Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а/0570/7364/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року справа №2а/0570/7364/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г., Васильєвої І.А., Яманко В.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/7364/2012 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 8 червня 2012 року № 0000062204/5170/10/22-4 та № 0000052204/5161/10/22-4.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2012 року первинного відповідача - Державну податкову інспекцію в Київському районі м. Донецька замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000052204/5161/10/22-4 від 8 червня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 370 376,25 грн., з яких за основним платежем - 296 301,00 грн., штрафні санкції - 74 075,25 грн.; визнав недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000062204/5170/10/22-4 від 8 червня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на 157 240,00 грн. та стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Від позивача надійшла заява про розгляд справа в його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Енергомашкомплект-Донбас» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на ПДВ від 02.04.2007 року (т.1 арк. справи 14-17).

Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на підставі направлення від 04.05.2012 року №283/002104 та від 04.05.2012 року №284/002105, в період з 4 травня 2012 року по 11 травня 2012 року проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Енергомашкомплект-Донбас» з питання правомірності сплати податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Стимул-ТГВ» (код ЄДПОУ 34336103) за серпень, листопад та грудень 2011 року.

За результатами проведення перевірки податковим органом складено акт № 693/22-11 від 18 травня 2012 року (т. 1 арк. справи 20-37). Згідно висновків акту встановлено порушення позивачем статей 215, 216 Цивільного кодексу України в частині укладення нікчемних угод № 10111 від 11 січня 2011 року та № 300611 ТО від 30 червня 2011 року з ТОВ «Стимул-ТГВ» та порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 453 541,00 грн. (у т.ч. з серпень 2011 року на 161 010,00 грн., листопад 2011 року на 75 839,00 грн., грудень 2011 року на 216 692,00 грн.), заниження суми податку до сплати в бюджет на 296 301,00 грн. (у т.ч. за серпень 2011 року на 161 010,00 грн., листопад 2011 року на 75 839,00 грн. та грудень 2011 року на 59 452,00 грн.), завищення від'ємного значення податку за грудень 2011 року на 157 240,00 грн.

Відповідач в акті перевірки вказав на фактичне невідбуття правочинів з постачання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ «Стимул ТГВ», оскільки відповідно до актів перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька № 55/15-1/34336103 від 12 січня 2012 року та № 460/15-1/34336103 від 7 лютого 2012 року неможливе проведення камеральної перевірки ТОВ «Стимул-ТГВ» з питань дотримання податкового законодавства за серпень 2011 року та листопад 2011 року. У вказаних актах податковим органом зазначено про відсутність в контрагента позивача виробничих, складських та офісних приміщень та неможливість здійснення зазначеним товариством будь-яких господарських операцій. Крім того обґрунтування неможливості вчинення господарських операцій послався на акти ДПІ в Київському районі м. Донецька № 329/15-2/212596524 від 3 лютого 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КЕШ» (код ЄДРПОУ 31650115) за листопад 2011 року та № 83/15-2/0341392 від 12 січня 2012 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Ніколь» (код ЄДРПОУ 30341392) за серпень 2011 року, в яких зазначено про нікчемність правочинів вчинених цими підприємствами, які є контрагентами ТОВ «Стимул-ТГВ».

8 червня 2012 року на підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:№ 0000052204/5161/10/22-4 (т. 1 арк. справи 18) про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 370 376,25 грн., з яких за основним платежем - 296 301,00 грн., штрафні санкції - 74 075,25 грн. та № 0000062204/5170/10/22-4 (т. 1 арк. справи 19) про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на 157 240,00 грн.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року (т. 3 арк. справи 61-63) позитивне значення податку звітного періоду складає 3 208,00 грн., податкові зобов'язання звітного періоду - 712 722,00 грн., податковий кредит звітного періоду - 709 514,00 грн. Згідно додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до цієї декларації (т. 3 арк. справи 68-69, 72-79), за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Стимул -ТГВ» (ІПН 343361005611) позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 161 010,40 грн. на підставі отриманих від зазначеного контрагента податкових накладних № 10 від 1 серпня 2011 року, № 41 від 4 серпня 2011 року, № 93 від 9 серпня 2011 року, № 152 від 15 серпня 2011 року, № 161 від 16 серпня 2011 року, № 222 від 22 серпня 2011 року, № 292 від 29 серпня 2011 року та № 313 від 31 серпня 2011 року (т. 1 арк. справи 86-92, 120).

