Постанова

від 06.09.2012 по справі 10/297-25/260-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2012 № 10/297-25/260-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2012, а саме:

від позивача: Петриченко О.П. - представник за довіреністю від 15.11.2011;

від відповідача: Дегтярьова О.П. - представник за довіреністю від 27.04.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012,

у справі № 10/297-25/260-2012 (суддя: Морозов С.М.)

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.09.2012, а саме:

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» про стягнення 203 142 грн. 24 коп.

встановив наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Приватне акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія" звернулося до суду з позовною заявою від 24.05.2011 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 203 142 грн. 24 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої грошові зобов'язання з оплати вартості поставленого за накладними товару.

При первісному розгляді даної справи рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2011р. по справі № 10/297 позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто з відповідача 203 142 грн. 24 коп. основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. вказане рішення було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2011р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, у постанові касаційної інстанції було зокрема зазначено, що на порушення частини першої статті 692 ЦК України господарські суди не дослідили належним чином об'єктивні дані, що були визначені видатковими накладними, рахунками-фактурами щодо строків розрахунків та дати фактичних (часткових) платежів, підтверджені виписками з особистого рахунку позивача за даними договірними зобов'язаннями. Отже, у справі відсутній обґрунтований висновок про час виникнення у відповідача спірного грошового зобов'язання.

За новим розглядом даної справи Господарським судом міста Києва 10.04.2012 також ухвалено рішення про задоволення позову. Під час розгляду справи відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про те, що оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України та направленої позивачем вимоги №2498 від 15.04.2011 закінчився 25 квітня 2011 року, саме після цієї дати позивач дізнався про порушення свого права, а тому строк позовної давності починає перебіг від вказаної дати. Тому, суд виходив з того, що позовну заяву подано 02.06.2011р. в межах строку позовної давності, відхилив заяву про застосування строку позовної давності та задовольнив позов про стягнення боргу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2012 по справі № 10/297-25/260-2012 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся з позовом про стягнення боргу за поставлений згідно накладних товар з пропуском строку позовної давності про застосування якого у вирішенні даного спору апелянт заявляв в суді першої інстанції.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" по справі № 10/297-25/260-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 10/297-25/260-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 по справі №10/297-25/260-2012 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 20.08.2012.

У судовому засіданні 20.08.2012, у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено до 06.09.2012.

Представник апелянта в судовому засіданні 06.09.2012. надав пояснення, якими підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача у справі просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. При цьому, представник позивача зазначив про те, що строк позовної давності при вирішенні даного спору має відліковуватися зі спливом 7-денного строку з дня пред'явлення в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вимоги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 306 188 грн. 22 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними: №№ УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006 (а.с.8-16, т.1).

Отримання товару за вказаними накладними уповноваженими особами підтверджується довіреностями серії ЯКН № 742683 від 26.05.2005, № 742753 від 16.06.2005, № 742725 від 06.06.2005, № 743039 від 02.08.2005, серії ЯКС № 450307 від 02.09.2005, серії ЯЛХ № 318046 від 15.03.2006, серії ЯЛЛ № 079073 від 04.10.2005 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи, а.с.38-44, т.1).

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані докази свідчать про передачу позивачем та отримання відповідачем товару загальною вартістю 306 188,22 грн.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за отриману продукцію, про що не заперечує позивач, на суму 103 045,98 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 25.07.2007 на суму 9 468,37 грн., 07.10.2005 на суму 36 057,00 грн., від 07.10.2005 на суму 10 149,00 грн., від 16.11.2005 на суму 10 149,00 грн., від 28.02.2006 на суму 36 057,00 грн., від 14.03.2006 на суму 1 159,97 грн.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи платіжних доручень щодо оплати отриманого від позивача товару у зв'язку із їх знищенням.

Враховуючи, що обидві сторони підтверджують здійснення вказаних оплат на загальну суму 103 045,98 грн., колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зарахування вказаних оплат саме за товар отриманий згідно видаткових накладних на підставі яких заявлено позов у даній справі.

Доказів оплати решти товару поставленого за вказаними накладними відповідач не надав.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач заявив про застосування строку позовної давності, що зазначено у його письмовому клопотанні (а.с. 6,7, т.2).

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмові правочини з поставки товару, зміст яких зафіксований у накладних, з урахуванням довіреностей та рахунків на оплату.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, частиною 1 вказаної статті передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, якщо виходити з того, що в силу положень ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач повинен був сплатити товар одразу після його прийняття, то строк позовної давності було пропущено з огляду на положення абз. 1 ч. 5 ст. 261, ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару не було встановлено сторонами у накладних, якими оформлено правочини з поставки.

Рахунки на оплату також не містять строку виконання зобов'язання. Разом з тим, пред'явлення таких рахунків позивачем відповідачу до сплати може розцінюватися як пред'явлення вимоги на оплату товару в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Однак, матеріали справи не містять доказів пред'явлення складених позивачем рахунків відповідачу.

Проте, такі обставини не впливають на початок відліку строку позовної давності у випадку не визначення строку виконання зобов'язання.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не було пропущено строку позовної давності про застосування якого заявив відповідач. Так, суд, як і позивач неправильно вважають, що у разі не встановлення строку виконання грошового зобов'язання строк позовної давності слід обліковувати зі спливом 7-денного строку з дня пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції порушено норму матеріального права - абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Вказаною нормою чітко визначено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, якщо виходити з того, що за зобов'язаннями з поставки товару не було визначено строк виконання грошового зобов'язання з його оплати, то строк позовної давності слід обліковувати з наступного дня після поставки товару за кожною накладною.

У даному випадку товар передано за накладними: №№ УГ-0004554 від 26.05.2005, УГ-0005018 від 06.06.2005, УГ-0005630 від 17.06.2005, УГ-0007690 від 02.08.2005, УГ-0009062 від 05.09.2005, УГ-0009061 від 05.09.2005, УГ-0010520 від 04.10.2005, УГ-0001954 від 16.03.2006 та УГ-0001955 від 16.03.2006 (а.с.8-16,т.1).

Одразу після поставки товару за кожною накладною у позивача виникало право пред'явлення вимоги про його оплату.

Відтак строк позовної давності за вимогами про стягнення оплати товару за вказаними накладними сплив відповідно через три роки після дати кожної з вказаних накладних. Зокрема за останньою поставкою, що відбулась 16.03.2006 строк сплив ще 17.03.2009 року.

Позовна ж заява від 24.05.2011 була подана до суду лише 02.06.2011, що слідує зі штампу канцелярії Господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви.

Отже, на день подачі позову до суду позовна давність була пропущена позивачем.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідачем здійснювалися часткові оплати поставленого товару, що свідчить про визнання ним свого боргу.

З дня здійснення відповідачем останньої оплати до дня подачі позову до суду теж минув трирічний строк позовної давності.

Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду про задоволення позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 та п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 у справі № 10/297-25/260-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» про стягнення 203 142 грн. 24 коп. задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 у справі № 10/297-25/260-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі про відмову у задоволенні позову повністю.

4. Судові витрати, сплачені при подачі позову до суду у складі: державного мита в сумі 2 031 грн. 43 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. покласти на позивача у справі.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (ідентифікаційний код 25412086, адреса: 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» (ідентифікаційний код 23394970, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцього/Драгомирова, 10/10, офіс 60-61) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2 031 грн. 42 коп.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 10/297-25/260-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.