа №2а-1036/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участю представників сторін: позивача - Потапенко Б.П., відповідача - Колесник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Фокстрот-Ялта" до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Дочірнє підприємство "Фокстрот-Ялта" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0003712301, №0003702301 від 03.10.2011 року та №0006081701 від 16.12.2011 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем Податкового кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 328125,00 грн., у тому числі 262500,00 грн. за основним платежем, 62625,00 грн. - штрафні санкції; зменшено залишок від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на суму 210000,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 9900,50 грн., у тому числі 8441,00 грн. за основним платежем, 1459,50 грн. - штрафні санкції.

Ухвалами суду від 23.01.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 09.02.2012 року у справі призначено проведення судової економічної експертизи, зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 25.06.2012 року провадження у справі поновлено з 28.08.2012 року.

Ухвалою суду від 20.08.2012 року позовну заяву Дочірнього підприємства "Фокстрот-Ялта" до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0006081701 від 16.12.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 682,39 грн. та відповідно нарахованих штрафних санкцій (за виплатою орендної плати по договору оренди зі Смирновими).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, надав пояснення по суті справи, що маркетингові послуги, надані контрагентом ТОВ «Бравіс» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, на підтвердження чого наявні усі необхідні первинні документи, тому витрати на проведення цих послуг повинні бути віднесені до валових витрат позивача; також пояснив, що утримання податку з доходів фізичних осіб позивачем здійснювалося згідно з нормами чинного законодавства з фактичного розміру нарахованої їм заробітної плати, з урахуванням соціальної податкової пільги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши про правомірність винесених податкових повідомлень рішень.

Дослідивши матеріали справи, висновки проведеної судово-економічної експертизи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши висновки проведеної судово-економічної експертизи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Фокстрот-Ялта" зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 04.06.2004 року (ідентифікаційний код юридичної особи 32935334), з 18.06.2004 року знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Ялта АР Крим та відповідно до Свідоцтва №10002814 від 29.11.2006 року з 21.06.2004 року є платником податку на додану вартість (а.с.74, 229 - 234 т.1).

Позивач на час спірних правовідносин за КВЕД здійснював роздрібну торгівлю побутовими електротоварами, радіо-та телеапаратурою; оптову торгівлю радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, що підтверджується довідкою ГУ статистики в АР Крим з ЄДРПОУ серії АБ №049366 від 01.04.2008 року (а.с.232 т.1).

Відповідно до Статуту, зареєстрованого 13.12.2006 року у новій редакції, позивач здійснює оптову та роздрібну торгівлю непродовольчими товарами, у тому числі аудіо-та відеотехнікою та обладнанням, комп'ютерами, аудіо- та відео творами, фототоварами, тощо; та інші види діяльності (а.с.75-85 т.1).

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 15.09.2011 року №2637/23-1/32935334/177 (далі - акт)(а.с.103-142 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, окрім іншого:

1) п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334), (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 262500,00 грн.;

2) п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ (від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом) за травень 2011 року у сумі 210000,00 грн.;

3) - п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV (далі - Закон №889) , внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 5829,15 грн., у тому числі за липень 2010 року на 7545,00 грн., за серпень 2010 року на 911,78 грн., за вересень 2010 року на 1106,93 грн., за жовтень 2010 року на 1009,65 грн., за листопад 2010 року на 1107,45 грн., за грудень 2010 року на 938,85 грн.;

- п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 2609,67 грн., у тому числі за січень 2011 року на 151,24 грн., за лютий 2011 року на 280, 54 грн., за березень 2011 року на 280,54 грн., за квітень 2011 року на 294,79 грн., за травень 2011 року на 379,82 грн., за червень 2011 року на 1222,74 грн.;

- ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» №320/94-ВР від 22.12.1994 року, п.19.2 ст.19 Закону №889, п.176.2 ст.176 ПК України в частині не надання відомостей про суми доходів, сплачених фізичним особам - підприємцям.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 03.10.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення, окрім інших:

№0003702301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 328125,00 грн., у т.ч. 262500,00 грн. основного зобов'язання та 65625,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0003712301 про зменшення залишку від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року у розмірі 210000,00 грн.;

№0005681701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 11358,00 грн., у т.ч. 8441,00 грн. основного зобов'язання та 2917,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим про результати розгляду первинної скарги від 05.12.2011 року №4715/10/25-023 податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2011 року №0003702301 та №0003712301 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2011 року №0005681701 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1457,50 грн., відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0006081701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9900,50 грн., у т.ч. 8441,00 грн. основного зобов'язання та 1459,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд встановив наступне.

Актом встановлено, що до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року позивачем включено витрати на маркетингові послуги, які були придбані від ТОВ "Бравіс" в загальній сумі 1050000,00 грн. Послуги були надані ДП "Фокстрот-Ялта" на підставі Договору маркетингових послуг №300901 від 30.09.2010 року. Зазначено, що зміст наданих актів прийому-передачі маркетингових послуг та звітів про надані маркетингові послуги, не підтверджує безпосередньо зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, маркетингові послуги, наведені у звітах ТОВ "Бравіс" не відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334.

Таким чином, перевіркою встановлено завищення, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334, задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларації про прибуток "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за 4 кв.2010 року в загальній сумі 1050000,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв.2010 р. у сумі 262500,00 (1050000,00*25%) грн.

Також в акті зазначено, що у травні 2011 року по рядку 10.1 Декларації з ПДВ позивачем були віднесені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Бравіс" на маркетингові послуги, надані у грудні 2010 року на загальну суму ПДВ 210000,00грн.

Таким чином, перевіркою встановлено завищення, в порушення п.198.3 ст. 198 ПК України, задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларації з ПДВ "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою (дозволений податковий кредит)" в загальній сумі 210000,00 грн. у травні 2011 року, в результаті чого завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за травень 2011 року у сумі 210000,00 грн.

Актом також встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 5829,15 грн. і на 2609,67 грн.(211,73 + 682,39 + 1715,55).

Так, заробітна плата у періоді з липня по грудень 2010 року та з січня по червень 2011 року нараховувалась та сплачувалась менш визначеного законодавством мінімального розміру, що сприяло заниженню фонду заробітної плати, та, як слідство, податку з доходів фізичних осіб в сумі 5829,15 грн. та в сумі 1715,55 грн. відповідно; внаслідок застосування податкової соціальної пільги, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, замість визначеного розміру пільги у заяві, занижений податок з доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_4, у періоді з січня 2011 року по червень 2011 року, всього в сумі 211,73 грн.; було занижено податок з доходів фізичних осіб у червні 2011 року в сумі 682,39 грн.(7211,80 (дані ДПІ) - 6529,41 (дані платника))грн.

Висновки податкового органу про завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларації про прибуток "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за 4 кв. 2010 року в загальній сумі 1050000,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року у сумі 262500,00 (1050000,00 * 25%) грн., суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з п.3.1. ст.3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті".

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4. ст.5 Закону №334 передбачено особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку, а саме до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, право покупця на валові витрати обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства та наявність відповідних підтверджуючих розрахункових, платіжних чи інших документів.

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з визначенням терміну, наданому в п.1.32 Закону №334, "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою."

Судом встановлено, що 30.09.2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Бравіс" (Виконавець) укладено договір маркетингових послуг №300901 (а.с.87 т.1), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) Замовника, політики цін, організації і управління руху продукції (робіт, послуг) Замовника до споживача і після продажного обслуговування споживача в рамках господарської діяльності Замовника та інші подібні послуги (далі - маркетингові послуги).

Вартість послуг Виконавця, що надаються за цим договором, визначається в розмірі зазначеному в відповідних актах приймання-передачі наданих (надання) послуг (здачі-прийняття робіт). Замовник оплачує послуги Виконавця на підставі отриманого акта надання послуг (здачі-прийняття робіт), протягом 180 робочих днів від підписання Актів приймання-передачі наданих послуг, перераховує на поточний рахунок Виконавця вартість послуг. Підписаний сторонами Акт є підтвердженням надання Виконавцем належним чином Послуг за цим Договором, факту приймання таких Послуг Замовником, а також підставою для проведення розрахунків між сторонами.

На виконання названого Договору ТОВ "Бравіс" у грудні 2010 року було надано позивачеві маркетингові послуги на загальну суму 1260000,00 (420000,00+420000,00+420000,00) грн., в т.ч. ПДВ 210000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку позивача - Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) про надання маркетингових послуг від 31.12.2010 року:

- №АТПК311207 на суму 420000,00 грн., в т.ч. ПДВ 70000,00 грн. (а.с.163 т.1), з додатком - Звіт про надані маркетингові послуги "Дослідження відношення і сприйняття засобів масової інформації споживачами побутової техніки магазинів "Фокстрот" позивача, частина 1,2;

- №АТПК311208 на суму 420000,00 грн., в т.ч. ПДВ 70000,00 грн. (а.с.180 т.1), з додатком - Звіт про надані маркетингові послуги "Дослідження відношення і сприйняття засобів масової інформації споживачами побутової техніки магазинів "Фокстрот" позивача, частина 3;

- №АТПК311209 на суму 420000,00 грн., в т.ч. ПДВ 70000,00 грн. (а.с.199 т.1), з додатком - Звіт про надані маркетингові послуги "Маркетингове дослідження продажу нетбуків TM SAMSUNG ELEKTRONICS в магазинах "Фокстрот" позивача.

Факт надання маркетингових послуг позивачу ТОВ "Бравіс" на виконання умов Договору від 30.09.2010 року №300901 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку: Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) із додатками до них - Звіти про надані маркетингові послуги, в загальній сумі 1260000,00грн., в т.ч. ПДВ 210000,00 грн., які оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від16.07.1999 року № 996-XIV і тому є належним підтвердженням права ДП "Фокстрот-Ялта" на валові витрати в сумі 1050000,00 грн.

Сплата позивачем вартості маркетингових послуг (із податком на додану вартість) контрагенту ТОВ "Бравіс" підтверджується виписками банку по особовим рахункам ДП "Фокстрот-Ялта" в загальній сумі 1260000,00 грн., в т.ч. ПДВ 210000,00 грн., перевіреними під час проведення судової економічної експертизи.

Господарська операція з придбання маркетингових послуг в повному обсязі відображена у бухгалтерському обліку позивача у грудні 2010 року, маркетингові послуги на загальну суму 1260000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 210000,00 грн.) відображалися саме на рахунку 93 "Витрати на збут", що підтверджується актом перевірки та відповідає вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФ України №291 від 30.11.1999 року, згідно з якою на рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. До витрат на збут, зокрема, належать і витрати на маркетинг та рекламу.

Як зазначалося судом раніше, основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою; оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису.

Суд зазначає, що договірні правовідносини завжди передбачають певну мету їх створення. Договірні правовідносини з надання послуг передбачають надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003)

Маркетингові послуги, крім іншого, мають за мету просування продукту на ринок, націлені на краще задоволення потреб споживача та виробника (продавця) продукції, відкриття нових ринків або завоювання нових позицій для продукції підприємства на ринку з метою збільшення обсягу продажу.

В даному випадку маркетингові послуги були придбані позивачем у ТОВ "Бравіс" з метою вивчення ринку побутової техніки, стимулювання її збуту, встановлення політики цін на побутову техніку магазинів "Фокстрот" позивача, і тому витрати на маркетингові послуги безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та використовувалися у ній - роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою. Це підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) із додатками до них - Звітами про надані маркетингові послуги (а.с.164-223 т.1), податковими накладними, укладеним договором №300901 від 30.09.2010 року (а.с.87-88, т.1).

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, з яких слідує, що зазначені маркетингові послуги використовуються для прийняття управлінських рішень, метою яких є підвищення ефективності діяльності позивача, управління асортиментом та продажем, тому дані послуги призначені для використання саме у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Включення до складу валових витрат позивача за 4 квартал 2010 року витрат на придбання маркетингових послуг у ТОВ "Бравіс" за договором від 30.09.2010 року №300901, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю позивача, відповідає вимогам п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону №334 та документально підтверджується в загальній сумі без ПДВ 1050000,00 грн., а висновки відповідача щодо необґрунтованого їх завищення в цій сумі та стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року на суму 262500,00 грн. (1050000,00 * 25%) спростовуються матеріалами справи та висновками судово-економічної експертизи.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2011 року №0003702301 в розмірі 262500,00 грн.

Застосування санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2011 року №0003702301 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то й для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2011 року №0003702301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 328125,00 грн., у т.ч. 262500,00 грн. основного зобов'язання та 65625,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягають задоволенню.

Висновки відповідача щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за травень 2011 року у сумі 210000,00 грн. суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із наведених законодавчих норм слідує, що право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що 30.09.2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Бравіс" (Виконавець) укладено договір маркетингових послуг №300901, належним чином оформленими Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) із додатками до них - Звіт про надані маркетингові послуги підтверджується факт надання цих послуг у грудні 2010 року в загальній сумі 1260000,00грн., в т.ч. ПДВ 210000,00 грн.; сплата позивачем вартості маркетингових послуг ТОВ "Бравіс" підтверджується виписками банку в загальній сумі 1260000,00 грн., в т.ч. ПДВ 210000,00 грн., перевіреними як під час проведення судової економічної експертизи, так і у судовому засіданні; господарська операція з придбання маркетингових послуг в повному обсязі відображена у бухгалтерському обліку позивача у грудні 2010 року

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 210000,00 грн. Виконавець ТОВ "Бравіс" 31.12.2010 року виписав податкові накладні всього на суму1260000,00 грн., в т.ч. ПДВ 210000,00 грн., а саме №394311314 на суму 420000,00 грн., у тому числі ПДВ 70000,00 грн., №394311315 на суму 420000,00 грн. у тому числі ПДВ 70000,00 грн., №394311316 на суму 420000,00 грн. у тому числі ПДВ 70000,00 грн. за маркетингові послуги, надані у грудні 2010 року на виконання договору маркетингових послуг від 30.09.2010 року №300901 (а.с.224-226 т.1), які 01 травня 2011 року надані позивачеві, отримані ним та відображені у реєстрі податкових накладних, що підтверджується висновками судово-економічної експертизи, актом перевірки. Зазначені податкові накладні відповідають вимогам, передбаченим ст.201 ПК України.

Позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року були віднесені податкові накладні отримані від ТОВ "Бравіс" на маркетингові послуги, надані у грудні 2010 року на виконання договору маркетингових послуг від 30.09.2010 року №300901, що відображено ним по рядку 10.1 Декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Як встановлено судом, витрати на маркетингові послуги, в сумі у складі яких був сплачений (нарахований) ПДВ у сумі 210000,00 грн., пов'язані з господарською діяльністю позивача - роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою і тому відповідають вимогам п.п.14.1.36. ПК України, а віднесення позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року ПДВ в сумі 210000,00 грн. у вартості маркетингових послуг, наданих ТОВ "Бравіс" в грудні 2010 року, відповідає п.198.3 ст. 198 ПК України.

Отже, податковий кредит у сумі 210000,00 грн., що нарахований у складі витрат вартості маркетингових послуг, у повному обсязі відповідає вимогам норм ПК України та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку, а висновки відповідача щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за травень 2011 року на цю суму спростовуються матеріалами справи та висновками судово-економічної експертизи у повному обсязі.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав зменшувати позивачеві у спірному податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2011 року №0003712301 залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за травень 2011 року в розмірі 210000,00 грн., тож позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2011 року №0003712301 про зменшення залишку від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року у розмірі 210000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Досліджуючи висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на 5829,15 грн. і на 2609,67 грн. (211,73 + 682,39 + 1715,55) судом встановлено наступне.

Доводи відповідача щодо заниження позивачем фонду заробітної плати, та як наслідок податку з доходів фізичних осіб всього в сумі 5829,15 грн.(у тому числі за липень 2010 року на 754,50 грн., серпень 2010 року на 911,78 грн., вересень 2010 року на 1106,93 грн., жовтень 2010 року на 1009,65 грн., листопад 2010 року на 1107,45 грн., грудень 2010 року на 938,85 грн.) у зв'язку з нарахуванням та сплатою заробітної плати у періоді з липня по грудень 2010 року та в сумі 1715,55 грн.(у тому числі за січень 2011 року на 115,95 грн., лютий 2011 року на 245,25 грн., березень 2011 року на 245,25 грн., квітень 2011 року на 259,50 грн., травень 2011 року на 344,54 грн., червень 2011 року на 505,06 грн. ) у зв'язку з нарахуванням та сплатою заробітної плати у період з січня по червень 2011 року менш визначеного законодавством мінімального розміру, суд вважає безпідставними, враховуючи таке.

Законом №889-IV до 2011 року були передбачені порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Пунктом 2.1 ст.2 Закону №889 було передбачено, що платниками податку є, зокрема резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього Закону є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.4.2. ст.4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, а також дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п.4.3 цієї статті).

У п. 1.15 ст.1 Закону №889 наведено визначення податкового агенту, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем (п.1.8 ст. 1 Закону №889).

Пунктом 8.1 ст.8 Закону №889 передбачено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом. Так, згідно з п.п.8.1.1 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З 2011 року спірні правовідносини в частині оподаткування податком на доходи фізичних осіб регулюються ПК України.

Згідно з п.п.14.1.54.п.14.1. ст.14. ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: е) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу (п.п.14.1.180. п.14.1. ст.14. ПК України).

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента, згідно з п.п.163.1.1. п.163.1.ст.163 ПК України, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» N108/95-ВР від 24.03.1995 року мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

У разі недотримання законодавчо встановлених мінімальних розмірів заробітної плати до керівника може бути застосована адміністративна відповідальність у вигляді штрафу (ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році був передбачений Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" №2154- ІV від 27.04.2010 року, відповідно до ст.53 якого на 2010 рік установлено мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,2 гривні, з 1 квітня - 5,29 гривні, з 1 липня - 5,32 гривні, з 1 жовтня - 5,43 гривні, з 1 грудня - 5,52 гривні.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році був передбачений Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік" № 2857-ІV від 23.12.2010 року, ст.22 якого на 2011 рік установлено мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні.

Судом встановлено та підтверджується висновками проведеною у справі судової економічної експертизи, дослідженими табелями обліку використаного робочого часу, розрахунково-платіжними відомостями за період з липня по грудень 2010 року та відповідно з січня по червень 2011 року, що працівники позивача у зазначені періоди відпрацьовували не повний робочий день, а по 2 та 4 години на день, заробітна плата цим працівникам нараховувалась за фактично відпрацьований час, із розрахунку вище ніж встановлений законодавством мінімальний розмір заробітної плати як у місячному, так і у погодинному розмірі (а.с.50 т.2).

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб за період з липня по грудень 2010 року в сумі 5829,15 грн. та з січня по червень 2011 року в сумі 1715,55 грн. спростовуються матеріалами справи та висновками судово-економічної експертизи.

Відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів щодо нарахування (виплати) позивачем заробітної плати нижче законодавчо встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у спірному податковому повідомленні-рішенні від 16.12.2011 року №0006081701 в сумі 7544,70 грн., у тому числі в сумі 5829,15 грн. за період з липня по грудень 2010 року та в сумі 1715,55 грн. за період з січня по червень 2011 року та відповідно нараховувати штрафні (фінансові) санкції, обумовлені визначенням податку з доходів фізичних осіб у цій сумі.

Доводи відповідача щодо заниження позивачем податку з доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_4, у періоді з січня 2011 року по червень 2011 року, всього в сумі 211,73 грн. суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

В акті зазначено, що позивачем до нарахованих доходів найманого працівника ОСОБА_4 у періоді з січня по червень 2011 року застосовувалась податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, встановленої

В акті зазначено, що позивачем до нарахованих доходів найманого працівника ОСОБА_4 у періоді з січня по червень 2011 року застосовувалась податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, встановленої п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПК України. Проте до перевірки надано заяву ОСОБА_4 від 01.01.2011 року про застосування податкової соціальної пільги к нарахованих доходам у вигляді заробітної плати у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, відповідно до п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПК України.

В Акті зроблено висновок про те, що внаслідок застосовування податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150% суми пільги, замість визначеного у заяві розміру, позивачем занижено суму податку з доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_4 у періоді з січня 2011 року по червень 2011 року, всього в сумі 211,73 грн, чим порушено п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168 ПК України.

Відповідно до п.п.169.1.2 п.169.1 ст.169 ПК України, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину.

Згідно з абз.8 п.1 розділу ХІХ. Прикінцевих положень ПК України до 31 грудня 2014 року для цілей застосування підпункту 169.1.1 податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Із наведених законодавчих норм слідує, що платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на кожну таку дитину.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 01.01.2011 року позивачеві надана заява про застосування Податкової соціальної пільги визначеної п.п.169.1.2 податкового кодексу України (а.с.86 т.1).

У п.2 Заяви, «документи для застосування податкової соціальної пільги», зазначені три свідоцтва про народження (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3), тому розмір податкової соціальної пільги, який слід застосовувати до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_4 становить 150 (3*50) відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, заниження податку з доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_4 за період з січня 2011 року по червень 2011 року в сумі 211,73 грн. спростовується матеріалами справи та висновками судово-економічної експертизи.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у спірному податковому повідомленні-рішенні від 16.12.2011 року №0006081701 в сумі 211,73 грн. за період з січня 2011 року по червень 2011 року та відповідно нараховувати штрафні (фінансові) санкції, обумовлені визначенням податку з доходів фізичних осіб у цій сумі.

У той же час суд зазначає, що позивачем не спростовується факт порушення ним ст.167 ПК України - заниження ним податку з доходів фізичних осіб у червні 2011 року в сумі 682,39 грн. при утриманні цього податку під час виплати за договором оренди №б/н з фізичними особами - громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та відповідно, позивачем не оспорюється визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у спірному податковому повідомленні-рішенні від 16.12.2011 року №0006081701 в частині, що стосується цього факту - в сумі 682,39 грн; штрафні (фінансові) санкції, обумовлені визначенням податку з доходів фізичних осіб у цій сумі, відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, становлять 1 грн.

До того ж, судом встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням №0006081701 від 16.12.2011 року до позивача застосовано штрафні фінансові санкції за порушення п.176.2 ст.176 ПК України - подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку. Висновки, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем п.176.2 ст.176 ПК України позивачем також не оспорювалися. Сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за зазначене порушення, відповідно до п.119.2. ст.119 ПК України, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, складає 1 грн.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта АР Крим від 03.10.2011 року №0003712301, №0003702301 -повністю, а податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0006081701 - в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9216,11 грн. (у тому числі 7758,61 (8441-682,39) грн. за основним платежем та 1457,5 (1459,5-2) грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), суд приходить до висновку, що позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 32,19 грн.

Відповідно до пункту третього частини третьої 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу середньої складності за нормативної вартості експертогодини 61,30 грн. і витрачено на її проведення 450 годин.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році" №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Платіжними дорученнями №629 від 26.04.2012 року позивач перерахував вартість витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 27585,00 гривень.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 30.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 04.09.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 03.10.2011 року №0003712301 про зменшення Дочірньому підприємству "Фокстрот-Ялта" (ідентифікаційний код юридичної особи 32935334) залишку від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 210000,00 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 03.10.2011 року №0003702301 про збільшення Дочірньому підприємству "Фокстрот-Ялта" (ідентифікаційний код юридичної особи 32935334) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 328125,00 грн., у тому числі 262500,00 грн. основним платежем та 65625,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 16.12.2011 року №0006081701 в частині збільшення Дочірньому підприємству "Фокстрот-Ялта" (ідентифікаційний код юридичної особи 32935334) суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9216,11 грн., у тому числі 7758,61 грн. за основним платежем та 1457,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Фокстрот-Ялта" (ідентифікаційний код юридичної особи 32935334) судовий збір у розмірі 32,19 грн. шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Фокстрот-Ялта" (ідентифікаційний код юридичної особи 32935334) судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 27585,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю Циганова