Рядком 20 декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року (т. 3 арк. справи 50-51) позитивне значення податку звітного періоду складає 2 142,00142,00 грн., податкові зобов'язання звітного періоду - 439 335,00 грн., податковий кредит звітного періоду - 437 193,00 грн. Згідно додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до цієї декларації (т. 3 арк. справи 57-58, 82-95) за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Стимул -ТГВ» (ІПН 343361005611) позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 75 839,20 грн. на підставі податкових накладних № 13 від 1 листопада 2011 року, № 35 від 3 листопада 2011 року, № 91 від 9 листопада 2011 року, № 283 від 28 листопада 2011 року, № 303 від 30 листопада 2011 року, № 171 від 17 листопада 2011 року (т. 1 арк. справи 88, 93, 94, 98, 99).

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2011 року (т. 3 арк. справи 38-39) від'ємне значення податку звітного періоду (рядок 19) складає 157 240,00 грн., податкові зобов'язання звітного періоду - 385 742,00 грн., податковий кредит звітного періоду - 542 982,00 грн. Згідно додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до цієї декларації (т. 3 арк. справи 46-47, 98-111), за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Стимул -ТГВ» (ІПН 343361005611) позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 216692,00 грн. на підставі податкових накладних № 36 від 3 листопада 2011 року, № 43 від 4 листопада 2011 року, № 71 від 7 листопада 2011 року, № 186 від 18 листопада 2011 року, № 212 від 21 листопада 2011 року (т. 1 арк. справи 95-97, 100, 101).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковий кредит формувався на підставі виконання господарських операцій, відповідно до договору поставки № 110111 від 11 січня 2011 року та договору № 300611 ТО на технічне обслуговування від 30 червня 2011 року укладених між позивачем та ТОВ Стимул-ТГВ» (т.1 арк. справи 39-66).

Згідно умов договору поставки № 110111 від 11 січня 2011 року постачальник (ТОВ «Стимул-ТГВ») зобов'язався передати, а покупець прийняти та сплатити товар (ресурси) на умовах, передбачених цим договором. Згідно пункту 2.1 цього договору кількість, номенклатура та якість ресурсів зазначаються у специфікаціях до цього договору.

Згідно умов договору на технічне обслуговування обладнання від 30 червня 2011 року № 300611 ТО виконавець (ТОВ «Стимул-ТГВ») зобов'язався здійснювати щомісячне технічне обслуговування обладнання - завантажувача СРQD30F, 3т., двигун GQ-4Y-DF, який приймається на обслуговування на підставі акту. Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт з технічного обслуговування складає 20 400,00 грн. з ПДВ на місяць. Згідно пункту 3.4. замовник щомісячно на підставі рахунку здійснює сплату послуг з технічного обслуговування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи зазначені норми Законів та Податкового кодексу колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Колегія суддів зазначає, що первинними документами наявними в матеріалах справи, а саме документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, підтверджено фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ «Стимул-ТГВ» у відповідні періоди по вказаним договорам, а саме позивачем надані податкові накладні (а.с. 67-85), виписки з банку рух коштів. На підтвердження реального відбуття господарських операцій з технічного обслуговування обладнання позивачем наданий акт від 30 червня 2011 року (т. 1 арк. справи 49), акти здавання-прийняття виконаних робіт від 31 серпня 2011 року та 30 листопада 2011 року (т. 1 арк. справи 120, 121), на підтвердження фактичного використання придбаних в ТОВ «Стимул-ТГВ» товарів у власній господарській діяльності позивач надав договори постачання, за умовами яких він прийняв на себе зобов'язання з постачання товарів на користь інших контрагентів (т. 2 арк. справи 126-215), надані первинні документи, що підтверджують їх виконання (т. 2 арк. справи 26-125, т. 3 арк. справи 159-210), відомість по бухгалтерському рахунку 28 на підтвердження наявності руху товарно-матеріальних цінностей (т. 2 арк. справи 222-234).

Таким чином позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту по декларації за серпень, листопад, грудень 2011 року по контрагенту ТОВ «Стимул-ТГВ».

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагент ТОВ «Стимул-ТГВ» був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав відповідне свідоцтво платника ПДВ, у період здійснення господарських операцій, а тому у позивача на підставі вищезазначених первинних документів бухгалтерського обліку які свідчать про відбуття господарських операцій були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським операціям ТОВ «Стимул-ТГВ».

Стосовно доводів відповідача про те, що у контрагента ТОВ «Стимул-ТГВ» відсутні господарські можливості щодо виконання умов договорів, укладених з позивачем у зв'язку інформаціїю про відсутність в ТОВ «Стимул-ТГВ» складських приміщень, транспорту та устаткування, колегія суддів зазначає, що є зазначені обставини не є свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем, а підставою для прийняття податковими органами заходів щодо розшуку контрагента та притягнення його до відповідальності.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшло свого підтвердження доказами та матеріалами справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності визначення суми податкового кредиту за серпень, листопад, грудень 2011 року.

На підставі викладеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення були прийняті не законно та не обґрунтовано.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог матеріального та процесуального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення з викладених в даній ухвалі підстав.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/7364/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/7364/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва